Розбомблені будинки, гільзи від куль, вид на сторожові пости бойовиків, які цілком можуть бачити вас, і окуповану Горлівку; подекуди менше, ніж півкілометра до фронту (зона ураження звичайної стрілецької зброї, наприклад, АК-74) – реалії маршруту Нью-Йоркського марафону. Але побачити статую Свободи чи Сентрал парк не вийде, місце дії – Україна, Донбас, Бахмутський район, селище Нью-Йорк – місце бойових дій.
Ще 11 вересня підконтрольні Росії угруповання, за даними штабу ООС, випустили з безпілотників кілька артилерійських мін, які влучили у будівлі Нью-Йорка. «Це був пекельний символізм, адже 11 вересня – 20-ті роковини терактів у Нью-Йорку американському. Бойовикам було важливо зробити теракт у Нью-Йорку, але вже українському в цей день», – каже військовий журналіст Андрій Цаплієнко. Він – один з тих, хто пробіг «Марафон, який ніхто не хоче бігти» по лінії фронту разом із ще чотирма бігунами – медиком, військовим, волонтеркою та переселенкою.
Організатори хотіли увійти в резонанс з Нью-Йоркським марафоном у США, який проводиться саме 7 листопада, аби світ звернув увагу на те, що є інше місто Нью-Йорк, де точиться війна. Взяти участь у проєкті може кожен – потрібно пробігти будь-яку дистанцію будь-де зі стартовим номером, який містить факти про війну на Донбасі (площа захопленої території, кількість загиблих військових, сімей-переселенців тощо).
За словами організаторки проєкту, співзасновниця компанії «Нова пошта» Інни Поперешнюк, за добу більше двох тисяч людей по всьому світу зареєструвалися, аби підтримати український Нью-Йорк символічною дистанцією у власному місті чи країні. Це бігуни зі США, Німеччини, Австрії, Марокко, Італії, Австралії, Індонезії та інших країн. Кожен учасник отримає медаль, яка містить частинку стріляної гільзи зі сходу України.
Андрій Цаплієнко за своє життя висвітлював більше десятка збройних конфліктів по всьому світу, але щоб марафон перед самісінькою лінією фронту – таке для нього вперше.
«Цей марафон започаткували, аби звернути увагу світової спільноти на нашу війну, – каже він. – Кількість згадок у світових мас-медіа про війну в Україні катастрофічно зменшилась протягом останніх років. Нас забувають, хоча зовсім не варто, бо Україна нині – форпост Західної цивілізації. Нью-Йорк – це чудове селище, яке має потенціал, аби бути центром культурних подій Донбасу. Крім нашого марафону, тут пройшов і літературний фестиваль і буде ще багато подій – таким чином, селище приверне щонайменше увагу українців, які далекі від війни. Коли вони дізнаються, що у нас є свій Нью-Йорк із надзвичайно цікавою історією, то і ситуація в цьому місці покращиться. Донбас – це, насамперед, люди, які прагнуть миру, а не війни».
Маршрут пробігу вражає: це практично лінія розмежування. Бігуни обігнули селище зі сходу, а за полями – вже окупована територія:
Передова – від кількох сотень метрів до кількох кілометрів. Це дуже мало
«Там передова проходить на відстані від кількох сотень метрів до кількох кілометрів. Це дуже мало: звичайна стрілецька зброя може добити від позицій бойовиків до будинків, у яких живуть мирні жителі, – каже Цаплієнко. – У людей завжди падає зацікавленість будь-якими військовими подіями. Після кількох місяців, року увага загалу починає падати – так сталося й у нас. З одного боку, це добре, що українці забули про цю війну – це доказ того, що нашій армії вдалося законсервувати війну в конфлікті низької інтенсивності, але навіть під час нього щодня гинуть люди. Про цю війну треба постійно нагадувати, адже агресія РФ – наша найбільша проблема», – констатує журналіст.
Колишній учасник бойових дій, а нині волонтер Родіон Шовкошитний зізнається, що взагалі ненавидить бігати, але коли почув про цю ініціативу, у той же день був готовий приїхати до Нью-Йорка, аби взяти участь у марафоні.
Ми довго реготали з цієї назви. Потім нам місцеві пояснили
«Під час служби на сході я рік дислокувався в Нью-Йорку. Коли вперше прибув у селище, тоді ще Новгородське, на в’їзді стояла заправка «Нью-Йорк» – ми довго реготали з цієї назви. Перша реакція була: серйозно, Нью-Йорк у СНД? Потім нам місцеві пояснили, що справді місто так звалося задовго до Новгородского, ми не могли повірити й гуглили, аби пересвідчитися», – розповідає волонтер.
«Іде восьмий рік війни, і вона вже трохи стерлася з порядку денного українців, щось тільки в нашій буденності муляє, часом дратує, але сприймаєш ту війну як даність. Бачимо, що і світ також підзабув про війну на Донбасі, тому варто вкотре нагадати, що відбулася анексія Криму, захоплення частин Донецької та Луганської областей, безліч вбитих і закатованих», – каже Шовкошитний.
Інна Поперешнюк про задум розповідає так: подивилися на Нью-Йоркський марафон, який щороку збирає понад 50 тисяч бігунів та висвітлюється провідними ЗМІ, і вирішила привернути увагу міжнародного загалу до війни на Донбасі тим же марафоном, у тому ж Нью-Йорку, але вже українському.
Наші воїни вже сім років біжать цей марафон, який ніхто не хоче бігти, адже це війна. Ним ми говоримо: люди, нічого ще не скінчилося
«Наші воїни вже сім років біжать цей марафон, який ніхто не хоче бігти, адже це війна, – міркує вона. – Так, Нью-Йорк розташований всього у кілометрі від лінії фронту, але це українська земля, тому наші бігуни вільно по ній пробігли. Звісно, це було страшно, але там щодня воюють наші хлопці, завдяки яким ми і можемо влаштовувати марафони у нашій країні й вільно та спокійно бігати. Чомусь останні два роки ковіду ми ще більше почали забувати, що на Донбасі йде війна, щодня гинуть наші військові. Тому цим марафоном ми вкотре говоримо: люди, нічого ще не скінчилося, війна йде, й ми ще маємо відстояти себе».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
