В Одесі родичі військовополонених із Маріуполя вимагали якнайскорішого обміну близьких із російського полону і включення пункту про звільнення полонених до «зернової угоди». Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, з такими вимогами декілька десятків родичів полонених вийшли спочатку до Одеської обласної військової адміністрації, а потім – до зернового терміналу в Одеському морському торговельному порту.
«Наші вимоги – це вимоги до ООН», – заявила координаторка акції і дружина полоненого «азовця» Лариса. «Коли підписували «зернову угоду», була негласна домовленість щодо повернення наших полонених в обмін на зерно. Як ми бачимо, час плине, але нічого не відбувається. Хотілось би побачити бодай якісь дії ООН. Вони знову стоять під Оленівкою та їх знов не пускають», – заявила координаторка. Вона відмовилася називати своє прізвище з міркувань безпеки чоловіка.
Акція зібрала родичів полонених із різних родів військ. Крім бійців полку «Азов», в полоні є і прикордонники, і нацгвардійці, і морська піхота, і тероборонівці, розповідають родичі.
«Мій син Олександр Кончаковський – матрос 36-ї бригади морської піхоти. З 12 квітня він в полоні. До цього воював в Маріуполі, був поранений. І ось вже 5 місяців ми нічого не знаємо про дитину. Нам кажуть, щоб ми чекали, що Росія не допускає Червоний Хрест до полонених. Я не знаю, чи він живий, чи він здоровий, чи він закатований. І нас таких багато», – розповідає Надія Царан. Вона бачила свого сина тільки на відео пропагандистських ЗМІ 12 квітня.
У Віолети Компанієць у полоні батько – військовослужбовець 109-ї бригади територіальної оборони. «Мій тато був на «Азовсталі», 23 травня він потрапив у полон. Останнього разу я з ним спілкувалися тиждень тому, йому дали зробити дзвінок родині. Я знаю, що вони зараз перебувають у жахливих умовах», – говорить Віолетта.
На акцію приїхала родина одного з наймолодших солдатів полку «Азов». На момент полону синові виповнилося 19 років, каже Мар’яна Колос.
«Останній раз я чула сина в березні. Потім два місяці СМС і останнє повідомлення 17 травня, коли вони виходили з «Азовсталі». Написав: «Мамо, чекай мене вдома, все буде добре». Ми чекаємо, але на сьогодні я нічого не знаю про свого сина. Закликаю ООН, Червоний Хрест та інші міжнародні організації повідомити мені про стан сина», – говорить жінка.
Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими підтримує зв’язок із організаторами цієї акції та іншими організаціями родичів українських полонених, в тому числі захисників «Азовсталі», повідомив Радіо Свобода член штабу, представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Юсов.
«Ми розуміємо весь біль та емоційний стан родичів українських військовополонених, і люди справедливо намагаються використовувати всі інструменти, в тому числі акції прямої дії для того, щоб звернутися на весь світ до міжнародних організацій щодо тиску на державу-агресора. Щоб Росія виконувала міжнародне право та Женевські конвенції. Всі вимоги, що стосуються повернення захисників додому, дотримання їхніх прав і належних умов отримання – абсолютно правильні і законні. Пункт, що стосується вивозу зерна, – дискусійний, його треба проговорювати», – наголосив Юсов.
За його словами, країна-агресор продовжує не допускати представників міжнародної спільноти до місць утримання полонених, зокрема в Оленівці.
Офіційно кількість українських військовополонених не оголошується, за підрахунками правозахисників йдеться про вісім-дев’ять тисяч українців, в тому числі цивільних громадян, некомбатантів.
