У КДБ Білорусі надійшов на погодження проєкт акту Міністерства внутрішніх справ країни «Про встановлення переліків організацій та інших структур, нацистської символіки і атрибутики», в якому пропонується внести у цей перелік національний білоруський біло-червоно-білий прапор і гасло «Живе Білорусь». Про це повідомила білоруська служба Радіо Свобода з посиланням на телеграм-канал державного Білоруського союзу журналістів (БСЖ).
Як пише БСЖ, в документі зазначається, що такий символ «використовувався карателями і поліцаями», а гасло назване «колабораціоністським привітанням і бойовим кличем» і ставиться в один ряд із «нацистським партійним привітанням «Хайль Гітлер».
У травні заступник начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС Михайло Бедункевич заявляв, що біло-червоно-білий прапор внесуть у список забороненої символіки. Він зазначав, що «символіка, яка використовувалася колаборантами, не може бути дозволена» і «ходити під цими прапорами на вулицях ніхто не дасть».
Натомість директор Інституту історії НАН Білорусі Вадим Лакизо в інтерв’ю виданню «Наша нива» заявляв, що в роки війни фіксувалося «використання біло-червоно-білих прапорів на публічних заходах із пропагандистськими цілями». Однак він додав, що документів про офіційний дозвіл німецької окупаційної влади на використання біло-червоно-білих прапорів колабораційними організаціями «виявлено не було».
Біло-червоно-білий прапор – історичний національний символ Білорусі, офіційний прапор Білоруської Народної Республіки (1918–1919) і державний прапор Республіки Білорусь до 1995 року. Після референдуму, ініційованого та незаконно проведеного Олександром Лукашенком, використання цього прапора в країні фактично заборонили. Офіційним став прапор, аналогічний прапору Білоруської РСР, лише без серпа і молота, а біло-червоно-білий перетворився на символ протесту.
Гасло «Живе Білорусь» як політичний національний заклик вперше прозвучав у 1910 році. У 1920-х цей заклик звучав на зборах білоруських студентів у Празі, пізніше – на білоруських зборах у Парижі, Вільнюсі. У Другій світовій війні вираз «Живе Білорусь» використовувався білорусами незалежно від політичних поглядів, у тому числі в радянській пресі.
БЧБ
- Офіційно біло-червоно-білий національний прапор Білорусі називають білоруською «бел-чырвона-бели сьцяг», або за абревіатурою БЧБ.
- Біло-червоно-білий стяг був державним прапором незалежної Білорусі з 1991-го до 1995 року.
- Під цим прапором Білорусь здобула незалежність, яку формально проголосила на другий день після України – 25 серпня 1991 року.
- Менш аніж за місяць, у вересні 1991 року, тодішня Верховна Рада Білорусі затвердила біло-червоно-білий стяг державним прапором молодої незалежної країни.
- В тому числі і під біло-червоно-білим стягом – разом із синьо-жовтим українським та російським триколором – підписувались Біловезькі угоди, які стали епітафією Радянському Союзу на початку грудня 1991 року.
- Олександр Лукашенко як перший президент незалежної Білорусі складав присягу у 1994 році під біло-червоно-білим прапором та гербом-Погонею.
- БЧБ був державними символом і Білоруської Народної Республіки (БНР), яка виникла після розпаду Російської імперії в 1918 році, але проіснувала лише кілька місяців, перш ніж її окупували більшовики.
- Біло-червоно-білий прапор широко оспіваний у білоруській поезії. Наприклад, в 1919 році Макар Кравцов (Костевич) написав «Ваяцкі марш», який став гімном БНР. Це один із небагатьох гімнів світу, в якому буквально згадуються кольори прапора:
«Няхай жыве магутны, сьмелы
Наш беларускі вольны дух.
Штандар наш бел-чырвона-белы,
Пакрый сабой народны рух».
- Ця символіка в сучасній Білорусі формально не заборонена. Але її використання як «незареєстрованої символіки» на практиці переслідується й карається.
