В Україні обговорюють можливість перепоховання видатних діячів із-за кордону для реалізації ідеї створення Національного пантеону. Але втілення таких ініціатив дуже залежить від законодавства інших країн. Зокрема, перепоховання одного з лідерів українського націоналістичного руху ХХ століття Степана Бандери можливе лише за згодою родини та за наявності вагомої причини, повідомили Радіо Свобода в міській службі кладовищ Мюнхена, де він похований.
Там зазначили, що рішення про перепоховання в Німеччині ухвалюють лише у виняткових випадках. Подати заявку можуть тільки власник права на могилу та родичі – за взаємною згодою.
У Німеччині також діє принцип «спокою померлого», який має конституційний захист і є пріоритетним. Через це для перенесення решток потрібна вагома причина, яку судова практика трактує доволі вузько: наприклад, якщо через виняткові життєві обставини родичі фактично не можуть доглядати за могилою. Сам по собі переїзд або велика відстань навіть у 500 кілометрів такою підставою не вважається.
Окремо враховується й воля самого померлого – мають бути підстави вважати, що перепоховання відповідало б його бажанню.
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою», – повідомили Радіо Свобода у міській службі кладовищ Мюнхена.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації українських націоналістів, а згодом – одним з її лідерів.
На знак протесту проти політики голодомору на Наддніпрянщині Бандера організував у Львові замах на радянського дипломата Майлова. Він також керував підготовкою убивства ініціатора «пацифікації» українців Галичини та Волині, міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького. За це Варшавський суд засудив Бандеру до страти, яка за амністією була замінена довічним ув’язненням.
Бандера був одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української держави у Львові 30 червня 1941 року. Це рішення не було узгоджене з окупаційною владою, гестапо заарештувало його та перевезло до Берліна, згодом Бандеру відправили його до концтабору Заксенгаузен, де він провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.
Форум