Не перейменовувати Дніпропетровськ не можна, оскільки є історичні документи, які підтверджують, що місто так назвали на честь одного з організаторів Голодомору діяча компартії Григорія Петровського, повідомив Радіо Свобода керівник відділу аналізу регіональних особливостей Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
Відповідно ж до законів про декомунізацію, усі назви населених пунктів і вулиць, що носять імена понад п’ятисот діячів комуністичного режиму, підлягають зміні до 21 листопада цього року.
«Будь-які інсинуації про те, що у назві «Дніпропетровськ» – перша частина слова пішла від назви річки, а друга – від давньогрецької «петрос» – камінь, або Святого Петра, або історика Петра Калнишевського – не пройдуть. Оскільки, відповідно до постанови ВР СРСР, місто було назване на честь Григорія Петровського. Він навіть був на зібранні та подякував за таку честь. Це задокументований факт. Є судове рішення 2010 року, яким Петровського визнано організатором Голодомору 1932-33 років. Тому нова назва не може бути «Дніпропетровськ», – наголосив в ефірі програми «Ми разом» Богдан Короленко.
Натомість член Дніпропетровської комісії з перейменування депутат міської ради від партії «Опозиційний блок» Наталія Начар’ян заявила, що «80% жителів міста – проти перейменування», до того ж на зміну назви, за її словами, «треба витратити 9 мільйонів гривень».
Громади, згідно із законодавством, мають ексклюзивне право вибрати нову назву для вулиць і населених пунктів, які треба перейменувати. Це шанс вшанувати справжніх героїв, захисників України або дисидентів, яких переслідував комуністичний режим, сказав Короленко.
«На жаль, майже в кожному місті України є загиблі земляки у цій війні. От у Фастові, наприклад, вулицю Радянську перейменовують на честь героя Івана Ступака, який пішов добровольцем і загинув, захищаючи Україну. Навіть тих вулиць не вистачить, аби вшанувати гідно пам’ять всіх героїв і видатних постатей і з української історії, і з нашого сьогодення», – зауважив керівник відділу Українського інституту національної пам’яті.
На думку Короленка, добрим прикладом є факт перейменування столичної вулиці радянської льотчиці, уповноваженої особливого відділу НКВС Марини Раскової на вулицю імені українського філософа, громадського діяча, політв’язня радянських таборів Євгена Сверстюка.
За даними Українського інституту національної пам’яті, понад 920 населених пунктів в Україні підлягають перейменуванню, згідно із законом про декомунізацію.
