«Українська кухня вливається у сучасну міжнародну моду на сезонні страви, місцеві продукти, ферментацію», – пояснює Оля Геркулес успішність того, що вона робить у Лондоні як шеф-кухар та автор кулінарних книг.
Фактично кожна лондонська книгарня, яка має місце на розділ для книжок про їжу та кухню, продає великоформатний доробок Олі Геркулес із чудернацькою назвою «Mamushka» і з поясненням на обкладинці, що це рецепти з України і з більш віддалених країв.
Друга її книжка «Kaukasis» присвячена стравам із кавказьких країн: Грузії, Азербайджану, Вірменії, – а також Ірану, Росії і Туреччини.
Незабаром до них має долучитися третя книжка, яка буде присвячена регіональним стравам України.
Ім’я Олі Геркулес знайоме багатьом шанувальникам британських теле- і навіть радіопередач про куховарство, а також читачам лондонських часописів, які зваблюють аудиторію розкішними ілюстраціями екзотичних страв, переконуючи, що такі шедеври запросто може приготувати будь-хто.
«Борщ просто обожнюють», – стверджує Оля Геркулес і уточнює, що особливо її зелений борщ зі щавлем британці приймають «на ура».
Найкраща ресторанна їжа повинна бути як домашня, але трошки вишуканішою. Тільки трошки
А те, як дехто вперше в житті пробує квашену городину, вона, усміхаючись, порівнює з польотом у космос.
Відповідаючи на запитання, чи є українські страви, які західноєвропейці принципово не сприймають, наприклад, сало, Оля задумується лише на секунду і повідомляє, що сало з черемшею (маринованим диким часником) – це ще одна страва, яка у Лондоні йде «на ура».
«Із салом проблем нема, – пояснює вона, – бо зараз дуже в моді страви з італійським «лардо», що є відповідником українського сала».
Харчовий експорт із України
Це підтверджує важливість марки і реклами, погоджується Оля і визнає, що харчова індустрія таких країн, як Італія чи Франція, значною мірою тримається на міжнародній репутації.
На значній кількості продуктів у західних супермаркетах головним маркуванням часто є саме назва країни, звідки походить чи з якою асоціюється продукт.
Символом якості харчових виробів чи навіть смаку може бути просто намальований французький або італійський прапор.
Якщо ви їсте м’ясо, то вам треба знати і про ратиці
Чи можна так пропагувати харчову продукцію з України?
Чи можна досягти, щоб напис «made in Ukraine» або український прапорець на пакунку став популярною торговельною маркою і знаком якості?
«Думаю, що так», – не поспішаючи відповідає Оля і прикладом називає те, що до неї звернулися укладачі однієї з книжок, які наголошували, що хотіли від неї рецепт саме українського борщу.
Але як прихильниця автентичної, вишуканої їжі Оля Геркулес не дуже прагне бачити полиці світових супермаркетів заваленими масовою харчовою продукцією з України.
«Якщо ми будемо виробляти масово і без душі, то це не буде справжня українська їжа, яку творили наші бабусі», – побоюється вона.
Визнаючи, що українські фермери очевидно зацікавлені у завоюванні міжнародних ринків, Оля каже, що вже зараз хотіла б мати у британських крамницях, наприклад, українську соняшникову олію, але не у вигляді прозорої жовтуватої рідини майже без смаку, а іскристої, трохи мутної і пахучої олії, яку витискають у домашніх умовах чи на дрібних олійнях.
На такій олії вона хотіла б побачити український прапорець як знак якості.
Звідки береться м’ясо
«Я поважаю вегетаріанців і веганів», – каже Оля, додаючи, що має на увазі «неагресивних веганів».
Вона повідомляє, що її чоловік – вегетаріанець і що у неї не було б проблеми, якби її син колись сказав, що хоче спробувати якесь особливе харчування.
«Це добре для планети», – припускає вона про веганство, але наголошує на тому, що вважає набагато важливішим, аби люди поважали усю їжу.
Оля Геркулес проголошує, що усі повинні «знати, звідки береться наша їжа», і дбати за якість складників.
«Якщо ви їсте м’ясо, то вам треба знати і про ратиці, вуха і хвости», – доводить вона.
Українська домашня кухня, на думку Олі Геркулес, зараз виходить на ресторанний рівень насамперед у самій Україні, що варто підтримувати.
«Найкраща ресторанна їжа повинна бути як домашня, але трошки, трошки вишуканішою. Тільки трошки. У вас від такої їжі повинно щось ворушитися в душі, – пояснює Оля. - Гарна ресторанна їжа не може обійтися без елементу гарної домашньої кухні».
Дивіться також: Фермер з Техасу волонтерить в Україні – викладає англійську
