20 серпня Мірас Ташарганов вирушив до російського міста Курськ, щоб влаштуватися на роботу на м’ясопереробний завод, розраховуючи заробляти 90 000 рублів (близько 1 000 доларів) на місяць.
Натомість, за словами його родичів, 25-річного громадянина Казахстану забрали з місця роботи безпосередньо до військового призовного пункту, де його змусили підписати контракт з російською армією, яка воює проти України.
«Він сказав мені: «Вони кидають тобі контракт, приставляють пістолет до голови і кажуть підписати – і все. Вони навіть не запитали нас, хочемо ми цього чи ні», – розповіла Гульжан Ташарганова, мати Міраса, описуючи телефонний дзвінок від сина.
Після короткого двотижневого курсу військової підготовки Ташарганова перевели до Воронезької області Росії, яка межує з Україною.
Побоюючись, що її сина відправлять на передову як штурмовика, Ташарганова звернулася до влади в Астані з проханням втрутитися.
У зв’язку з цією справою та іншими подібними випадками Міністерство закордонних справ Казахстану повідомило, що 18 вересня його посольство в Москві надіслало дипломатичну ноту до Міністерства закордонних справ Росії, в якій офіційно звернулося з проханням про повернення громадян, які заявили, що їх примусили до проходження військової служби.
Контракти навмисно підкидають у стоси рутинних документів, які мігранти підписують у міграційних органахВалентина Чупик
Однак, як повідомила Казахська служба Радіо Свобода, на початку жовтня дані геолокації, які Ташарганов надіслав родичам, вказували на те, що він перебував поблизу Білолуцька, на окупованій Росією частині Луганської області України.
Його скрутне становище ілюструє ризики, з якими стикаються деякі мігранти з Центральної Азії. Мільйони людей вирушають до Росії у пошуках заробітку – вони працюють на будівництві, у сільському господарстві, роздрібній торгівлі та на виробництві.
Правозахисники та мігранти, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, розповіли про випадки, коли на іноземних робітників чинився тиск з метою примусити їх вступити до лав російської армії.
За їхніми словами, вербування відбувалося під час поліцейських облав, перевірок на робочих місцях, у міграційних службах, а також у центрах тимчасового утримання та в'язницях.
Інших мігрантів вербували, обіцяючи їм великі грошові премії та прискорену процедуру отримання російського громадянства. Дехто приєднується добровільно, зокрема з фінансових міркувань, тоді як інші заявляють про обман, погрози або фізичний примус.
У вересні 44-річний узбецький мігрант із Самарканда розповів, що його затримали під час поліцейського рейду в Ростові-на-Дону через те, що термін дії його дозволу на роботу закінчився. Він стверджував, що правоохоронці били його та чинили на нього тиск, доки він не підписав контракт.
Після того, як його відправили на передову і він отримав поранення в окупованій Луганській області, він зв’язався з Узбецькою службою Радіо Свобода з військового госпіталю в Санкт-Петербурзі, благаючи уряд Узбекистану допомогти йому повернутися до своїх чотирьох дітей.
Для інших це усвідомлення приходить занадто пізно. У північній області Таджикистану – Согдійська область – сім’я нещодавно поховала свого 58-річного батька, тіло якого повернули з України в серпні, лише через кілька місяців після того, як він добровільно підписав шестимісячний контракт.
«У нього були фінансові проблеми, і поїздка в Україну здавалася швидким виходом із ситуації», – розповіло Радіо Свободі джерело, наближене до родини, на умовах анонімності.
Тиск може проявлятися по-різному?
За словами Валентини Чупик, експертки з питань міграційних прав, тактики вербування можуть бути дуже різними: за її словами, в деяких випадках контракти навмисно підкидають у стоси рутинних документів, які мігранти підписують у міграційних органах. У інших випадках, як вона стверджує, примус носить явно насильницький характер.
«Були масові облави, справжні катування струмом та побиття», – розповіла Чупик Російській службі Радіо Свобода, описуючи методи, які нібито застосовують для придушення опору.
Наразі Росія не є безпечною країною для працівників із Центральної АзіїДенис Дживага
Повідомлення про тиск під час рекрутингу лунають на тлі загального посилення державою міграційного законодавства. Російська влада розширила перелік заборон на працевлаштування для іноземців, активізувала депортації та запровадила суворіші обмеження на в’їзд – і це в умовах, коли місцева промисловість потерпає від гострого дефіциту робочих рук.
«Наразі Росія не є безпечною країною для працівників із Центральної Азії, і, звісно, якщо це можливо, краще уникати поїздок туди», – попередив Денис Дживага, директор Казахстанського бюро з прав людини.
Справжні масштаби вербування іноземців важко встановити незалежно, оскільки Москва не оприлюднює повних даних щодо кількості іноземних громадян, які служать в армії.
Український державний проєкт «Хочу жить», який допомагає російським солдатам здаватися в полон та відстежує іноземних громадян у складі російських військ, повідомив, що станом на травень 2026 року йому вдалося виявити 12 919 громадян країн Центральної Азії, які уклали контракти з Міністерством оборони Росії.
Ці дані не були незалежно перевірені Радіо Свобода.
Форум