Олексій Чирній – ключовий свідок сторони звинувачення у так званій «справі групи Сенцова». Тоді чотирьох кримчан засудили як терористичну групу. Але ніхто з них не мав ніякого стосунку до цієї вибухівки, крім Олексія Чирнія.
Хто він такий?
На момент анексії Криму Олексієві було тридцять два роки. Історик за освітою, він вивчав стародавній світ та середні віки. Зі школи захоплювався історичною реконструкцією.
«Він людина пряма: з’явилася ідея, він її відразу реалізовує, пускає все в хід. Він був захопленим якимись ідеями, заворожений цими ідеями. Захопленим, осяйним, спрямованим», ‒ розповідає Аліса Чупахіна. Дівчина бачилася з Олексієм щоліта на історичному фестивалі.
Олексій навчався в аспірантурі в Києві, писав дисертацію на тему «Військово-політична історія Парфії». Останнє місце роботи ‒ гід у кримських печерах, але це ‒ сезонне, а з постійним заробітком було складно. Найбільше захоплення хлопця ‒ історична реконструкція, він брав участь у постановках битв на різних фестивалях.
Масова битва на фестивалі «Генуезький шолом», 2013 рік
Він не перевтілювався, він був лицарем. Коли він одягав на себе одяг лицаря ‒ це був він справжнійОлекса Носаненко
Олекса Носаненко познайомився з Чирнієм 2008 року на одному з турнірів. Він їздив туди як професійний фотограф.
«Він не перевтілювався, він був лицарем. Коли він одягав на себе одяг лицаря ‒ це був він справжній. У нього був намет, але лицар не ставить сам собі намет, для цього є зброєносці. Ось і він знаходив собі зброєносців, які ставили намет, а він в’їжджав, як справжній лицар», ‒ згадує атмосферу Олекса Носаненко.
Узимку 2014 року Олексій потрапляє на столичний Майдан, повертається іншою людиною, розповідає його мати. Навесні у Криму, коли вона носила бутерброди кримським беркутівцям, її син ходив на мітинги на захист України. Раніше мати вважала його аполітичним і навіть нетерпимим до неслов’ян. Поки не почула, що кримські татари для нього найнадійніші друзі.
«Дуже позитивно почав відгукуватися, мовляв, саме татари – вони послідовні, а ми ось такі, що можемо зрадити. Він вважає мене зрадником, я знаю», ‒ скаржиться мати Олексія Анна Чирній.
Кримський опір
Микита Боркін ‒ один із тих чотирьох активістів кримського опору, кого ФСБ Росії так і не змогла зловити. Своїх соратників на півострові він називає кримськими партизанами.
«Усім було зрозуміло, що українські війська чомусь не діятимуть, не захищатимуть нас, тому в якомусь плані ми хотіли самоорганізуватися. Переважна більшість партизанів якраз закінчували навчання або навчалися в Таврійському національному університеті. Тобто виставляти нас якимись терористами, диверсантами, радикалами, м’яко кажучи, недоречно», ‒ каже Боркін.
Йому було боляче, було шкода, що він втрачає свій КримМикита Боркін
Він та Чирній познайомилися в соцмережах, у житті перетиналися і з іншими проукраїнськими кримчанами. Олексій сприймав російських військових як загарбників його батьківщини, згадує Микита.
«Звісно, йому було боляче, було шкода, що він втрачає свій Крим, частинку місця, де, як він говорив, кожен кущ дихає історією, кожне місце сакральне, святе для нього», ‒ каже Боркін.
18 квітня 2014 року Боркін та Чирній намагалися підпалити офіс партії «Единая Россия». Олег Сенцов про їхні ідеї нічого не знав, він був цілком за творчий протест і відмовляв хлопців від необережних дій, наголошує Микита. Олега вони бачили тільки тричі.
До жодних радикальних дій, до жодних терористичних актів Олег нас не закликавМикита Боркін
«Найбільше запам’яталося в розмові з Олегом ‒ однією з перших речей він сказав: якщо ви думаєте, що ви можете кардинально щось змінити, якимось силовим способом або ще чимось, раджу звернути вашу увагу на випадок із Pussy Riot у Росії. Тобто якщо їх засудили, посадили за звичайний танець, власних громадян, то що вони зроблять із вами? До жодних радикальних дій, до жодних терористичних актів Олег нас не закликав», ‒ стверджує Боркін.
«Це суто мій проект»
Юнакам не вдалося більше скоординуватися чи зібратися. Тоді Олексій Чирній вирішив діяти сам. Він обговорював варіанти спротиву з друзями зі свого району. Всі вони познайомилися на ґрунті інтересу до історичної реконструкції. Чирній став розшукувати через них спільного знайомого ‒ студента-хіміка Олександра Пирогова, щоб той зробив вибухівку. Про такий пошук знайомі повідомили взводному роти «самооборони» Андрієві Добровенку, той і привів Пирогова до ФСБ.
«Пирогов, крім усього іншого, ще й раніше судимий, тобто ‒ вразлива певним чином група. І я так думаю, що Пирогову зробили пропозицію співробітники ФСБ міста Сімферополя, від якої він не зміг відмовитися», ‒ каже адвокат Олега Сенцова Дмитро Дінзе.
За вказівкою ФСБ Пирогов записав усі свої розмови з Чирнієм на відео.
Чирній: На вокзалі набагато простіше… Ну фактично таке, що це вже не спалені два офіси, а щось набагато серйозніше.
Це вже суто тепер мій проект, як ти розумієшОлексій Чирній
Пирогов: Для тротилу потрібен проміжний ініціювальний детонатор, хоча б у кількості нуль дві гримучої ртуті за вагою.
Чирній: А її немає. Ні, ну якщо вона десь є, але немає грошей, то гроші я дістану. Це вже суто тепер мій проект, як ти розумієш.
Ось ця остання фраза ‒ зафіксоване підтвердження того, що ніхто з проукраїнського середовища, окрім Чирнія, стосунку до вибухівки не мав. Пирогов на суді над Сенцовим і Кольченком теж свідчив: нікого з них не знає.
Чирній тоді розповідав Пирогову, що довіряє тільки йому та двом друзям ‒ братам Кирилові Макарову та Андрієві Чернякову. Ці двоє самі пропонували об’єкти для підриву.
Ось цитата з розмови Пирогова та Чирнія, що потрапила до матеріалів справи: «Кирюха пропонував лінії електропередач на Севастополь, міст залізничний ‒ ну той, який безпосередньо з нами поруч. Ось це те, що пропонував Кирюха».
Самі брати на суді стверджували, що все навпаки, і це Чирній напідпитку пропонував усім підряд організовувати підриви. А вони в той час уже були в лавах так званої «самооборони» Криму, яка підтримувала анексію.
Лицар в ув’язненні
Він, розумієте, просив вогню, ось хотілося. А ще загрався. У нього ж весь час були рольові ігриАнна Чирній
Мати Олексія порівнює сина з героєм пісні Булата Окуджави ‒ солдатом, який хотів перетворити світ, але забув, що він ‒ паперовий.
«Був солдат паперовим, а він просив вогню, вогню». Ось це він, розумієте, просив вогню, ось хотілося. А ще загрався. У нього ж весь час були рольові ігри. Він побачив у Києві, що всі безкарно один в одного стріляють, а потім його мордою в асфальт, і все», ‒ зітхає мати.
Олексія Чирнія засудили до семи років ув’язнення. Перші дев’ять місяців за ґратами він провів у повній ізоляції ‒ без незалежного адвоката, без підтримки рідних. Пішов на угоду зі слідством і дав свідчення про «існування терористичної групи під керівництвом Олега Сенцова».
«На зустрічі 10 квітня він почав ставити завдання підпалів і вибухів, робилося це нібито для того, щоб дестабілізувати ситуацію в Криму й після референдуму домогтися виходу Криму зі складу Російської Федерації», ‒ говорив Олексій Чирній на камеру ФСБ.
Тільки через рік після арешту до Чирнія зміг потрапити незалежний адвокат Ілля Новиков. Тоді й стало відомо, що Чирнія катували, й усі заяви він зробив під тортурами.
Свідчити в суді Чирній все ж відмовився. Але розірвати угоду зі слідством і спростувати всі попередні слова, як це зробив під час процесу Геннадій Афанасьєв, ‒ побоявся. У справі Сенцова Чирній залишився свідком обвинувачення.
«Єдиний випадок, коли адвокати можуть у суді зайняти позицію, відмінну від позиції свого довірителя, – це коли адвокат переконаний у самообмові… Мені було цілком очевидно, що там присутня самообмова та обмова інших людей… Олексій погодився, щоб я сказав, що це самообмова, бо я так вважаю, хоча він тоді був і зараз дуже обмежений у можливості щось сказати від себе», ‒ зазначає адвокат Олексія Чирнія Ілля Новиков.
Увесь перший рік Олексієві не писали рідні, і коли мати написала вперше, він відповів їй мовчанням.
«Три чисті аркуші, розумієте. Я ось відкрила лист, сіла, я, напевно, години дві сиділа нерухомо», ‒ згадує Анна Чирній.
Чирнія кілька разів відсилали на психологічну експертизу й один раз у психіатричну лікарню. За інформацією правозахисників, це було пов’язане з думками про самогубство.
Він вважав, що він справжній герой і він витримає будь-що, будь-які знущання ‒ але, на жаль, реальність трохи іншаОлекса Носаненко
«Він вважав, що він справжній герой і він витримає будь-що, будь-які знущання ‒ але, на жаль, реальність трохи інша. А ми знаємо: ФСБ вміє вибивати свідчення ті, які їм потрібні. Мені здається, що ці тортури можуть витримати одиниці людей», ‒ підкреслює Олекса Носаненко.
За чотири з половиною роки Чирнія кілька разів переводили з колонії в колонію, зараз він у Батайську Ростовської області Росії. Через два з половиною роки ув’язнення закінчиться, Олексій Чирній планує повернутися на материкову частину України. Матері це неприємно, але відмовляти не буде. Вона каже: «Я його люблю будь-якого, і вибирати за нього я не можу».
Від самого початку Чирній наполягав: він ‒ громадянин України, – й навіть встиг написати відмову від російського паспорта.
