Російські удари по українських містах стали звичним явищем. Змінюється не тільки масштаб цих атак, а й ставлення до них у світі, а також риторика російського режиму.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) аналізують, чому очільник РФ Володимир Путін і російська армія вже фактично відкрито завдають ударів по цивільній інфраструктурі і не придумують виправдань, як це було раніше.
Чи стратегія у цій ескалації? І яка її мета?
За вісім місяців 2026 року понад 15 тисяч цивільних зазнали поранень і загинули – це більше, ніж за весь 2025 рік. Такі дані наводить Організація Об’єднаних Націй.
Майже половина смертей і поранень серед цивільних сталася не поблизу лінії фронту, а у великих містах.
Удари спрямовані на цивільне населенняГеміш де Бретон-Гордон
«Раніше росіяни заявляли, що завдають ударів по військових цілях. І, можливо, іноді це було правдою. Але зараз вони, схоже, зовсім не переймаються цим. Вони навіть не намагаються приховувати свої атаки. Їхні удари спрямовані виключно на цивільне населення», – каже британський полковник у відставці, колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози Геміш де Бретон-Гордон.
Логістичні та торговельні центри, склади з ліками та продуктами – нині це стандартні цілі для російських повітряних атак. Але так було не завжди.
У 2022 році після удару по торговельному центру в Кременчуці на Полтавщині, де загинули 22 людини, західні країни одразу ж назвали це воєнним злочином, а Путіну особисто довелося виправдовуватися, мовляв, там був склад зброї та техніки.
«За своєю натурою Путін – соціопат. Соціопати – це люди, які не мають емпатії. Тому він міг виправдовуватись тільки в одному випадку – якщо вважав, що це буде псувати його персональний політичний імідж перед якимись іншими країнами. Але, на жаль, п'ятий рік війни показує, що «червоні лінії», які існували у 2022 році, розтягнуті настільки, що інколи здається, що їх немає», – вважає керівник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко.
26 квітня 2022 року російське Міністерство оборони, наприклад, назвало фейком те, що армія РФ завдала ракетного удару по теплоелектростанції в Одесі. Мовляв, українські телеграм-канали використовують архівні кадри наслідків аварії на ТЕЦ у Пензі «для спроб дискредитації збройних сил РФ».
Через чотири роки те саме Міноборони РФ прямо напише: «вимкнули світло» в Одесі – завдали удару по ТЕЦ і підстанціях.
Першого масованого удару по українській енергетиці Росія завдала 10 жовтня 2022 року – понад 80 ракет і 12 «Шахедів», 9 з яких Україна збила. Тоді Путін визнав удари по енергетиці через два місяці, у грудні.
У нього з’явилася одержимість війноюГеннадій Гудков
«Так, ми це робимо. Але хто перший почав? Хто вдарив по Кримському мосту, хто підірвав лінії електропередач з атомної електростанції Курська?» – говорив тоді Путін.
Ось це «вони першими почали» і «ми б’ємо у відповідь» стало постійною фігурою мовлення Путіна. Ці слова лунають і зараз, незалежно від того, що стало ціллю російської атаки.
«У нього не те щоб впевненість повернулася, у нього з’явилася божевільна одержимість війною, тому що він прекрасно розуміє: що на кону його п*дла шкура. Якщо він цю війну програє, то Акела промахнувся, і Акела має бути повалений», – каже російський політик Геннадій Гудков.
Усі ці роки російське Міністерство оборони, хоч і визнавало удари по українській енергетиці, але коментувало їх у своїх звітах досить сухо.
Наприклад, у січні цього року, коли тривала на той момент наймасштабніша кампанія проти української енергетики, у Росії писали, що завдали ударів по енергетичних об’єктах «у відповідь на українські атаки».
«Його завдання – змусити Україну викинути білий прапор»
Водночас після масованого удару 14 жовтня 2026 року, коли було застосовано 39 балістичних ракет, Міноборони РФ чи не вперше у своєму звіті детально повідомило, по яких ТЕЦ та підстанціях у Києві вони били.
У західній пресі дедалі частіше говорять про те, що російський наступ на фронті загальмувався, і тому «Кремль вирішив посилити терор проти мирного населення».
Геміш де Бретон-Гордон колумніст The Telegraph і колишній офіцер британської армії написав про те, що Путін доручив цю кампанію генералу Віктор Суровікін – колишній головнокомандувач російського повномасштабного вторгнення в Україну, відомий під прізвиськом «генерал Армагеддон», а також «кат Алеппо» та «сирійський м'ясник». Більше про Суровікіна можна почитати тут, давши йому вказівку знищити мости через Дніпро.
«Вперше я зіткнувся з Суровікіним у Сирії, коли він керував російською операцією на боці Башара Асада, який керував Сирією з 2000 року, повалили у грудні 2024-го. Сам Асад утік у Росію разом із родиною та братом Махером. Як писали західні ЗМІ, оточення Асада веде розкішне життя в Москві, але сам він перебуває в ізоляції, йому не дозволяють контактувати з сирійською чи російською елітою.. Ця операція значною мірою була зосереджена на ударах по цивільній інфраструктурі – школах і лікарнях. На початку війни в Україні він відповідав за Мається на увазі «лінія Суровікіна» – багаторівнева система оборонних споруд на півдні та сході, яку російська армія почала зводити після відступу з Херсону наприкінці 2022 року (окопи, траншеї, мінні поля, протитанкові рови та «зуби дракона»)., а потім був звільнений. І ходили чутки, що він знову повернеться. Російські війська застрягли на лінії фронту, і єдине, що їм залишилося – робити те, що й в Сирії – намагатися змусити цивільне населення підкоритися за допомогою бомбардувань», – каже британський полковник у відставці.
Їм залишилося намагатися змусити цивільних підкоритисяГеміш де Бреттон-Гордон
Однак 16 жовтня на черговій нараді Путіна з російськими командирами Суровікіна не було, принаймні на відеокадрах. Про ситуацію на фронті, а також про удари по мостах та іншій українській інфраструктурі, звітував начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов.
«Путін йде ва-банк. Його завдання – змусити Україну викинути білий прапор. Тому зараз вже немає жодного сенсу ні перед ким виправдовуватись чи намагатися зберегти залишки іміджу», – вважає Геннадій Гудков.
Графік щомісячних російських атак по Україні від британського Financial Times показує, наскільки зросла їхня інтенсивність у 2026 році. За даними французького OSINT-аналітика Клемана Молена, з липня по вересень головними цілями були склади, логістика, залізниця, порти, АЗС, ВПК та дата-центри.
У жовтні фокус змістився на енергетику, а також з прифронтових областей на захід України.
Столиця та Київська область перебувають в епіцентрі ударів увесь рік.
Фактори: політика і кількість ракет та дронів
Я пропоную, щоб НАТО використовувало свої винищувачі для знищення російських дронів і ракетГеміш де Бреттон-Гордон
«Я пропоную, щоб європейські країни НАТО, а саме:Велика Британія та, можливо, Німеччина, й Франція, використовували свої винищувачі для знищення російських дронів і ракет, які запускають по цивільних об’єктах в Україні. І для цього є прецедент. Велика Британія та Франція збивали іранські безпілотники та ракети, запущені по Ізраїлю», – каже Геміш де Бретон-Гордон.
Водночас полковник додає, що можливість захистити цивільні об’єкти варто розглянути на тлі дефіциту в України ракет-перехоплювачів, особливо напередодні зими, на яку робить ставку Путін.
«Є дві реперні точки для нього. Це, умовно, листопад-грудень 2026 року, можлива зустріч [Дональд] Трамп-Путін-Сі Цзіньпін. Він її розглядає як прообраз Тегерана 1943 року. Китай не мислить цими категоріями, США теж так не мислять. Це його міфотворчість, але для нього це суперважливо. І березень 2027 року – [можлива] перемога [Марін] Ле Пен у Франції, яка призведе до розвалу фінансової коаліції на підтримку України. І все це на тлі війни тилів, на його думку, змусить Україну здатися», – розповідає Вадим Денисенко.
Безумовно, політичні зміни в Європі та позиція США – важливі елементи відповіді на питання, чому Росія, не соромлячись, завдає ударів по цивільній інфраструктурі в Україні.
Але все ж головна причина, мабуть, досить прозаїчна – РФ наростила виробництво ракет і безпілотників.
Чого тільки вартий побудований з нуля комплекс зі складання «Шахедів» в Алабузі.
«Путін весь час збільшує військовий бюджет, намагається мобілізувати економіку, соціальне життя, політику, інфраструктуру – все на військовий лад. Його нічого не цікавить, крім війни», – каже Геннадій Гудков.
Та все ж відмінність цього року від попередніх – не лише збільшення кількості російських атак, а й те, що Київ теж може завдавати серйозних ударів по території РФ. Історія з російськими НПЗ – найкраще тому підтвердження. А отже, зима може бути складною не лише в Україні, а й у Росії.
Той самий удар по Києву після переговорів з Путіним: пожежі та руйнації після десятків ракет (фоторепортаж)
Форум