Історія Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода почалася в 1949 році за ініціативи тодішнього керівника американської розвідки Алена Даллеса.

Перша програма – Чехословацької редакції (чеською і словацькою мовами) – вийшла в ефір 4 липня 1950 року – якраз на День Незалежності США.

Потім додались мови інших поневолених Радянським Союзом народів Центральної та Східної Європи.

Згодом відкрили мовлення на СРСР і першої була Російська редакція, відкрита у березні 1953 року. Вона почала мовлення за чотири дні до смерті радянського диктатора Йосипа Сталіна і набула широку аудиторію, висвітлюючи смерть і наступну боротьбу за владу в Кремлі.

З 1953 по 1959 рік радіостанція мала назву «Радіо Визволення». І перші п’ять років після створення в серпні 1954 року Української редакції її передачі виходили як «Радіо Визволення». А потім відбулося перейменування на Радіо Свобода.

Спочатку, до речі, Радіо Вільна Європа і Радіо Свобода були різними організаціями, хоча й виконували схожу функцію. Вони були об’єднані під один дах, в єдину корпорацію, в 1976 році.

Треба сказати, що програми Радіо Свобода в СРСР глушили без перестану (на відміну від програм, наприклад, «Голосу Америки», коли його глушіння припиняли двічі під час «розрядки» у відносинах між США та СРСР).

Радіо Свободу глушили аж до 1988 року – тобто припинили глушити лише через три роки політики «гласності» і відкритості, проголошеної Михайлом Горбачовим у 1985 році.

Мюнхен, аеропорт

Маловідомий факт – історія Радіо Свобода починалася з будівлі аеропорту Мюнхену «Обервейзенфелд». Ця будівля буда зведена в 1930-х роках, частково в період, коли при владі в Німеччині був вже Гітлер.

З цим аеропортом пов’язана й інша історія – саме сюди прилітали британський лідер Невілл Чемберлен та французький лідер Едуард Деладьє на перемовини з Гітлером та італійським диктатором Муссоліні і підписали в ніч з 29 на 30 вересня так звану «Мюнхенську угоду», яка фактично віддала Гітлеру Судетську область Чехословаччини.

Але це не врятувало Європу – і менш аніж за рік почалася Друга світова війна.

«Будівля слугувала як мюнхенський аеропорт… (і відіграла) історичну, трагічну роль, беручи до уваги наслідки. Історія будівлі почалася в темряві, як символ умиротворення та зради», – каже співробітник Радіо Свобода Іван Толстой, який вивчає історію радіо.

«Але потім, у 1950-х роках, відбулося переродження. З того самого місця, голос свободи почав транслюватися до Радянського Союзу та Східної Європи. Будівля таким чином, сама спокутувалася», – додав він.

Зараз на Радіо Свобода Іван Толстой з колегами відтворили за допомогою три-вимірного принтера копію мюнхенського аеропорту і вона виставлена на четвертому поверсі нинішньої штаб-квартири, де розташовані також офіси керівництва медійної корпорації.

Англійський парк

Потім, у 1967 році, Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода переїхали в тому ж Мюнхені в будівлю колишньої лікарні в Англійському парку.

То була «золота ера» Радіо Свобода, яке станом на 1990 рік мало найбільшу аудиторію в СРСР, порівняно з іншими іноземними мовниками. Мільйони людей щотижня, не дивлячись на «Залізну завісу», включали Радіо Свобода на коротких хвилях, долаючи спроби СРСР глушити сигнал.

З будівлею в Англійському парку пов’язаний і вибух увечері 21 лютого 1981 року – коли під орудою міжнародного терориста «Карлоса Шакала» було підірвано 15 кілограмів вибухівки біля будівлі Радіо Свобода, якій було завдано великої шкоди, адже сила вибуху навіть підняла в повітря друкарські машинки, які полетіли коридорами від вибухової хвилі.

Терорист і його поплічники діяли на замовлення румунських спецслужб диктатора Ніколае Чаушеску.

Ґлен Фергюсон, тодішній президент Радіо Свобода, наступного ранку написав співробітникам в листі: «Чотири з наших співробітників отримали поранення, наша будівля зазнала шкоди, але РВЄ/РС буде продовжувати мовлення».

Переїзд до Праги

Після завершення Холодної війни і низки «оксамитових революцій» у Центральній та Східній Європі 1989 року, коли впали комуністичні режими, а також розпаду СРСР в 1991 році і загального потепління між США та Росією, постало питання: а чи потрібне Радіо Свобода?

Лунали пропозиції про повне закриття, але вирішили закрити служби на країни, які починали заякорятися в західному світі – спершу закрили Польську та Чеську редакції. А згодом: Словацьку, Угорську, а також, наприклад, балтійські служби – Естонську, Латиську та Литовську.

Було усвідомлення неминучості ери скорочень фінансування і треба було шукати дешевший за Мюнхен варіант.

Розглядали, до речі, кілька варіантів – серед них, скажімо, Будапешт, але вирішили до угорської столиці не їхати, бо співробітникам буде важко вивчити угорську мову – одну з найважчих у Європі.

Навіть була ідея переїзду на Сицилію, де якраз закривалася одна з військових баз НАТО, але цей варіант не пройшов з логістичних причин – погане сполучення острова з материковим континентом на той час.

Зупинились на Празі – і з точки зору ціни, і навіть з точку зору потреби бути ближчими географічно до аудиторій, а також як символ «визволення» Праги і Чехії від радянського домінування. Тобто, до Праги співробітники Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода в’їхали як переможці – але автобусами, не на танках.

Отже з 1995 року Радіо Свобода розмістилось в колишній будівлі федерального парламенту Чехословаччини. Будівля розташована в самому центрі Праги, на Вацлавській площі. Її збудували в кінці 1960-х років.

Вона була порожньою після «оксамитового розлучення» між Чехією та Словаччиною, які стали окремими країнами 1 січня 1993 року.

Тодішній президент Вацлав Гавел запросив Радіо Свобода до Праги в порожню будівлю колишнього федерального парламенту за символічну плату в одну крону на рік.

Але виникало чимало проблем у плані безпеки – особливо після терактів 11 вересня 2001 року і створення Афганської, Іранської радійних служб та служби арабською для Іраку.

Міська влада Праги була не в захваті від посилених заходів безпеки і присутності навіть БТРів в центрі міста, де чимало туристів. Також були розміщені бетонні стели по периметру для безпеки, що уповільнювало рух транспорту в центрі Праги.

Зараз в тій будівлі – частина Національного музею Чехії, але в ній зберігся великий логотип Радіо Свобода.

«Типове американське посольство»

Отже в нульових роках вирішили збудувати спеціальну будівлю для Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода – причому нову, ексклюзивну будівлю, а не перероблювати вже готову під медійні потреби.

Вибрали район Hagibor на сході Праги – це не центр, але й не околиця.

В’їхало Радіо Свобода у свій новий дім в 2009 році, піднявши перед будівлею американський, чеській прапори, а також свій власний, «свободівський» прапор з емблемою корпорації.

Як сказала одна журналістка з Києва, яка відвідувала будівлю Радіо Свобода: «О, виглядає як типове американське посольство!»

Першу редакційну нараду в Празі всього Радіо відкрив і головував на ній колишній президент Чехії Вацлав Гавел. Відтоді і зал для нарад та конференцій у штаб-квартирі Радіо Свобода називається «Кімнатою Гавела».

Зараз Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода веде мовлення на 27 країн – на 23 мовах із щотижневою аудиторією в майже 50 мільйонів глядачів, читачів та слухачів.

Публікації про історію Української редакції і Радіо Свобода загалом читайте тут: ІСТОРІЯ РАДІО СВОБОДА