«Це велика проблема, появи якої Україна не передбачила», вважає французький аналітик Клеман Молен. Йдеться про реактивні російські дрони і постійне зростання кількості ударів Росії по Україні.
20-річний француз Клеман Молен – один із небагатьох західних оглядачів, хто у щоденному режимі стежить за повномасштабною війною Росії проти України. Він аналізує тенденції, фіксує просування сторін, підраховує статистику ударів – як російських, так і українських і висвітлює на своїй сторінці у соцмережі X.
OSINT-аналізом Молен почав займатися, ще коли був школярем, у 16 років. Зараз він навчається у магістратурі в Католицькому університеті Лілля за спеціальністю «міжнародні відносини та геополітика» – і так само день у день аналізує російсько-українську війну.
Зараз, серед іншого, Ця проблема постала, з одного боку, через те, що російська армія користується нестачею у України ракет-перехоплювачів проти балістичних загроз, а з іншого – використанням реактивних керованих дронів замість звичних БПЛА типу «шахед» із двигуном внутрішнього згоряння. – в останні тижні її ефект відчутний через ураження енергетичної і цивільної інфраструктури, складів, АЗС, портів і залізничного транспорту.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поспілкувались із Клеманом Моленом про результати російських ударів за липень, готовність України до нового витка загрози з повітря і те, чому він уже чотири роки відстежує російсько-українську війну.
Це інтерв'ю – розширена розмова з аналітиком з програми телепроєкту Донбас Реалії. Дивіться програму на YouTube або читайте тут
«Це дуже серйозний виклик для України»
– Протягом останніх місяців ми бачимо російську кампанію ударів углиб українського тилу. Як ви оцінюєте ефект цих ударів на цей момент?
– Загалом ця російська кампанія має дуже значний ефект. Вона почалася ще з початком війни – з ракетних ударів. Але на той момент Україна мала системи протиповітряної оборони, зокрема С-300, а згодом отримала більше систем Patriot.
Але зараз Україні дуже бракує перехоплювачів. Вона не може збивати ракети (які летять за балістичною траєкторією – ред.), і це дуже серйозна проблема для захисту ключової інфраструктури: особливо електростанцій, важливих військових баз, промислових об’єктів і складів. Сьогодні це дуже серйозний виклик для України. Крім того, триває кампанія ударів дронами.
Йдеться про «шахеди», які росіяни дещо змінили і тепер називають їх «герань». Удари почалися у 2022 році, але справжня кампанія зі значно більшою кількістю дронів, фактично, розпочалася в січні 2024 року. Відтоді ми бачимо значно більше ударів дронами.
У середньому це від п’яти до семи-восьми тисяч дронів щомісяця, з яких приблизно 60-70% – справжні дрони, а 30-40% – хибні цілі: «Пародія» та «Гербера», які використовуються як приманки для протиповітряної оборони. Протягом останніх кількох місяців Росія змінює свою стратегію.
Якщо спиратися на українські дані, щомісяця від 500 до 800 дронів не збивають
Вони вже не використовують лише звичайні дрони «Герань». Вони їх змінюють. Використовують більше реактивних «Герань-4» – це новий дрон, який може летіти набагато швидше, і його значно складніше перехопити дронами-перехоплювачами. Це означає, що Росія може уражати значно більше цілей.
Якщо спиратися на українські дані, щомісяця від 500 до 800 дронів не збивають. Тобто, навіть за офіційними українськими даними, а реальна цифра, ймовірно, значно більша – щомісяця [дрони РФ] уражають до 800 цілей.
Мені вдалося незалежно підтвердити, що щомісяця фіксують щонайменше 700–800 ударів по різних цілях.
Найважливіші цілі для росіян пов’язані з військовою сферою. Вони також атакують нафтові резервуари, газопереробні підприємства, склади, промислові об’єкти, переважно в другорядних містах.
Ракети вони використовують переважно для ударів по Києву та західній частині України. Іноді ракети також застосовують проти Одеси.
– Нещодавно ви опублікували у своєму акаунті в X тред із підсумками ударів за липень. Які висновки чи факти ви бачите, аналізуючи те, що сталося в липні? Які пріоритети Росії в ударах дронами?
– Дані за липень поки що базові. Повні цифри в мене будуть за два-три місяці, тому що потрібен час, щоб оцінити реальні збитки. Наприклад, лише зараз я зміг завершити загальний збір інформації за травень.
Найважливішим цього місяця є другий напрямок ударів – по логістиці
Щодо липня, то я шукав інформацію про те, що саме було уражено, і знайшов приблизно 400 ударів, а це вже багато. Росія публікує відео – це допомагає. Ми маємо багато геолокованих подій.
Є багато відео, які показують, що саме Росія уражає. Раніше відео майже не було, і було дуже складно зрозуміти, по чому саме вони завдавали ударів. Відповідно, було дуже складно складати статистику. Ми могли покладатися лише на офіційні дані, які публікувала українська сторона. Зараз цифри значно точніші.
Отже, я встановив приблизно 400 влучань [за липень] – це удари дронами та ракетами. Тут ми враховуємо лише далекобійні та дрони середньої дальності – переважно «герані». FPV-дрони та дрони, які застосовують безпосередньо на лінії фронту, сюди не входять.
За статистикою я побачив, що найбільше атакували дві різні категорії цілей. Перша пов’язана з енергетикою: це нафта і паливо, оскільки Росія атакує багато заправних станцій – близько 200 АЗС протягом останніх місяців. Також це енергетика – приблизно 20 влучань. Тобто Росія атакує електричні підстанції по всій Україні.
Ця кампанія лише починається – зазвичай у жовтні або листопаді, перед зимою, Росія [в цей період] щомісяця атакує 50–60 електричних підстанцій в Україні. Зараз це близько 20, і це показує, що сама кампанія, ймовірно, розпочнеться у вересні або жовтні.
Водночас ми також бачимо удари по газовій інфраструктурі. Це базові удари, які постійно відбуваються, щоб ускладнити роботу української промисловості та логістики.
Але найважливішим цього місяця є другий напрямок ударів – по логістиці. Росія завдала ударів приблизно по 60 складах по всій Україні – включно із супермаркетом, але також по численних складах, які використовуються для виробництва дронів, військової та цивільної промисловості по всій країні.
Вони також атакували багато потягів по всій країні, особливо у Дніпропетровській області.
Завдали багатьох ударів по портах в Одесі, Миколаєві у відповідь на 40-денну українську кампанію в Криму та Чорному морі. Вони також атакували інші численні об’єкти інфраструктури й транспорту по всій Україні.
Отже, цього місяця Росія справді використовувала свої дрони проти логістики, і це дещо нове, бо зазвичай Росія використовувала дрони для ударів по промисловості, складах у великих містах, військовому виробництву та енергетичній інфраструктурі, але не застосовувала їх так для ударів середньої дальності.
Зараз вони використовують набагато більше керованих оператором дронів проти цілей середньої дальності. Так само, як Україна робить це вже кілька місяців на півдні.
Тож ми бачимо, що вони відповідатимуть, атакуючи залізницю, порти, дороги, заправні станції. І це справді новий елемент цієї кампанії в липні.
Російські реактивні дрони – «Україна не передбачила»
– Ви згадали керовані дрони. Чи вважаєте ви, що на цьому етапі ця російська кампанія порівнювана з українською, яку ми також спостерігаємо вже кілька місяців?
– Я б сказав і так, і ні. Так, тому що вони використовують свої дрони так само, як Україна використовує дрони FP-1, FP-2 для ударів по цілях на відстані 50, 100, 200 кілометрів. По цілях, які можуть використовувати військові або цивільні. Тобто це саме те, що Україна зараз робить на півдні, на сході, а також у Криму (маються на увазі окуповані території України – ред.).
Росії бракує одного критично важливого компонента: у них немає хорошого зв’язку
Однак Росії бракує одного критично важливого компонента: у них немає хорошого зв’язку. А дрони, такі як «Молнія», є також БМ-35, не можуть використовуватися на відстані понад 20–30 кілометрів, інакше Росія заповнила б Україну численними ударними дронами на 50–60 кілометрів за лінією фронту.
Вони атакували б дороги, залізниці, військові бази, протиповітряну оборону, але вони не можуть цього робити, оскільки не мають доступу до хороших систем зв’язку, таких як Starlink.
Саме тому зараз вони виводять у космос нові супутники, щоб замінити Starlink, зробити його власний аналог. Україна має значно більше таких дронів – Hornet, «Дартс», «Булава» і ще багато подібних дронів середньої дальності, які не надто великі і можуть легко уражати вантажівки та логістику за лінією фронту, особливо на півдні.
І це справді те, що Україна робить, а Росія не може, переважно через проблеми зі зв’язком своїх дронів.
– Складається враження, що Україна, зі свого боку, була дещо неготова до масового застосування Росією керованих і реактивних дронів. Як людина зі сторони – що ви про це думаєте?
– Я б сказав, що це нещодавня еволюція. Перші керовані оператором дрони з’явилися зовсім недавно. Головне, що Україна місяцями розробляла дрони-перехоплювачі для «Герань-2».
Ці перехоплювачі не можуть досягати швидкості «Герань-4» або можуть лише в певний момент, бо «Герань» не завжди летить на своїй максимальній швидкості. Тому їх значно складніше збивати.
Це велика проблема, появу якої Україна не передбачила, і в неї немає достатньої кількості ракет протиповітряної оборони. Тобто їй бракує боєприпасів і перехоплювачів для ураження цих дронів.
Ми бачили кілька прикладів, коли літаки боролися з ними і запускали по цих дронах ракети.
Тож одним із небагатьох рішень є використання літаків. Також є деякі дуже швидкі перехоплювачі, але їм у будь-якому разі потрібен штучний інтелект, адже на такій швидкості дуже складно навіть трохи скоригувати рух дрона, і навіть одна секунда має значення.
Насправді рішень не так багато, окрім літаків і наземної протиповітряної оборони. Тому вони(Україна – ред.) намагаються розробляти й створювати нові дрони-перехоплювачі, яким сьогодні потрібні значно більша швидкість і значно краща система автономної навігації.
А Росія нарощує виробництво. Минулого місяця «Герань-4» становили лише приблизно 10–20% порівняно з іншими [БПЛА]. Але наступного місяця це може бути 50% або більше. Тому це дуже велика проблема.
І одним із небагатьох рішень було б завдати удару по заводу в Алабузі, який виробляє ці дрони. Але є й друге рішення, яке також могло б спрацювати – бити по пускових майданчиках цих дронів.
Різниця між «Герань-2» і «Герань-4» полягає в тому, що «Герань-4» можна запускати лише зі стаціонарних майданчиків. Фактично таких місць три або чотири по всій Росії і на півдні України.
Через це їм значно складніше змінювати місце запуску, і якщо вдарити по цих пускових майданчиках – це змусить росіян припинити запуски на кілька днів або кілька тижнів, доки вони не встановлять нові. Тож так, це дуже великий виклик для України.
Осінь-зима: по чому битиме Росія?
– Коли у вас є статистика того, що відбувалося в попередні місяці, ви, можливо, маєте очікування стосовного подальшого розвитку ситуації. Які ваші думки щодо того, що може відбутися в межах цієї російської кампанії ударів середньої дальності?
– Я вважаю, що вони нарощуватимуть виробництво «Герань-4», реактивних дронів-ракет на кшталт «Герані-5» або «Бандеролі». Це також буде проблемою для портів і ключових об’єктів, наприклад, у Києві.
Якщо можна використовувати дуже дешевий реактивний дрон-ракету для ударів по місту, а протиповітряної оборони немає – це може бути дуже серйозною проблемою, адже не потрібно платити за ракету «Іскандер» чи інший тип ракети.
Я вважаю, що нарощення виробництва «Герань-4» – це їхній пріоритет. Вона коштує, думаю, трохи дорожче [за «Герань-2»], але вони все одно намагатимуться досягти економічної ефективності, виробляючи значно більше дронів.
Я вважаю, що нарощення виробництва «Герань-4» – це пріоритет Росії
Пізніше вони, ймовірно, продовжать удари на середній дальності, і наступна зима буде дуже складною для України, тому що багато електричних підстанцій буде виведено з ладу.
Україна вже почала адаптуватися. Зараз вона укріплює їх – встановлюють бетонний захист навколо трансформаторів на підстанціях, щоб захистити їх від ударів дронів. Це працює, але потребує багато часу і грошей, щоб встановити весь цей бетонний захист на дуже великих об’єктах. Це одне з рішень.
Щодо середньої дальності, думаю, Росія продовжить атакувати заправні станції, і вони можуть бити по них FPV-дронами на оптоволокні. Це також проблема для прифронтової логістики, якщо паливо ніде не знайти.
Думаю, невдовзі вони зможуть повторити українські удари середньої дальності за допомогою власних дронів. Ймовірно, вони можуть робити це так само, як Україна – дрони-ретранслятори у повітрі і FPV або інші типи дронів завдаватимуть ударів значно далі від лінії фронту.
Головна проблема для них полягає в тому, що Україна має дуже добре розвинені дрони-перехоплювачі, а це означає, що вона може легко уражати ці дрони-ретранслятори й запобігати таким ударам.
Але на деяких ділянках фронту, думаю, масштаби цих ударів зростатимуть. І це стане проблемою, особливо для систем протиповітряної оборони, артилерії та місць запуску дронів.
Це стане проблемою в майбутньому, але пріоритетом [Росії], на мою думку, є енергетична інфраструктура, і це буде дуже серйозною проблемою наступної зими. Ми бачили взимку, наскільки складною була ситуація для України.
І якщо Росія завдаватиме ударів по нових цілях, включно з електростанціями та деякими ключовими об’єктами електроенергетики в країні, вона може від’єднати атомну генерацію від електромережі країни, а це означає, що Україні доведеться зупиняти атомні електростанції.
А якщо їх зупинити, потім знадобиться час, щоб знову запустити їх після відновлення підключення до електромережі. Це означатиме, що багато ключових міст взимку залишаться без електроенергії, а багатьом ключовим галузям промисловості також бракуватиме електрики.
Це одна з головних проблем, з якими Україна зіткнеться цієї зими.
– Чи ця кампанія загалом показує, що сторони перебувають у стані тотальної війни? Тобто нова стадія, чи крок у війні, або ж це лише враження через значну кількість відео ударів?
– Я б сказав, що це те саме. Війна від 24 лютого 2022 року розвивалася різними фазами, і щоразу виникала тема ескалації. У 2022 і 2023 роках європейці та американці дуже її боялися, кажучи: «ми не повинні давати Україні танки, тому що [президент РФ] Путін розлютиться. Ми не повинні давати Україні ракети, давати літаки».
Я витрачаю на це п’ять-шість годин щодня. Але іноді це може бути 10, 12 або 15 годин
Але тепер вони дали все можливе. Україна завдає ударів по всьому можливому в Росії – атакує протиповітряну оборону, нафтопереробні заводи, кораблі в Чорному морі. І щоразу ескалація відбувається так само і з іншого боку. Росія завдає ударів по кораблях та нафтопереробних заводах від самого початку війни. Тому, фактично, зараз немає жодної різниці.
Я лише вважаю, що Росія дедалі більше переходить до воєнної економіки. Вони вкладають великі кошти у військове виробництво – артилерії, дронів «Герань», ракет, і саме тому зараз їм нарешті вдається виробляти значно більше і завдавати значно більше ударів по Україні.
Водночас Україна також певною мірою перевела себе на воєнну економіку. Не повністю, бо вона все ще має дуже велику цивільну економіку, а також її сильно фінансово підтримують європейці, Але якщо подивитися, скільки дронів Fire Point виробляється щодня – думаю, цифра становить близько 200 на день – це величезна кількість.
І обидві сторони використовують це, але не з метою вести тотальну війну. Вони роблять це, тому що кожна зі сторін хоче змінити перебіг війни за допомогою дронів, технологій, а також кількості. Технологіями можна щось змінити, але якщо немає достатньої кількості, зрештою це нічого не змінить. Тож я не думаю, що це якось пов’язано з тотальною війною.
Я був школярем і відчував, що того, що я бачив у медіа, недостатньо
Однак коли ми бачимо удари по кораблях у Чорному морі – це певна ескалація, щодо якої я не впевнений, що в певний момент вона справді була потрібна. Це має дуже великий вплив на Росію, оскільки значна частина її експорту йде через Чорне море, через порти на півдні Росії.
Однак це також впливає на Україну, і закриття портів Одеси та портів на Дунаї також створює проблеми для експорту зерна, особливо з огляду на те, що зараз серпень і саме цей період є важливим для експорту. Тому ця ескалація фактично дуже тривожна для обох сторін.
Я не є експертом з економічного впливу війни та впливу на зерновий експорт, але думаю, що це дуже важлива тема.
– Просто з цікавості: скільки часу щодня ви витрачаєте на моніторинг ситуації, пов’язаної з війною Росії проти України?
– Насправді залежить від дня. Зазвичай, коли в мене немає іншої роботи, я витрачаю на це п’ять-шість годин щодня. Але іноді це може бути 10, 12 або 15 годин. Усе справді залежить від дня і від того, які цього дня новини – це змінюється.
Наприклад, сьогодні, думаю, витрачу близько десяти годин. Але, можливо, завтра більше працюватиму над особистими проєктами, пов’язаними з моїм стажуванням, і через це витрачу 2 години. Буває по-різному.
– Це вже звучить майже як робота.
– Так, схоже на це. Але неоплачувана робота.
Коли в мене немає іншої роботи, я витрачаю на це п’ять-шість годин щодня
– Чому ви вирішили займатися цим? Адже ви живете у Франції, це не найбільша проблема, яка вас безпосередньо стосується.
– Я вирішив займатися цим, коли мені було 16 років, у 2022 році. Тоді я був школярем і відчував, що того, що я бачив у медіа, недостатньо. Я почав самостійно стежити за подіями, а потім публікувати те, що бачив і знаходив. Думаю, цей конфлікт був дуже цікавим з погляду військової динаміки XXI століття.
Я маю на увазі масштаби залучених засобів, ударів і той факт, що обидві сторони ведуть війну високої інтенсивності. Тому я вирішив стежити за нею.
А потім мене також зацікавила динаміка і те, як Україна може протистояти Росії. Тепер це (відстежування – ред.) вже відбувається автоматично, у мене значно більше знань, ніж було раніше, і зараз робити це набагато легше.
– Ви задоволені тим становищем, у якому зараз перебуваєте? Можливо, з погляду публічності, ефекту від того, що ви публікуєте, поширень і того, що інші люди стежать за вашою аналітикою?
– Так, звичайно. Я завжди пишаюся, коли бачу, що люди використовують мою роботу. Мені 20 років. Не кожен у такому віці має експертів, політиків, дипломатів, військових офіцерів, які читають і беруть до уваги те, що він каже. Особливо у Франції. Але іноді я також читаю щось в Україні або в інших європейських та американських медіа.
Я думаю, що це дуже велика відповідальність, тому що… Якщо я щось зроблю неправильно – це може мати наслідки. Тож, звичайно, це добре, але це велика відповідальність.
Форум