Дільбар місяцями перебуває у слідчому ізоляторі в російському місті Омську, де, за її словами, її били, застосовували електрошокер та погрожували співробітники в’язниці.
Очікуючи суду за звинуваченням у контрабанді наркотиків, 18-річна мігрантка з Центральної Азії опинилась перед суворим вибором: або тюремний термін до 15 років, або участь у російській війні проти України в обмін на свободу.
Справа Дільбар привернула увагу до вербування Росією жінок з Центральної Азії для майже чотирирічної війни в Україні. Росія приймає мільйони трудових мігрантів з колишніх радянських республік Центральної Азії.
Вважається, що тисячі чоловіків з Центральної Азії приєдналися до російських військ в Україні.
Якщо мені дадуть довший термін, я піду на війну. Мені там заплатять, і я буду вільна через рікДільбар
Деяких заманили пропозиції вигідної роботи. Інших, переважно засуджених та ув'язнених, змусили вступити до російської армії. Невелика кількість жінок з Центральної Азії також вступила до лав армії, хоча їхня точна кількість невідома.
«Мамо, пробач мені»
Громадянка Киргизстану Дільбар (ім'я змінене з міркувань безпеки) невдовзі може опинитися серед них.
«Мамо, пробач мені, – написала Дільбар у нещодавньому листі до матері. – Якщо мені дадуть довший термін, я піду на війну. Мені там заплатять, і я буду вільна через рік».
Дільбар заарештували у жовтні, через рік після того, як вона переїхала до Росії з киргизького міста Ош.
Вона гуляла з друзями в Омську, коли її заарештували за звинуваченням у незаконному обігу наркотиків, що вона сама заперечує. Правозахисники стверджують, що мігрантів з Центральної Азії, в тому числі жінок, часто заарештовують за сфабрикованими звинуваченнями у незаконному обігу наркотиків.
Ми часто чуємо, що люди, які їдуть до України, не повертаються живимиСестра ув’язненої
Дільбар сказали, що вона може служити кухаркою в російській армії в Україні та отримувати 2 мільйони рублів (близько 26 000 доларів США) за рік роботи, що є значною сумою для багатьох у Росії, за словами її сестри, яка попросила не називати її імені з міркувань безпеки.
Керівництво в'язниці пообіцяло, що після завершення річного контракту її звільнять, сказала сестра Дільбар.
Сестра Дільбар поїхала з Киргизстану до Омська, щоб бути присутньою на судових засіданнях. Вона сказала, що благала сестру не приймати пропозицію вступати до російської армії.
«Ми часто чуємо, що люди, які їдуть до України, не повертаються живими», – сказала сестра Дільбар Киргизькій службі Радіо Свобода.
Вона сказала, що їхній батько, також трудовий мігрант у Росії, пішов на війну проти України у 2023 році, але зник безвісти.
Вербування засуджених та ув’язнених
Росія завербувала десятки тисяч ув'язнених для участі у бойових діях в Україні в обмін на пом'якшення їхніх вироків. Цей крок був спрямований на збільшення чисельності військ на тлі великих втрат та уникнення необхідності нової мобілізації.
Їх позбавляють їжі протягом 10 днів, щоб зламати волю в'язнів і переконати їх піти на війнуУміда
Міністерство оборони Росії та приватна військова компанія «Вагнер» прочісували в'язниці в пошуках новобранців. Вважається, що серед завербованих є сотні жінок: як громадянок Росії, так і іноземок.
Деяких засуджених жінок завербували як бійців, інші ж працюють кухарками, прибиральницями, медсестрами та парамедиками.
Російська влада намагалася завербувати Гульбарчин (ім'я змінене з міркувань безпеки), жінку з Киргизстану, яка відбуває 12-річний термін ув'язнення у місті Володимирі, що неподалік від Москви.
Гульбарчин сказала, що керівництво в'язниці склало список потенційних новобранців для війни, згідно з листом, який вона написала своїй родині наприкінці 2023 року.
«Усіх осіб з тривалими термінами ув'язнення внесли [до списку]», – написала Гульбарчин у листі, додавши, що вона відмовилася підписувати контракт.
«Езгулік», правозахисна група з Узбекистану, заявила, що отримала листи від родичів десятків ув'язнених узбецьких жінок, які звинувачують тюремну владу у спробах вербувати їх для війни проти України.
Серед них – Уміда, жінка, чия сестра перебуває у в'язниці в Росії. Вона сказала, що отримала листи від своєї сестри, в яких розповідається про те, на що готова йти тюремна влада, щоб примусити жінок вступати на службу.
«Їх позбавляють їжі протягом 10 днів, щоб зламати волю в'язнів і переконати їх піти на війну, – сказала Уміда Радіо Свобода, назвавши лише своє ім'я. – Деякі дівчата намагалися покінчити життя самогубством, щоб уникнути відправлення на війну».
«Бій на фронті»
Російська влада заперечує вербування жінок на бойові посади, називаючи їхню службу добровільною. Російські чиновники заявили, що понад 37 500 жінок служать у Збройних силах Росії, а ще близько 270 000 жінок працюють на цивільних посадах у війську.
У жіночих в'язницях немає інтернету. Вони знають лише те, що показують по телебаченнюОльга Романова
Міністерство оборони Росії не оприлюднило дані про те, скільки жінок, особливо іноземних громадянок, відправили на фронт.
Мірлан Токтобеков, киргизький імміграційний адвокат, розповів Радіо Свобода, що більшість жінок з Центральної Азії, завербованих Росією, працюють на допоміжних посадах, хоча деякі з них потрапляють і до бойових дій.
«Жінок можуть наймати на посади кухарів, парамедиків, медсестер, лікарів або на інші посади, – сказав він. – Є жінки, які працюють у бригадах з ремонту військової техніки. А є також ті, хто воює на фронті. Їхня участь набагато менша, порівняно з чоловіками, але вона існує».
Відома російська активістка за права в'язнів Ольга Романова заявила, що жінок-ву'язнених часто обманюють вербувальники.
«У жіночих в'язницях немає інтернету, – сказала Романова Радіо Свобода. – Вони знають лише те, що показують по телебаченню. Вони думають, що працюватимуть медсестрами. Вони не розуміють, куди насправді йдуть».
Уряди Центральної Азії неодноразово застерігали своїх громадян від участі у військових конфліктах за кордоном, що є кримінальним злочином, що карається тривалими термінами ув'язнення. Але до суду поки що дійшло лише кілька справ.
(Авторками матеріалу є кореспондентки Киргизької служби Радіо Свобода Канімгюль Елкеєва та Айгерім Бердибаєва).
Форум