Зачинені крамниці, пусті ресторани і напів порожні магазини – так виглядає пандемія у 21-му столітті ось уже другий рік поспіль. COVID–19 не на жарт налякав увесь світ і потягнув економіку на дно; і якщо десь у Нью–Йорку чи Пекіні справляться й з цим, то Сєверодонецьк, нинішній адмінцентр Лугащнини, межує з бідністю. Лише за час «червоної зони» в місті провели 192 перевірки закладів і склали 3 адміністративні протоколи, а це може вдарити по бюджету закладів. Чи подужає ще одну хвилю малий бізнес, який і так межує з війною? Як вижити, та ще й розвиватися? Ми поговорили про це з місцевим підприємцем.
Сєвєродонецьк розкинув свої будинки за 700 кілометрів від столиці України. Ще за 100 кілометрів – Росія, а за 50 – війна. Ще у 2014 році місто було окуповане контрольованими Росією силами, нині воно повністю підконтрольне уряду України.
З 90–х Сєверодонецьк пам’ятає голодні дні, занепад і руїну. Та коли економічні проблеми тільки-но відступили, нового удару завдала пандемія COVID–19. Свої двері зачинили ресторани, магазини стали напів порожніми, а місто, здається, заховалося в найпотаємніші кімнати. Чи оговтається воно знову? Так, переконує Валерій Воротинцев. Чоловік ось уже п’ятий рік поспіль намагається налагодити власний бізнес – Coffee Panda. Це особистий проект Воротинцева, який він придумав, будучи студентом. Нині на території міста є 5 кафе з ароматною кавою та хрусткими круасанами – безпрецедентно для «Сєвера».
«Щодо ідеї, то я бачив вільний ринок у своєму рідному місті, й мені не вистачало тієї кави, яку я куштував у Харкові під час навчання, але я зовсім не розумів, як рухатися в цьому напрямку. Поставив мету і почав розбиратися у бізнесі громадського харчування», – розповідає Валерій.
Кав’ярня Валерія розташована у п’яти хвилинах від центру міста. Одноповерхова будівля з просторим холом і інтер’єром у стилі лофт. Незвичайна картина для індустріального міста на Луганщині. Аромат кави заманює гостей всередину, а там ми починаємо губитися: авторські десерти, шоколадне печиво і навіть старі добрі хот-доги. Обираємо латте із корицею. Насправді, кава з гарячою молочною пінкою нагадує все те ж класичне латте. Щоправда перець пощипує язик, а молоко його нейтралізує. Загалом таких кав’ярень по місту – п’ять: десь – фуд корт, десь – імітація зламаного будинку, який немов би похилився, а десь – новий двоповерховий формат.
«Моя кав'ярня перша в Луганській області, яка починає варити каву на арабіці, якій Q Grader (міжнародна організація оцінки кави – ред.) дає оцінку 84 бали по міжнародному оцінюванні якості зерна», – хвалиться Валерій.
Бути найманим – чи ставати власником?
Чи радить він починати бізнес – тут, на Луганщині? Відповідає: щодня необхідно крутитися як білка в колесі, це і є запорукою успіху.
Запевняю, підприємець працює більше, ніж найманий працівник
«Запевняю, підприємець працює більше, ніж найманий працівник, тому що до його роботи входить ряд завдань, які виконує лише він. Всі процеси контролюються, і це дуже складне завдання, особливо на першому етапі. Коли тільки запускаєшся – маєш бути готовим жити на роботі», – розповідає Валерій.
Коли на вулиці вирує пандемія, завдання ускладнюється. Люди менше проводять часу на вулиці. Життя перемістилося в онлайн: навчання, робота та доставка їжі перейшли з реальності до смартфонів.
«Зараз ситуація вже трішки стала стабільною після того, як люди почали масово вакцинуватися та мати з собою сертифікат», – додає Валерій.
«Найефективніше рішення в нашій області – зробити податкові канікули»
Разом із панедмією місто не забуває і про війну. До неї тут рукою подати. За лічені десятки кілометрів, на лінії фронту між собою говорять гармати, а в пам’яті Сєверодонецька назавжди залишається страх прожитого в 2014 році. У перші роки війни в місті Сєвєродонецьк був великий наплив переселенців, але у 2021 році ситуація стала більш спокійною.
Журналістів, волонтерів та представників ОБСЄ не так багато, як всі думають. Це більше мінус, аніж плюс, тому що ніхто не інвестує до нашого регіону
«Журналістів, волонтерів та представників СММ ОБСЄ не так багато в місті, як всі думають. Це більше мінус, аніж плюс, тому що ніхто не інвестує до нашого регіону. В останній час я багато думаю про інвестиції, які, на жаль, не поступають в наш регіон. Нам потрібно замислитися над тим, щоб розвивати наш регіон, тому що ми перебуваємо далеко від центру країни. Наша область розташована поруч з кордоном Росії, і тут є складнощі з логістикою. Через це бракує складів та виробництв. До Луганської області треба залучати інвесторів для розвитку, адже тут мінімальна конкуренція для великих гравців ринку. Це великий плюс», – каже Валерій.
Серед інших ризиків, які точно не додають розвитку бізнесу в Україні, – висока комуналка і високий рівень мінімальної зарплати. Бізнесмен каже, що нині українська економіка до такого ще не готова: «Це найбільший фактор погіршення ведення бізнесу».
Звичайно, на початку складно. Проблемні клієнти, питання оренди чи візити державних служб – це стрес
Зрештою, інколи хочеться опустити руки, забути про все і жити іншим, безтурботним життям. Та попри всі негаразди десь глибоко в душі завжди можна знайти іскру, яка запалить вогонь надії. Такі думки приходили не раз до Валерія: «До всього звикаєш. Отримуєш незабутній досвід, розвиваєшся. Звичайно, на початку складно. Проблемні клієнти, питання оренди чи візити державних служб – це стрес. Але все приходить із досвідом. Книги, конференції та тренінги – це другорядна допомога».
Зрештою, після тривалих уроків життя, бізнесу, моментів чоловік для себе знаходить рецепт, а, що найголовніше, він ним відкрито ділиться: «Скажу за наш регіон. Найефективніше рішення в нашій області – це зробити податкові канікули. Якщо країна зробить для Луганської та Донецької області податкові канікули та звільнить підприємництво від податкової ставки, наприклад, на 5 років, як це зробили колись в Австралії, то до нашої області приїде колосальний обсяг інвестицій. Луганська область стане привабливою для великих бізнес–проектів».
Зрештою, поки держава, як і Сєверодонецьк – шукає механізми, як випливати із болота економічної кризи. Але є один механізм, який, на думку бізнесмена, завжди під рукою – не опускати руки.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
