4 вересня Шевченківський районний суд Києва розглядатиме справу про вбивство журналіста Павла Шеремета по суті. Призначатимуть суд присяжних. Напередодні, 25 серпня, відбулося підготовче судове засідання. Більш ніж три роки тривало офіційне слідство і ось обвинувальний акт на руках у підозрюваних.
Що варто знати про справу Шеремета, та, зрештою, що з нею не так? Які є докази і чому потерпіла сторона не задоволена роботою обвинувачення?
Вбивство
7:45 20 липня 2016 року автомобіль, за кермом якого був журналіст Павло Шеремет, наближається до перехрестя вулиці Франка та Хмельницького в центрі столиці. Гальмує на перехресті. Лунає вибух.
Шеремет отримує смертельні поранення й помирає у кареті швидкої допомоги. За короткий час на місце з’їжджається вище керівництво поліції. Медіаспільнота активно інформує про резонансний злочин, а тодішнє політичне керівництво держави називає справу розслідування вбивства Павла Шеремета «справою честі».
Однак слідство глибоко не просувається, а поліція звертається до ФБР Сполучених Штатів Америки по допомогу. Тим часом за роботу беруться журналісти-розслідувачі, які віднайшли нові відомості у цій справі, які до того не вдалося отримати правоохоронцям.
За кілька годин до вбивства камери відеоспостереження зафіксували двох осіб, попередньо чоловіка та жінку, які наближаються до автівки, в яку згодом сяде Павло Шеремет (авто належало Олені Притулі, з якою журналіст проживав). Двоє людей закладають вибухівку. Ще кілька камер фіксують їх на сусідніх вулицях. Згодом вони зникають.
Пізніше оприлюднили і третє відео, де є ще третя особа – вона начебто проводила розвідку.
Так би мовити, роль жінки та чоловіка, які закладали вибухівку, слідство «відвело» дитячому кардіохірургу та волонтерці Юлії Кузьменко й музиканту і сержанту ССО Збройних сил України Андрію Антоненку (відомому як Riffmaster). А роль дівчини-розвідниці начебто виконувала медик-доброволець Яна Дугарь. Хто можливий замовник злочину – слідство не встановило.
Що тут не так?
Здавалося б, у цій справі слідство ставить крапку. І суд розгляне усі «за» і «проти». Однак на захист підозрюваних виступили волонтери і добровольці, колишні військові й музиканти. Вони не вірять у причетність цих людей до вбивства, а усі наведені аргументи слідства щодо підозри, за словами як адвокатів, так і активістів, є такими, що не витримують критики. Чому?
Усе почалося із мотиву, а завершується доказовою базою. Сторона обвинувачення запевняє, що має достатньо доказів причетності трьох підозрюваних до злочину.
Досудовим слідством встановлено, що начебто Антоненко, «захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, перебуваючи на території проведення АТО, з числа волонтерів та осіб, які пройшли військову підготовку в складі добровольчих батальйонів та мають навики поводження з вогнепальною зброєю і вибуховими речовинами, вирішив створити організовану групу, щоб в її складі скоїти вбивство журналіста і радіоведучого Шеремета Павла Григоровича...». До цієї, озвученої слідством мотивувальної частини ми ще повернемося . А спершу – доказова база.
Вибуховий пристрій
Під час негласних слідчих дій в момент обшуку у помешканні Андрія Антоненка слідчі знайшли корпус від міни МОН-50. Надалі слідство посилатиметься на експертизу, в якій йтиметься про те, що на корпусі знайшли сліди гексогену, який також використовувався у вибуховому пристрої, який в результаті і спричинив смерть Шеремета
Тим часом Антоненко підтвердив, що цей корпус належить йому. Утім, за його словами, цю міну він використовував виключно як реквізит. Антоненко вступив на службу до Сил спеціальних операцій ЗСУ в липні 2017 року. Його завдання – просування та рекрутинг ССО.
На одному із фото, опублікованих Антоненком 18 листопада 2019 року в соціальних мережах, видно цей корпус.
Серед іншого, адвокати порівнюють осіб, зафіксованих відеокамерами спостереження. І кажуть, що не знаходять подібності між цими особами і підозрюваними.
Однак слідство посилається на «експертизу Бірча», яка є чи не єдиним доказом у справі. Більше того, на етапі слідства у підозрі йшлося рол «умовно-достатній доказ».
«Експертиза Бірча»
В оприлюднених у засобах масової інформації документах йдеться про висновки експертизи, на якій, фактично, і ґрунтується підозра.
«Наявні у зазначених відеозаписах індивідуально-психологічні ознаки невербальної поведінки Особи №1 та індивідуально-психологічні ознаки невербальної поведінки Особи №2 належать одній і тій же особі.
Наявні у зображеннях Особи №1 ознаки зовнішності, зокрема ознаки обличчя, не дають можливості для ідентифікації Особи №1 та Особи №2, як одній і тій же особі.
Криміналістичний аналіз ходи забезпечує умовно-достатні докази на підтвердження того, що Особа №1 в досліджуваних кадрах відеоспостереження є Особою №2 в еталонних кадрах відеоспостереження».
Такі висновки у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз зробили четверо фахівців. Експертну комісію очолив завідувач відділу психологічних досліджень Юрій Ірхін. Криміналістичним аналізом ходи займався британець Айвон Бірч. Як йдеться в оприлюдненій у ЗМІ експертизі, враховуючи різні комбінації ходи, на думку Бірча, є умовно-достатні докази схожості особи, зафіксованої на камерах спостереження та Юлії Кузьменко.
Та чи є переконливими докази із формулюванням «умовно-достатні» й експертиза, в якій йдеться, що «неможливо встановити особу на зображенні»? Та чи відповідають методи проведення експертизи державним стандартам?
Адвокати Юлії Кузьменко поскаржилися до дисциплінарної палати кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України. З третьої спроби палата таки розглянула це питання і ухвалила рішення.
«Експерти не дотрималися певних вимог інструкції про призначення судових експертиз», – заявив керівник дисциплінарної палати Володимир Рудниченко.
В результаті експертів Юрія Ірхіна та Андрія Семенця, на яких і подавали скаргу – притягнули до дисциплінарної відповідальності.
Та, як пояснив у коментарі Радіо Свобода Володимир Рудниченко, палата розглядала питання відповідності загальноприйнятій методології проведення судових експертиз. Комісія жодним чином не аналізувала результат експертизи та не надавала їй юридичної оцінки, адже це може розцінюватися як повторна експертиза. А рішення про повторну експертизу комісія ухвалювати не має права.
«Ми виносимо лише рішення у частині, на скільки відповідали дії експерта інструкції і методиці. Я розумію, що у цій справі ще буде судовий розгляд, Я не можу виключати, що про це рішення не буде відомо суду. Але що з цим робитиме суд – питання до суду», – сказав Рудниченко.
Чому ця експертиза є важливою?
Портретно-психологічна експертиза підозрюваних, зафіксованих на камерах відеоспостереження, є частиною доказової бази слідства, за твердженням якого, до злочину причетні Антоненко, Кузьменко та Дугарь.
В апеляційному суді 11 серпня колегія суддів змінила запобіжний захід Юлії Кузьменко. Після 8 місяців перебування у слідчому ізоляторі, лікарку відпустили під цілодобовий домашній арешт. Що змінилося за цей час?
Справа в експертизі.
– Як це умовно-достатній доказ, що це значить? – запитує у прокуратури головуючий суддя.
– Відповідно до умов, які були надані на дослідження. Тобто це: темна пора доби, наявність одягу, який унеможливлює ідентифікацію особи по зовнішності, – відповіла прокуратура.
Колегія суддів запитала в обвинувачення – чи це єдиний доказ у справі проти Кузьменко, на що відповідь була однозначна – так.
До слова, адвокат навів низку експертиз інших інституції, які можуть проводити такі дослідження. Загалом, у них йдеться про те, що на сьогоднішній день в Україні не існує методів проведення таких експертиз і провести її вважається за неможливе.
Мотив
Повертаємося до мотиву, який озвучували прокурори під час судових засідань.: «Захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості, перебуваючи на території проведення АТО, з числа волонтерів та осіб, які пройшли військову підготовку в складі добровольчих батальйонів та мають навики поводження з вогнепальною зброєю і вибуховими речовинами, вирішив створити організовану групу, щоб в її складі скоїти вбивство журналіста і радіоведучого Шеремета Павла Григоровича...»
Звісно, згодом висловлювалися тези і про те, що людей із патріотичною позицією могли використати, або ж вони й самі не знали, що роблять. Утім, у цій мотивувальній частині є одне «але».
З такою ж мотивувальною частиною (слово у слово) висунули обвинувачення Вікторії Заверюсі. Її підозрюють в участі в нападі на одну із АЗС під Києвом ще у 2015 році, а згодом і вбивстві поліцейських. Свою провину Заверюха відкидає і запевняє про тиск на неї у слідчому ізоляторі. Нині триває судовий процес у цій справі. Віка Заверюха вийшла із СІЗО під заставу.
Політика
У грудні 2019 року МВС, за участі на той момент генерального прокурора України Руслана Рябошапки, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та президента України Володимира Зеленського, провело брифінг, на якому, начебто розкриваючи деталі слідства, було названо підозрюваних ймовірними вбивцями.
«Мені здається, що в країні дуже мало людей вірили в те, що такий злочин міг бути розкритий. Насправді, це тільки перші кроки у розкритті злочину, оскільки було встановлено лише тих осіб, які планували і які, власне, вчинили вбивство», – заслухавши доповідь керівника кримінальної поліції Євгена Коваля заявив Руслан Рябошапка. Згодом екскерівник ГПУ заявить, що доказової бази недостатньо для того, щоб скерувати у суд обвинувальний акт.
У суспільстві неодноразово засуджували появу президента України на брифінгу МВС, адже повноваження глави держави не передбачають втручання в діяльність правоохоронців чи судової гілки влади.
«У нас декілька місяців назад була зустріч. Я вам відверто сказав, що для нашої команди і, я впевнений, для усіх це особливе… Це одна з пріоритетних кримінальних справ, яку хочеться розкрити», – сказав Зеленський під час свого виступу на тому ж брифінгу в грудні 2019 року. І подякував правоохоронцям, зокрема міністру внутрішніх справ за пророблену роботу.
«Ймовірних вбивць сьогодні було затримано», – сказав президент.
Утім, на момент брифінгу фігурантам справи вручали лише підозри та і вбивцями називати їх не було підстав, адже слідство тривало.
Про презумпцію невинуватості, а також заполітизованість справи під час судових засідань неодноразово говорили захисники обвинувачених.
Так воно чи ні, але згодом під час своєї пресконференції президент України Володимир Зеленський визнав: якщо в результаті справи Шеремета в суді не буде доведено винуватість Антоненка, Дугарь та Кузьменко – «будуть кадрові зміни».
«Я готовий нести будь-яку відповідальність, але я не несу відповідальність за те, що триває слідство… Я готовий робити серйозні кадрові висновки. Без цього не обійдеться... Якщо знайшли не тих людей і тримали їх у в'язниці, то стосовно тих, хто це зробив, мають бути кадрові зміни», – сказав Зеленський.
Тим часом слідство вручило підозрюваним обвинувальний акт і скерувало його до суду. На підготовчому судовому засіданні у Шевченківському районному суді Києва захисники Антоненка наполягали на поверненні обвинувального акту назад, у прокуратуру. Захисники Дугарь довірили суду вирішити це питання, а захисник Кузьменко був не проти, щоб обвинувальний акт оголошували в тому вигляді, яким він є. На думку захисника Тараса Безпалого, в цьому ж акті допущено чимало помилок, які йому вдасться використати під час розгляду справи по суті.
На підготовчому судовому засіданні була присутня потерпіла сторона, а саме цивільна дружина Павла Шеремета – Олена Притула. Вона відмовилася давати журналістам коментарі. Під час судового засідання жінка робила нотатки і в результаті сказала суду, що не задоволена якістю підготовки прокуратури.
Вже 4 вересня Шевченківський районний суд Києва розглядатиме справу по суті. Зокрема розглядатиметься і склад суду присяжних. Відомо, що в процесі братимуть участь двоє суддів та п’ятеро присяжних (троє основних, та двоє запасних).
На сьогоднішній день слідство досі не встановило замовника вбивства Павла Шеремета. Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко та Яна Дугарь відкидають будь-які звинувачення у свій бік. Ба більше, Кузьменко та Антоненко наводять той факт, що у них різниця в рості – майже у 15 сантиметрів. Натомість підозрювані на відео візуально виглядають як люди одного росту.
А, так би мовити, «темні сторінки» цієї справи й досі не розкриті: який стосунок до справи має подружжя Грищенків, яке згадували правоохоронці, й котре, за їхніми словами, становить «оперативний інтерес для слідства у справі Шеремета»? Що на місці злочину робили представники СБУ, які були виявлені під час журналістського розслідування, та які ще докази про вчинення злочину може мати прокуратура?
