Немає жодної української енциклопедії, праці чи словника з української історії або українського мистецтва, де б не було імен Георгія Нарбута (1886–1920), Василя Кричевського (1872–1952) чи Миколи Битинського (1893–1972) – мистців, чия творча дорога пов’язана з українською геральдикою.
Вже наприкінці 1917 року Георгій Нарбут, працюючи над проєктами грошових знаків, створює першу в історії Української Народної Республіки банкноту, вартістю в 100 карбованців.
Захоплений українською історією, молодий художник з Нарбутівки, що на Сумщині, звертається до козацької міфології, працюючи над проєктами грошових знаків виділяє тризуб головним пізнавальним знаком нової європейської держави.
Також і в проєктах поштових марок домінував Нарбутівський тризуб. Цей не складний, але виразний символ, який не тяжко перемалювати десь на папері і далеко від Києва, став промовистим знаком своєї доби.
Георгій Нарбут створив також проєкти Державного герба України, малої й великої Державної печатки.
Життя архітектора і художника Василя Кричевського було творчо щедрим, особливе натхнення приносили подорожі Україною – від рідної Слобожанщини до Полтави, Києва, кримської Алушти, яка вразила найбільше.
Завжди працював захоплено, і коли до Василя Кричевського звернувся його товариш, голова УНР Михайло Грушевський з проханням створити проєкти української геральдики – великого і малого герба УНР, печатки, ні миті не завагався. І Кричевський визначив тризуб – знак Київського князя Володимира Великого головним українським пізнавальним знаком – гербом нової держави.
Зокрема, тризуб прикрасив перші українські гривні, цей символ історичної правди протягом століття вистояв у боротьбі з радянською символікою – серпом і молотом.
Одним з найвідоміних творців української геральдики, української геральдичної науки є художник-графік, винничанин Микола Битинський. Роботі над українською геральдикою мистець присвятив усе своє життя – в Україні й на еміграції в Чехословаччині (1923–1942), у Німеччині (1942–1950) і в Канаді, де жив від 1951року. У Торонті в 1963 році мистець заснував Українське генеалогічне і геральдичне товариство.
Микола Битинський свій досвід і знання виклав у низці праць, які особливо сьогодні для нас становлять велику наукову вагу.
До найважливіших досліджень Батинського належить праця «Деражавні інсигнії України: Герб, печать, прапор, гімн» (1949 рік), найбільшою збіркою художника поза межами України (понад 100 творів) володіє нині Слов’янська бібліотека в Празі – філія Національної бібліотеки Чеської Республіки.
Серед творів мистця – «Соборний Герб України» (1940 рік), а також низка графічних творів, присвячених історичному гербові України, є також твори зі серії «Державні відзнаки України».
Микола Битинський наголошував на потребі звертатись до історії. «До старих регалій, що мають за собою юридичну або традиційну силу: в оживленні тих регалій в нових умовах і створюється щось нове, яке твердо стоїть на старому. Це традиція неперервності історичного процесу». Як приклад повернення до старих регалій і священних знаків серед народів, які досягли своєї державної незалежності, геральдист поставив Україну, яка вибрала своїм державним гербом після ліквідації герба царського знак київського князя Володимира Святого – тризуб (Календар «Вільного козацтва» на 1930 рік, Прага, 1929 рік).
Продовж праці над геральдикою Микола Битинський дав перевагу такому розмішенню кольорів: блакитний колір має бути вгорі, тобто кольори української символіки – блакитно-жовті, не навпаки. Врешті протягом багатих подіями, складних і тривожних перших історичних років незалежної України 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві затвердила синьо-жовтий прапор державним прапором України: вгорі на блакитному тлі герб держави – тризуб, внизу – золото української пшениці.
«Оздобою питоменною, не запозиченою, зв’язаною з нашою тисячолітньою державною політичною й культурною історією» назвав тризуб Михайло Грушевський.
На його думку, «Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого».
Робота мистців над українською геральдикою є свідченням глибоких знань і наполегливої щоденної праці, а також усвідомленням, наскільки важливим державотворчим елементом для українців в Україні й поза нею був, є і буде історично сформований герб країни.
Оксана Пеленська – дослідниця, співробітниця Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
