Доступність посилання

ТОП новини

Українські державні герби: феномен тризуба


Ілюстрації альбому «Наш герб: українські символи від княжих часів до сьогодення»
Ілюстрації альбому «Наш герб: українські символи від княжих часів до сьогодення»

(Матеріал вперше був опублікований 30 вересня 2018 року)

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою державний герб незалежної України. Ним став золотий тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

На Форумі видавців 2018 року гран-прі здобув альбом «Наш герб: українські символи від княжих часів до сьогодення». Це багато ілюстроване видання, яке розповідає про український герб. Про альбом та українські герби Радіо Свобода поговорило з автором ідеї та упорядником цього видання, заступником головного редактора видавництва «Родовід» Богданом Завітієм.

Заступник головного редактора видавництва «Родовід» Богдан Завітій демонструє альбом «Наш Герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення» під час книжкового ярмарку в рамках Форуму видавців (Book Forum) у Львові, 21 вересня 2018 року
Заступник головного редактора видавництва «Родовід» Богдан Завітій демонструє альбом «Наш Герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення» під час книжкового ярмарку в рамках Форуму видавців (Book Forum) у Львові, 21 вересня 2018 року

– Богдане, як у вас виникла ідея зробити альбом, присвячений тризубу?

Київська Русь, період догеральдичний, коли ми ще не можемо говорити про герби. Але вже володарі цієї держави, князі київські вживали свої родові знаки

– Ця ідея висіла у повітрі. Альбом присвячений не лише тризубу, а нашим історичним державним гербам. Він побудований за принципом наших історичних державних утворень. Перший розділ – Київська Русь, період догеральдичний, коли ми ще не можемо говорити про герби. Але вже володарі цієї держави, князі київські вживали свої родові знаки. Знак Володимира Великого, який був викарбуваний на його монетах, 1918 року став державним гербом Української Народної Республіки. Хотілося, щоб під цей ювілейний рік і вийшла ця книга.

А ідея народилася з мрії двох людей. Автор текстової частини цього видання – доктор історичних наук і голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило, з яким ми давно знайомі. Давно треба було видати таку річ, тому що наші сусіди – поляки, литовці – мають прекрасні видання про їхні історичні символи.

Наша заковика полягає у тому, що у нас, українців, була велика перерва між функціонуванням тризуба, який став знаком модерної України

Наша заковика полягає у тому, що у нас, українців, була велика перерва між функціонуванням тризуба, який став знаком модерної України. У проміжку між тим у нас були держави, які вживали інші символи, й вони були досить вагомими претендентами у 1917 році, коли точилася дискусія, який знак прийняти за головний символ новітньої української державності.

– А як тризуб з’явився на українських землях? Коли він вперше фіксується?

– Можна сягати й античних часів, наприклад, Боспорського царства, коли тризубоподібні знаки вже були там вживані. Але у контексті цього видання, ми не заглиблюємося далі Київської Русі, тому що брали писемну історію. Відомо, що тризуб був родовим знаком Володимира Великого.

– А до Володимира?

Ярослав Мудрий також вживав тризуб, але він був цілком іншої форми, ніж на монетах Володимира Великого

– Святослав вживав двозуб. Сини Володимира: Святополк Окаянний вживав двозуб, де один був у вигляді хреста чи у вигляді півмісяця; Ярослав Мудрий також вживав тризуб, але він був цілком іншої форми, ніж на монетах Володимира Великого. За основу знака герба сучасної України, який ми знаємо, взято знак з монет Володимира Великого, з яких золотників відомо 11, а срібників, здається, близько 300.

– А тризуб був і на золотій, і на срібній монетах?

– На золотій він був зображений поруч із князем, біля його лівого ремена. А на срібній, з одного боку, був зображений князь Володимир, написано: «Владимир на столі», а з другого боку був зображений тризуб і підписано: «А се його срєбро».

Знайдена в 1908 році в руїнах Десятинної церкви цегла з тризубом князя Володимира
Знайдена в 1908 році в руїнах Десятинної церкви цегла з тризубом князя Володимира

– Вже у наш час тризуб намагалися тлумачити як монограму, що це перші літери імен Володимир, Ольга, Ярослав або слово «Воля». Пригадую ще кумедний випадок років сім-вісім тому, коли в тризубі побачили монограму ВФЯ – мовляв, Віктор Федорович Янукович. А взагалі тризуб щось символізує? Бо кажуть, що це і якір, і сокіл, і бозна скільки версій. До чого ви схиляєтесь?

Не стільки важливо, що тризуб означає як знак, скільки те, що він є символом давності нашої держави. Тризуб передусім є знаком, який нас пов’язує з Київською Руссю

– Усі ключові версії, які існують про тлумачення тризуба, доктор Гречило перераховує в текстовій частині першого розділу про знак Рюриковичів. Жодна з гіпотез не є до кінця переконливою. Для сучасних українців, які живуть у державі, що вживає цей знак як державний герб, мені здається, не стільки важливо, що тризуб означає як знак, скільки те, що він є символом давності нашої держави. Державний герб не конче має щось означати. Що означає це засилля орлів чи левів у європейській державній геральдиці? Я не знаю. Важливо сказати, що тризуб передусім є знаком, який нас пов’язує з Київською Руссю. І те, що його було обрано на знак модерної української державності у 1918 році, було пострілом «у десятку». Бо він мав конкурентів.

Цей альбом структурований за принципом наших державних утворень. Наприклад, у Галицько-Волинській державі гербом слугував золотий коронований лев, який спинається на скелю. Саме цей символ після 1848 року став національним символом галицьких українців.

– Як і чому тризуб раптом зник з геральдики? Адже майже все пізнє середньовіччя і початок новітнього часу тризуб ніде не фігурує. І як він знову з’явився?

– Тому що згасла династія Рюриковичів, у яких він був власницьким знаком. Це не був герб у сучасному розумінні. Тому що геральдика з’являється з XII століття, з епохи хрестових походів, а Володимир був у X столітті – це догеральдичний період. Навіть одна з глав першого розділу про княжий знак називається «Чи був тризуб гербом за княжих часів» – ні, не був. Це був власницький знак князя.

– А чим відрізняється власницький знак від герба?

– Тому що герб мусить мати важливу для нього рису – він мусить бути вписаний у щит. Герби у щити почали вписувати з ХІІ століття. Якби Київська Русь втрималася, якби династія Рюриковичів втрималася, можливо, знак би лишився.

– Рюриковичів було дуже багато, навіть у Москві вони стали царями, правда, там династія згасла на синові Івана Грозного – Федорі.

– Так, але із собою вони цього знаку туди не забрали. Династія цих московських Рюриковичів була за період монгольського панування. У той період на монетах або інших предметах, де конче було фіксувати приналежність до правителя, іноді були зображення за зразком Золотої Орди. Згодом Софія Палеолог привезла їм двоголового візантійського орла.

Богдан Завітій
Богдан Завітій

– Згасла київська династія Рюриковичів, і з нею – тризуб?

– Романовичі, західна гілка Рюриковичів, починається від Романа Мстиславича, батька короля Данила, вживають лева. Доктор Гречило висловлює тезу, що не вціліло пам’яток з епохи короля Данила, де виступав би лев. Вже допіру за його внуків лев з’являється на печатках, зокрема у грамотах, у переписці з Тевтонським орденом. Перша грамота, де виступає лев, це 1313 рік.

– А у козацьку добу тризуб десь фігурує?

Станом на початок ХХ століття сам тризуб був відомий лише вузькому колу фахівців

– Я думаю, що не треба тягнути за вуха з Київської Русі через наші проміжні держави. Його не було. Станом на початок ХХ століття сам тризуб був відомий лише вузькому колу фахівців. Назва доволі умовна і вперше її вжив російський історик Карамзін на початку ХІХ століття.

А Михайло Грушевський, який у 1917 році включився у дискусію про те, що має стати державним гербом нової України, навіть вживає формулювання, коли каже, що з усіх старих йому імпонує цей: «Гарно промальований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді тризубця». А в законі про герб УНР від 25 лютого 1918 року взагалі вказано, що гербом Української Народної Республіки приймається знак княжої держави Володимира Святого, навіть без назви «тризуб».

Сама назва «тризуб», ретранслюю думки доктора Гречила, вкорінилася й прижилася після того, як він став гербом Української Народної Республіки та функціонував як герб за Гетьманату Павла Скоропадського.

– Ви кажете, що на початку ХХ століття ця емблема була відомою дуже вузькому колу людей. Як же вона стала такою популярною, що її аж взяли на герб? І також ви згадали Грушевського, але він, здається, пропонував інше зображення герба – рало.

– Грушевський хотів взяти плуг. Зі старих йому ще імпонував козак із мушкетом – герб Гетьманщини. У нашому альбомі є цілий розділ, присвячений козакові з мушкетом. Тому що він був гербом, у сучасному розумінні, Війська Запорізького. Вже за гетьманування Кирила Розумовського він функціонував як «малоросійський національний герб». Цей герб мав доволі сильні позиції. Єдине, що тоді Центральна Рада і всі діячі переважно були соціалісти. І у Грушевського було упередження, хоча цей герб був найближчий і символізував доволі світлий період нашої історії й державності, але щоб не осуджували у відновленні пансько-гетьманських порядків, то він як герб нової України не годиться.

Антиукраїнські радянські карикатури із зображенням тризуба
Антиукраїнські радянські карикатури із зображенням тризуба

Із тризубом стався феномен, який я не можу пояснити: на початку 1918 року про цей знак мало хто знав, а вже на початку 1919 року ніхто собі не уявляв якогось іншого державного герба, ніж тризуб

Але козак із мушкетом мав доволі сильних прихильників, які силою свого таланту його підперли й хотіли повернути на герб України у 1918 році, зокрема за гетьманату Павла Скоропадського, який будувався на всьому козацькому. Це історик Вадим Модзалевський і наш великий художник Георгій Нарбут. Він навіть розробив проект герба Української Держави, який не встигли прийняти, де поєднав козака з мушкетом у головному полі, а тризуб був на шоломнику над ним.

Якби вдалося тоді Гетьманату проіснувати довше, встигли б це узаконити й, можливо, прижився б і той герб. Але із тризубом стався такий феномен, який я не можу пояснити: на початку 1918 року про цей знак мало хто знав, а вже на початку 1919 року ніхто собі не уявляв якогось іншого державного герба, ніж тризуб.​

Я не вірю у генетичну пам’ять та інші метафізичні речі, але факт залишається фактом. Вже через рік, після того як тризуб став гербом України, за Директорії ніхто не ставить під сумнів, що тризуб має бути гербом України. Окрім того, він починає витісняти лева на Західноукраїнських землях, які увійшли до складу УНР. Я іноді вживаю таку метафору. Якщо уявити наш національно-культурний спадок у вигляді скрині з усяким добром, десь на самому дні у шматинці лежала замотана річ, про яку ми ніби знали, що вона у нас є, але не надавали значення. Тут раптом притисло: вийняли, розгорнули, подивилися, а це те, що треба. Для мене це феноменально.

Тоді наші духовні, політичні, національні лідери може на інтуїтивному рівні відчули, що це такий знак, який найбільш гідний представляти сучасну українську державність

Тоді наші духовні, політичні, національні лідери може на інтуїтивному рівні відчули, що це такий знак, який найбільш гідний представляти сучасну українську державність. Чи ви собі уявляєте якийсь інший герб України, ніж тризуб?

– Оскільки я знаю трохи історію, то я уявляю, які символи конкурували. Але зараз, здається, ніхто вже не сприйме іншого.

– Вабить його загадковість, досі невідомо, що тризуб означав. Це ще попереду.

– Ви думаєте, є підстави вважати, що можна знайти якісь нові джерела?

– Це накладання паралельних знакових систем. Найближче, це інтерпретація тризубподібних знаків у скандинавів.

– У литовців також є колюмни.

– Так, теж подібний на тризуб знак. І він існував потім як герб великих князів литовських. Адже «погоня» – вершник на коні із занесеним догори мечем – була знаком держави Великого князівства Литовського, а колюмни вживалися як герб литовської династії Гедиміновичів.

– Саме князівський знак: там – колюмна литовських князів, тут – тризуб київських князів.

– Щось у тому є, але не беруся судити. Тут слово за фахівцями. Ця книжка покликана дати їм візуальну поживу, тому що у ній, мабуть, вперше в Україні, відтворюються у доволі хорошій якості монети часів Володимира Великого.

Зображення тризуба на монетах Великого князя Київського Володимира. Історик Михайло Грушевський вважав тризуб свідченням «нашої тисячолітньої державної, політичної і культурної історії»
Зображення тризуба на монетах Великого князя Київського Володимира. Історик Михайло Грушевський вважав тризуб свідченням «нашої тисячолітньої державної, політичної і культурної історії»

– У нас досі немає великого герба. Є малий герб і зазначено, що в основі великого герба має бути малий герб, тобто тризуб. Яке ваше бачення великого герба? (Щодо можливого великого герба парламент України мав би голосувати в 2021 році, але багато хто очікує, що депутати не підтримають такої зміни.​)

– Я вважаю, що ми маємо усі підстави мати великий герб. І цей альбом «Наш герб» підтверджує це, бо ми маємо багату геральдичну традицію. Ми можемо мати красивий великий герб, де, скажімо, центральним елементом буде блакитний щит із золотим тризубом. Але за 25 років наші історики, геральдисти, митці, художники настільки заговорили цю проблему, що мені здається, найкраще було б прибрати з конституції цей ярлик «малий державний герб», який теліпається вже 23 рік. І просто затвердити цей символ, який є, який виконали Андрій Гречило, Олексій Кохан і Іван Турецький у грудні 1991 року, і який був затверджений гербом України у лютому 1992 року.

– Тобто ви вважаєте, що достатньо малого герба?

– Я вважаю, найкраще буде так. Тому що, якщо не можемо створити, то даймо собі спокій. Тут потрібна згода, потрібно любити Україну, а не себе в Україні.

  • Зображення 16x9

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG