Щороку у вересні Умань на кілька днів перетворюється на один із найбільших центрів паломництва хасидів у світі. До міста приїжджають десятки тисяч людей, щоб зустріти Рош га-Шана – юдейський Новий рік – біля могили цадика Нахмана з Бреслава.

Цього року свято припало на 11–13 вересня. Паломники прибували до Умані з Ізраїлю та інших країн світу, долаючи тисячі кілометрів і витрачаючи на дорогу та проживання значні суми.

Радіо Свобода побувало в Умані напередодні та під час Рош га-Шана. Розповідаємо про рекордні 50 тисяч хасидів, ліжкомісця за тисячі доларів, їжу та молитви під час тривог.

Чому саме Умань?

В Умані хасиди моляться біля могили цадика Нахмана – одного із найвідоміших єврейських духовних лідерів. Для хасидів Бреслава це місце має особливе значення. Рабі Нахман жив у XVIII–XIX століттях і перед смертю заповів своїм послідовникам приїжджати до його могили саме на Рош га-Шана.

«Це неймовірно важливе свято для іудеїв. Це не просто новий рік. Ми приходимо і молимося протягом багатьох годин – не лише за юдеїв, а за мир в усьому світі», – розповідає Натан Бен Нун, директор благодійного фонду імені Рабі Нахмана з Бреслава.

Він пояснює, що особливе значення для паломників має саме обіцянка Рабі Нахмана допомагати тим, хто приїде до нього на Рош га-Шана.

Окрім молитви протягом Рош га-Шана хасиди багато співають, танцюють та грають на різних інструментах. На фото вище хасиди танцюють навколо футляру для Тори – священної книги юдеїв, прямо у дворі біля могили Раббі Нахмана. По черзі вони підходять і цілують предмет.

Протягом святкування час від часу можна почути гучний звук, схожий на гудіння з труби. Так лунає шофар – один із найдавніших єврейських ритуальних духових інструментів. Зазвичай його виготовляють із рогів барана або цапа.

Якщо ви думаєте, що такою атмосферою просякнута вся Умань в Рош га-Шана, то ви помиляєтеся. Усе святкування відбувається в одному кварталі, який поліція перекриває з усіх в'їздів. Потрапити до кварталу паломників можна через спеціальні пункти контролю. Цьогоріч їх оснащили спеціальними сканерами, які привезли з Одеського аеропорту.

За одним із таких пунктів Радіо Свобода зустріло чоловіків, які в одній сумці везли 12 пляшок вина, в той час як дозволено одну пляшку в одні руки.

«Це кошерне вино, дуже важливо в шабат для іудеїв. Ми купили його в Ізраїлі, оскільки в Україні складно знайти кошерну їжу», – пояснює один із паломників.

Далі у кварталі хасидів очікують постійні перевірки. Поліція чергує кожні кілька метрів, час від часу зупиняючи групу людей та перевіряючи їхні речі.

Щоб поліція та хасиди розуміли одне одного краще, цьогоріч полісменам роздали буклети-словники. Як розповіли Радіо Свобода правоохоронці, найчастіше використовували слово «даркон», що в перекладі означає паспорт.

Жінкам «вхід заборонено»

Одна з особливостей цього паломництва – помітний поділ простору та святкування за релігійними правилами. Жінок в Умані майже не було. Більшість тих, з ким вдалося поговорити, приїхали на кілька днів, проте поїхали до початку Рош га-Шана.

У знімальній групі Радіо Свобода кореспондентка Дарина Коломієць кілька разів зіткнулася з агресивними словами у свій бік, оскільки чоловікам не подобалася її присутність під час свята.

Натан Бен Нун пояснює позицію хасидів – під час Рош га-Шана чоловіки мають бути максимально зосереджені на молитві.

«Коли ми йдемо до Бога, ми йдемо просто до Бога. Ти маєш бути повністю в цьому. Ти не маєш казати: "Ох, я зайнятий родиною, дружиною, дітьми". Ні. Ти маєш бути зосереджений на Богу», – пояснює він.

За його словами, саме тому багато чоловіків приїжджають до Умані без сімей або лишень із синами. І негативно реагують, коли тут бачать жінок.

Водночас далеко не всі іудейки погоджуються з тим, що Рош га-Шана – свято лише для чоловіків. Деякі принципово залишалися до завершення святкувань.

Ми навіть зустріли дві жінки, які приїхали до Умані, щоб народити поруч із могилою Раббі Нахмана.

Ще одна дівчина розповіла, що їздить сюди з дитинства. Коли журналістка запитала її про поширене серед чоловіків пояснення, що Рош га-Шана не для жінок, вона відповіла: «Ні, що ви? Я не вважаю так. Я їжджу сюди протягом 17 років».

«Ціни – космос»

Для місцевих жителів приїзд десятків тисяч паломників – це не лише релігійна подія, а й серйозне випробування для міської інфраструктури та водночас важливий період для місцевого бізнесу.

На вулицях стає більше людей, автобусів і торгівлі. Працюють готелі, квартири здають в оренду, відкриваються магазини та заклади харчування, орієнтовані передусім на паломників.

Так ціни в деяких хостелах та готелях до Рош га-Шана зростають у кілька, а інколи і в кілька десятків разів.

Наприклад ліжкомісце в номері, якт на фото, у звичайний час коштує до однієї тисячі гривень. А на Рош га-Шана його вартість зростає до 25 тисяч за 3 святкових дні.

Крамнички з сувенірами також піднімають ціни в кілька разів. Не менш популярними є книги зі священним письмом. Вони продаються на кожному кроці у кварталі.

Ці книги виготовляють в Ізраїлі та везуть до Умані конкретно на дні святкування. Наприклад, коробка із п'ятьма книгами на наступному фото коштує 450 євро.

Кошерна їжа – окремий великий сегмент. Хасиди готові переплачувати в кілька разів, щоб їсти лише їжу, дозволену кашрутом.

Що цікаво, так це те, що паломники скаржаться на українців, мовляв ті «наживаються на них». Проте більшість власників готелів, крамничок, ресторанів та квартир у кварталі, за нашим спостереженням – євреї.

Рош га-Шана

У перший день юдейського нового року – 11 вересня, у кварталі життя вирує від самого сходу сонця. Вулиці вже переповнені. Люди готуються до головного дійства. Рівно о 12-й починається спільна молитва. Натовп поступово зосереджується на релігійному обряді. Паломники можуть молитися годинами. Для них це центральна частина святкування.

Одразу після молитви хасиди вирушають до озера. За традицією – купаються голяка.

Або ж продовжують розважатися, співаючи чи граючи на інструментах.

Є ті, хто одразу після молитви займаються хуліганством. Так під час прогулянки ми зустріли правоохоронців, які спілкувалися з паломниками. Виявилося, що ті каталися кварталом набившись в автомобіль, а хто вже не влазив зовсім, вилізли зверху на дах і капот.

Паломники і війна в Україні

Поруч із молитвами та музикою в Умані кілька разів лунала сирена повітряної тривоги. Проте хасиди на неї не реагували взагалі. Під час одного з оповіщень ми запитали паломників, чи не лякає їх можлива загроза, на що більшість відповіли так:

«Ніякого укриття. Адже якщо людині призначено померти, вона помре і в укритті. Крім того, в нас також триває війна».

Деякі паломники загалом коментували війну в Україні.

«Ми молимося за мир у цій державі. Ми знаємо, що війна завершиться і всі ми будемо їхати до Криму відпочивати», – розповідає хасид з Канади, який їздить в Україну протягом 15 років.

Його товариш додає: «Він просто вбиває українців. Мені шкода. Путін – це диктатор».

Що хасиди залишили по собі

Цьогоріч до Умані на святкування Рош га-Шана приїхали близько 50 тисяч хасидів – за даними української та ізраїльської поліції.

Крім того, за словами першого заступника міського голови Умані Олега Ганіча, цьогоріч паломники сплатили до бюджету міста рекордні 25 мільйонів гривень туристичного збору.

Але не все, що залишили хасиди, має приємний післясмак. Всі дні, які ми перебували в Умані, можна було спостерігати, як вулицями кварталу розширюються зони сміття.

Попри те, що місто кинуло всі сили на прибирання території – комунальники не переставали прибирати, а величезні вантажіки одна за одною вивозити відходити – сміття було скрізь.

Тим не менш, за словами комунальників, з якими ми поспілкувалися, цей рік для них видався легшим ніж попередні. Так само підсумували Рош га-Шана і правоохоронці, мовляв серйозних правопорушень не було. Лишень кілька випадків порушень паспортного контролю та виявлення наркотичних речовин. Порушникам заборонили в'їзд до Умані на кілька років.