КИЇВ – За припорошеним пилом зеленим брезентом від магазину й складу Катерини Колмикової залишилися лише обгорілі, покручені металеві стелажі та купи попелу.
Коли 16 червня ринок, де розташовувалося це приміщення, зазнав удару російськими безпілотниками й ракетами, Колмикова вже вдруге втратила бізнес через війну Росії проти України.
Чотирма роками раніше Катерина Колмикова разом із чоловіком Максимом була змушена покинути мережу успішних магазинів у Маріуполі, коли місто зазнало нападу російських військ, що спустошили його перед окупацією.
«Це було наше минуле життя – вже після того, як ми почали все спочатку», – згадує вона, дивлячись на обвуглені руїни крамниці товарів для дому, яку вони відкрили після переїзду до Києва.
Тепер подружжю доведеться починати все з нуля.
Маріуполь: від мрії до жахіття
До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року подружжя мало вісім магазинів у Маріуполі, місті на українському узбережжі Азовського моря. Максим торгував побутовою технікою, а Катерина продавала сумки.
Часом здається, що це сталося не зі мною
«Часом здається, що це сталося не зі мною. Свій перший великий магазин я відкрила у 2015 році. Потім, у 2018-му, – другий, у центрі міста. Це була мрія, – розповідає вона. – Ми працювали й знали, заради чого. Це був період, коли діти підростали. Бізнес був стабільним. У нас були гроші. Настав час жити для себе. Саме це ми й планували робити».
Вона також грала в місцевому театрі й любила відпочивати на маріупольських пляжах. Це було повноцінне життя, яке зруйнувала війна.
Російські війська наблизилися до Маріуполя й оточили його, взявши в облогу українських захисників, які тримали оборону на території величезного металургійного комбінату «Азовсталь».
Російська артилерія без розбору гатила по місту, перетворюючи житлові квартали на руїни та вбиваючи тисячі людей.
«Найстрашнішим було не те, що ми бачили, а те, що чули», – пригадує Колмикова.
«Це, мабуть, залишиться зі мною на все життя. Коли палає будинок і чути крики людей. Поруч немає ні пожежників, ні лікарів... ти чуєш крики сусідів, яких спалюють живцем. І нічого не можеш вдіяти».
У березні 2022 року родина виїхала з Маріуполя під обстрілами. Спочатку вони вирушили на захід України, а згодом оселилися в Києві.
Болісне прощання
Колмикова втратила дім і бізнес, але попереду на неї чекало ще важче випробування – прощання з 14-річним сином. Подружжя вирішило відправити його з охопленої війною України до Ізраїлю, щоб він міг продовжити навчання. А потім настало 7 жовтня 2023 року.
«Для мене це стало шоком, адже я відправила його геть і заплатила ціну розлуки заради його безпеки. Моє життя зруйнувалося. Десь півтора місяця я перебувала в цілковитому заціпенінні. Мені допомагали психіатри та психологи», – розповіла Колмикова.
Закінчивши школу, її син постав перед вибором: повернутися в Україну чи залишитися в Ізраїлі. Він вирішив залишитися. Нині він – громадянин Ізраїлю і служить в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).
Російське вторгнення роз’єднало сотні тисяч українських родин; за даними ООН, країну залишили понад 5 мільйонів українців.
«Єдине, чого я ніколи не зможу пробачити Росії, – це те, що вони вкрали час», – сказала Колмикова.
«Через них мій син подорослішав передчасно, а тепер вони забирають час у моїх батьків, які старіють... Кажуть, що треба вміти пробачати. Але цього я їм ніколи не пробачу».
Новий початок
Відтоді як вона з чоловіком виїхала з Маріуполя, вони змінили 15 орендованих квартир.
«Усвідомлюєш, що в тебе немає навіть власного рушника, постільної білизни чи тарілки – взагалі нічого», – каже Колмикова.
Усвідомлюєш, що в тебе немає навіть власного рушника, постільної білизни чи тарілки – взагалі нічого
Це подружжя належить до майже пів мільйона внутрішньо переміщених осіб, які живуть у Києві. Близько 20 тисяч із них – вихідці з Маріуполя. Житло – величезна проблема для багатьох із них, і це питання, яким намагається скористатися російська влада.
«Мені телефонували з Маріуполя й намагалися переконати, який чудовий Путін і яка чудова Росія. Розповідали, як добре живеться в Маріуполі й що місто перетвориться на новий Лас-Вегас», – розповідає вона.
«Є люди, які повернулися через відчай. Це прикро. Нам потрібно, щоб вони були на нашому боці».
Стара квартира Колмикової в Маріуполі частково згоріла, і її мають знести. Подружжя почало життя в Києві з чистого аркуша: вона заробляла гроші, виступаючи в театрі, а Максим працював водієм вантажівки.
Три роки тому вони знову зайнялися бізнесом, відкривши власний магазин. Справа пішла успішно – значною мірою завдяки гумористичним рекламним відео, які Колмикова публікувала в мережі, що допомогло сформувати коло постійних клієнтів.
У ніч нападу один із таких клієнтів надіслав Колмиковій фотографію палаючого магазину. Подружжя негайно вирушило на місце події.
«Мене лякала лише одна думка: це моє єдине джерело доходу – як я платитиму за оренду житла? Треба заплатити до першого числа», – згадувала вона.
Мене лякала лише одна думка: це моє єдине джерело доходу – як я платитиму за оренду житла? Треба заплатити до першого числа
Колмикова також записала відео зі сльозами на очах, стоячи біля палаючого ринку; у ньому вона сказала: «Прикро починати все з нуля після Маріуполя. Але вдруге це вже не так боляче».
Через місяць вона зізналася, що шкодує про час і зусилля, витрачені на розбудову нового бізнесу, який зрештою було втрачено, – але при цьому залишилася «оптимісткою».
Зараз подружжя розпродає залишки товару, що зберігався в їхній квартирі або чекав на отримання у поштовому відділенні. Вони розповіли, що після нападу отримали тисячі повідомлень зі словами підтримки й навіть пожертви.
За словами Колмикової, це означає, що вона не має права здаватися.
«Люди кажуть: «Ви сильна сім’я; головне – що ви живі». Кажуть, що Бог не посилає людям випробувань, які вони не змогли б витримати, – зазначає вона. – Але для чого мені ця сила? До чого Він мене готує?»
Форум