Анастасія Панасенко
«Навіть якщо здається, що все втрачено, завжди можна знайти нові можливості», – розповідає переселенка Анжела Краснюк. Після двох місяців життя в окупації вона разом із трьома синами переїхала з Василівського району до Запоріжжя.
Із шахтарським досвідом знайти роботу в новому місті, каже жінка, було неможливо. Тож вона вирішила опанувати б’юті-сферу. За грантові кошти Анжела пройшла навчання, придбала необхідне обладнання та розпочала власну справу. Сьогодні вона приймає клієнтів у центрі Запоріжжя, де надає послуги з естетичної та апаратної косметології. Своєю історією жінка поділилася з проєктом Радіо Свобода «Ти як?».
До початку повномасштабної війни Анжела Краснюк шість років працювала на залізорудній шахті у Василівському районі Запорізької області – машиністкою підйомної установки та сигналісткою. Три роки працювала на поверхні, ще три – під землею.
Анжела розповідає, що це була стабільна й перспективна робота в районі, яка дозволяла забезпечувати сім’ю. За її словами, сама праця в шахті не була для неї фізично важкою, хоча постійна сирість негативно впливає на здоров’я.
«Маю бути сильною заради дітей»
Після початку широкомасштабного вторгнення її родина два місяці прожила в окупації.
Заради дітей я вирішила евакуюватися
«Життя в окупації було дуже складним морально. Найбільше запам’яталися постійний страх, невизначеність і переживання за майбутнє дітей. У такі моменти особливо починаєш цінувати прості речі та мирне життя. Тому заради дітей я вирішила евакуюватися».
У квітні 2022-го Анжела разом із трьома синами переїхала до Запоріжжя. Спочатку сім’ю прихистили родичі. Вони отримували державні виплати для ВПО та гуманітарну допомогу. Невдовзі жінка знайшла роботу й орендувала окреме житло. Каже: не могла сидіти склавши руки, адже потрібно було забезпечувати дітей.
«Перші місяці були непростими. Потрібно було облаштовувати побут, шукати можливості для заробітку та адаптуватися до нового життя. Головною мотивацією були мої діти, адже я розуміла, що маю бути сильною заради них».
За словами жінки, адаптація до життя в новому місті триває й досі – звикнути жити та працювати під постійними обстрілами неможливо. Водночас із часом, каже вона, починаєш будувати бодай невеликі плани на майбутнє.
«Не боятися починати з нуля»
Через три місяці після евакуації Анжела почала опановувати косметологію. До б’юті-сфери її підштовхнули проблеми зі шкірою обличчя в сина, а коштів на дорогі процедури не було. Тож жінка пройшла навчання та багато читала сама.
«Спочатку я працювала у студії епіляції своєї тітки. Там отримувала досвід, навчалася та вдосконалювала свої навички. Згодом зрозуміла, що хочу розвиватися далі та створити власну справу. Зараз працюю у сфері естетичної та апаратної косметології. Надаю послуги лазерної, воскової та електроепіляції, проводжу доглядові процедури для обличчя та інші процедури, спрямовані на збереження краси й здоров'я шкіри».
Анжела розповідає, що найбільшим викликом для неї була не зміна професії, а необхідність повірити у власні сили та не боятися починати справу з нуля.
Загалом жінка вже виграла дев’ять грантів, зокрема від Данської ради у справах біженців та українських громадських організацій. Отримані кошти витратила на навчання та закупівлю спеціалізованого обладнання. Надалі переселенка також планує подавати грантові заявки.
За її словами, така підтримка допомагає розвивати малий бізнес і є важливою для переселенців, які розпочинають життя на новому місці.
Клієнти повертаються, бо бачать мою щирість, відповідальність
«Були періоди, коли клієнтів було мало і виникали сумніви. Але я ніколи не дозволяла собі зупинитися – продовжувала навчатися та працювати над собою. А сьогодні клієнти повертаються, бо бачать мою щирість, відповідальність, уважне ставлення та бажання дати людям якісний результат».
Нині жінка орендує кабінет у центрі Запоріжжя. За декілька років Анжела напрацювала власну клієнтську базу – серед її відвідувачів є як ВПО, так і місцеві жителі. Більшість нових клієнтів, каже, приходять за рекомендаціями. Переселенка розповідає: саме вони дають відчуття, що вона допомагає людям почуватися красивішими та впевненішими в собі. Згодом це також підштовхнуло Анжелу створити власні курси з лазерної та електроепіляції.
«Не боятися починати з нуля. Навіть якщо здається, що все втрачено, завжди можна знайти нові можливості. Важливо вірити в себе, навчатися і не опускати руки».
Саме таку пораду Анжела дає жінкам, які через війну були змушені залишити свої домівки. Сьогодні вона мріє відкрити власний салон краси, створити робочі місця для інших людей і придбати власне житло в Запоріжжі. Каже: найбільша мотивація для неї – сини, яких «потрібно піднімати, бо, окрім неї, цього не зробить ніхто».
- Після чотирьох років повномасштабної російської агресії 3,7 мільйона українців стали внутрішніми переселенцями станом на кінець 2025-го. Цей показник майже не відрізняється від даних попереднього року, йдеться у звіті Агентства ООН у справах біженців.
- Водночас упродовж року, за даними організації, приблизно 668 тисяч українців були змушені переміститися всередині країни, а 579 тисяч ВПО повернулися до місць свого проживання.
Форум