Брюссель – У країнах Євросоюзу по-різному трактують історичні події початку Другої світової війни. Бельгійський історик Фабріс Мартен зазначає, що причина не у тому, що окремі держави намагаються докопатися до історичної правди. На його думку, всі ревізії подій минулого відбуваються через намагання нинішніх політиків показати історію у вигідному для них світлі. Тим часом, на сторожі правди повинні стояти історики та освітяни. Саме вони можуть зберегти критичний погляд та донести до сучасників правду про трагічні події минулого. Професор історії, дослідник Другої світової війни з бельгійського «Центру історії воєн та сучасного суспільства» Фабріс Мартен дав інтерв’ю Радіо Свобода.
– Тлумачення історії Другої світової війни, скажімо, росіянами та представниками країн Заходу дуже відрізняється. І ця прірва між різними, часто протилежними трактуванням історії, стає все більшою. У чому причина?
– Те, що ми нині спостерігаємо, – це інструменталізація історії. (Різні держави мають) свої політичні цілі. Тому й виникають нові інтерпретації історичних подій. Зміни вносяться саме у залежності від сучасних політичних цілей.
– Чимало істориків та експертів стривожено заявляють, що російські лідери наразі ведуть велику пропагандистську кампанію, зокрема, з реабілітації особи Сталіна. І це відбувається в часи, коли більшість європейців схиляють голови перед жертвами всіх режимів – і нацистського, і сталінського...
– Очевидно, що Росія має за мету, так би мовити, покрити позолотою свій герб та зайняти важливе місце на міжнародній арені. Для цього використовують і минуле, зокрема, великі перемоги Сталіна в Другій світовій війні. Росіяни намагаються і в культурній сфері відновити собі місце потужної держави, місце, яке було втрачене з часів розпаду Радянського Союзу. Ці (перегляди історії) виглядають дещо неетично, але ж відомо, що політика та етика не завжди супроводжують одна одну.
– Росія також заявляє про спроби Заходу здійснити «ревізіонізм» історії та принизити її вклад у перемогу над гітлерівським нацизмом. Тим часом, те, що відбувається із російською історією, можна теж охарактеризувати словом «ревізіонізм». Що думають історики на Заході з цього приводу?
– Все залежить від того, на чому оснований ревізіонізм, від чого відштовхуються люди, що його чинять. Зазвичай, ці перегляди історії відбуваються під впливом режимів чи політичних інтересів. Кожен режим оновлює погляд на історію, базуючись на своїх власних інтересах. З одного боку, це можна зрозуміти. Тим часом, саме історики, науковці та освітяни повинні зберігати критичний погляд, на відміну від такого непрофесійного використання минулого. На противагу цьому функціональному підходу до історії – не важливо, з боку росіян, країн Заходу, чи поляків – вони мають представляти свої критичні міркування. А основою цих міркувань повинні бути достовірні знання того, що насправді відбувалося.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Те, що ми нині спостерігаємо, – це інструменталізація історії. (Різні держави мають) свої політичні цілі. Тому й виникають нові інтерпретації історичних подій. Зміни вносяться саме у залежності від сучасних політичних цілей.
– Чимало істориків та експертів стривожено заявляють, що російські лідери наразі ведуть велику пропагандистську кампанію, зокрема, з реабілітації особи Сталіна. І це відбувається в часи, коли більшість європейців схиляють голови перед жертвами всіх режимів – і нацистського, і сталінського...
– Очевидно, що Росія має за мету, так би мовити, покрити позолотою свій герб та зайняти важливе місце на міжнародній арені. Для цього використовують і минуле, зокрема, великі перемоги Сталіна в Другій світовій війні. Росіяни намагаються і в культурній сфері відновити собі місце потужної держави, місце, яке було втрачене з часів розпаду Радянського Союзу. Ці (перегляди історії) виглядають дещо неетично, але ж відомо, що політика та етика не завжди супроводжують одна одну.
– Росія також заявляє про спроби Заходу здійснити «ревізіонізм» історії та принизити її вклад у перемогу над гітлерівським нацизмом. Тим часом, те, що відбувається із російською історією, можна теж охарактеризувати словом «ревізіонізм». Що думають історики на Заході з цього приводу?
– Все залежить від того, на чому оснований ревізіонізм, від чого відштовхуються люди, що його чинять. Зазвичай, ці перегляди історії відбуваються під впливом режимів чи політичних інтересів. Кожен режим оновлює погляд на історію, базуючись на своїх власних інтересах. З одного боку, це можна зрозуміти. Тим часом, саме історики, науковці та освітяни повинні зберігати критичний погляд, на відміну від такого непрофесійного використання минулого. На противагу цьому функціональному підходу до історії – не важливо, з боку росіян, країн Заходу, чи поляків – вони мають представляти свої критичні міркування. А основою цих міркувань повинні бути достовірні знання того, що насправді відбувалося.
(Брюссель – Прага – Київ)