Народний комітет порятунку України має почати з патріотичного просвітництва – Лук’яненко

Левко Лук'яненко

Прага – У Києві починають створювати Народний комітет порятунку України з опозиційними вимогами до влади. Відомі українські громадські діячі закликають лідерів національно-демократичного спрямування зібратися на засідання оргкомітету нового об’єднання 10 травня.
Звернення, зокрема, підписали письменники й публіцисти: Валерій Шевчук, Володимир Яворівський, Юрій Андрухович, Дмитро Павличко, Микола Рябчук; академіки: Іван Дзюба, Микола Жулинський, Мирослав Попович; громадські діячі: Костянтин Морозов, Левко Лук’яненко, Богдан Горинь. Метою Комітету, як вважають його ініціатори, має бути відстоювання суверенітету України і протидія останнім українсько-російським угодам.

На підготовчі збори у середу до Національної спілки письменників прийшли такі політики-опозиціонери як лідер однойменного блоку Юлія Тимошенко, голова Руху Борис Тарасюк, заступник голови партії «Свобода» Андрій Мохник. Радіо Свобода запросило до розмови одного з ініціаторів Народного комітету порятунку України, колишнього політв’язня Левка Лук’яненка.

– Пане Лук’яненко, на перші збори переважно прийшли або нинішні соратники, або симпатики Юлії Тимошенко. Хто ще сьогодні з Вами?


– Список довгий, більше ніж 30 чоловік підписалися під цією відозвою. Власне, засідання відбувалося без Юлії Володимирівни Тимошенко, а потім її запросили. Тут немає домінування Тимошенко, тут є збір людей, яким болить доля України і які готові захищати незалежність України від антиукраїнських сил, які прийшли до влади.

– Чи Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко підтримують вашу ініціативу?

– Мені відома позиція Гриценка, власне, з преси. Я особисто з ним не спілкувався. Останніми роками я виступаю за те, щоб у нас, коли збирається таке патріотичне представництво, щоб не було тут одного командира, щоб керували засіданнями по черзі чи за алфавітом, чи представники різних політичних сил, щоб не було домінування якоїсь однієї людини. Таку приблизну пропозицію я почув від Гриценка, і вона цілком мені подобається, це той спосіб, який може привернути до цієї справи різних людей.

– Про методи боротьби. У виступі Ви сказали, що треба проголосити загальнонаціональний страйк або акт непокори, аж до зупинки автомобільного, залізничного, авіаційного транспорту. Чому Ви виступаєте за такі жорсткі кроки, і чи інші підтримали Ваш заклик?


– Це останні дії. Але починати варто не з того. То я уявляю собі як найбільш радикальний спосіб, який можна буде застосувати, можливо, в кінці року. А починати треба з м'якших способів, із поширення інформації. У нас багато людей на південному сході України взагалі не розуміють, що це за влада. Потрібно зайнятися патріотичним просвітництвом, розказати людям, чи був Голодомор геноцидом. Ми ось намітили збори цього Національного комітету на 10 число. 11 (травня) буде мітинг. Це організаційні форми, які мають показати владі, що їхні антиукраїнські дії викликають опір, і чим далі, тим він буде міцніший, загальніший, крутіший.