Київ – Дитина з генами, отриманими від трьох різних осіб, народилася у Києві в результаті експерименту з подолання безпліддя, до якого вдалися у приватній клініці «Надія». Фахівці клініки успішно перенесли ядра з генами матері й батька до яйцеклітини, взятої від донора, що дало змогу позбутися частини спадкових хвороб і зробило ембріон більш життєздатним. Численні аналізи не виявили у дитини жодних відхилень, стверджують лікарі. Цей інноваційний метод вже схвально оцінила Українська асоціація репродуктивної медицини. У Міністерстві охорони здоров’я це досягнення наразі не коментують. У профільних комітетах парламенту визнають, що українське законодавство ніяк не регламентує подібні репродуктивні технології, але вважають, що експеримент є сумнівним з моральної точки зору та може нести в собі ризики для здоров’я дітей, які з’явилися на світ у такий спосіб.
Дівчинка, що народилася у Києві п’ятого січня, має генетику трьох осіб: близько 25 тисяч генів вона успадкувала від матері й батька, від яких медики взяли ядра заплідненої яйцеклітини. І незначна кількість, 37 генів залишилися від яйцеклітини, яку надала жінка-донор. У клініці «Надія», де вперше в світі застосували таку технологію, та в пологовому будинку «Лелека», де немовля побачило світ, вже назвали новонароджену «дитиною від трьох батьків»: генетична експертиза підтвердила, що немовля має гени трьох людей.
В результаті новітньої репродуктивної технології, яку називають «перенесення ядер» або «пронуклеарне перенесення», 34-річна жінка, яка не могла стати матір’ю багато років, народила повністю здорову дитину, стверджує Валерій Зукін, директор клініки «Надія» та співавтор цього методу.
Він пояснив Радіо Свобода його суть: «Головний носій генетичної інформації – ядро клітини: в ньому – 25 тисяч генів. А в цитоплазмі, а саме в мітохондріях – 37 генів. Декілька років тому в нас виникла ідея: а якщо ми візьмемо ядро яйцеклітини пацієнта і покладемо в донорську цитоплазму».
Така дія дає змогу уникнути передачі дитині так званих мітохондріальних генетичних хвороб і подолати безпліддя у разі, якщо воно пов’язане з проблемами у мітохондріях, пояснює Валерій Зукін. Тіло яйцеклітини з мітохондріями від донора, тобто жінки, яка вже народжувала здорових дітей, розв’язує цю проблему, наголошує медик. Раніше в деяких країнах світу до яйцеклітини матері додавали трохи мітохондрій від донора, і це поліпшувало шанси ембріона, однак така технологія є менш ефективною, пояснює Валерій Зукін на прикладі.
«Наведу приклад, зрозумілий кожному українцеві. Ви маєте банку солоних огірків. Але розчин в ній не дуже якісний, він слабенький. Ви маєте гарний розчин. І можете додавати його у банку з огірками, по ложці. Але ви маєте й іншу опцію: перекласти огірки до банки з якісним розчином. В якому випадку ви матимете кращий результат?», – говорить директор клініки.
За словами Валерія Зукіна, у світі й в Україні використовують переважно пересаджування заплідненої яйцеклітини, взятої від однієї жінки до іншої. В результаті подружжя отримувало дитину з генами батька та жінки донора або ж було змушене користуватися послугами сурогатної матері, а це не може зарадити при усіх формах безпліддя.
Сама ж мати, яка народила дівчинку з унікальною генетикою, наразі спілкуватися з медіа відмовляється.
Між тим, технологічний прорив в українській репродуктивній медицині вже викликав бурхливу реакцію в українських та західних медіа і в соцмережах.
Павло Мазур, лікар-ембріолог, співавтор методу створення ембріону з генами трьох осіб, за допомогою сучасного високоточного обладнання особисто виймав ядра з заплідненої яйцеклітини жінки-донора і переносив до неї ядра з іншої заплідненої яйцеклітини, взятої від матері. Отриманий таким чином ембріон заморожували за спеціальною технологією і зберігали а у потрібний час – пересаджували до лона матері, де він нормально розвивався. В результаті дитина отримує від донора дуже незначну частку генів, а більш ніж 99% – від матері й батька, пояснює він. Водночас генетичні відхилення, які можуть мати частини яйцеклітини матері, так звані мітохондрії, не передаються до ембріона: він має мітохондрії донора і завдяки цьому є повністю здоровим, пояснює Павло Мазур.
«Ембріон першого дня – це зігота, тобто запліднена яйцеклітина з двома ядрами посередині. Кожне ядро – від одного з батьків: від матері й від батька. Ми паралельно запліднюємо яйцеклітини донора й пацієнтки – однією й тією ж спермою, взятою від її чоловіка. На перший день розвитку ембріонів ми дістаємо ядра з яйцеклітини пацієнтки і переставляємо їх до яйцеклітини донора, перед тим прибравши з неї її власні ядра,– пояснює лікар, який застосував цю технологію вперше. – Раніше технологія зводилася до того, що жінка-донор дає власні яйцеклітини зі своїм генотипом, які запліднюють спермою чоловіка пацієнтки, і діти для жінки виявляються нерідними. Тобто вони мають генетику її чоловіка та жінки-донора».
На противагу цьому, завдяки новій технології майже половина генів дитини – від її матері, стільки ж – від батька, а також є незначна кількість генів у мітохондріях, які надійшли від донора, підсумовує спеціаліст.
Павло Мазур повідомив ще одну важливу новину: після першого застосування цієї репродуктивної технології українські фахівці змогли виготовити обладнання для подальших операцій для перенесення ядер яйцеклітини. Причому українські прилади нічим не поступаються іноземним, каже лікар-ембріолог, демонструючи їхні можливості.
Недослідженою, а через це ризикованою називає технологію «дитина від трьох батьків» заступник голови комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Олег Мусій. До того ж, в нього виникають сумніви щодо морального аспекту таких репродуктивних технологій.
Олег Мусій
«Я не знаю подробиць цієї технології, наразі вона виглядає фантастичною. До того ж, це на межі морально-етичних норм. Життя людини передавати «у руки експериментів» – це не зовсім правильно. Це потребує виваженої професійної дискусії, а вже потім – впровадження технологій у життя», – сказав Мусій.
Репродуктивні технології з перенесенням ядер яйцеклітини ніяк не врегульовані в українському законодавстві, визнають і депутати, й самі автори української версії цієї технології. Тоді як, наприклад, Великобританія на законодавчому рівні дозволила досліджувати та застосовувати такі технології. Але наразі британці не дійшли до етапу життєздатного людського ембріона і народження дитини «від трьох батьків», можливо, через жорстке законодавче регламентування своєї діяльності, визнає Валерій Зукін.
Головний акушер-гінеколог України та головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з акушерства та гінекології професор В'ячеслав Камінський у коментарі Радіо Свобода назвав репродуктивну методику «дитина від трьох батьків» перспективною технологією, яку варто розвивати.
Коли тільки з’явилися допоміжні репродуктивні технології – до них теж ставилися з пересторогою: говорили, що це «штучне запліднення», «штучні діти». Ми маємо розуміти, що це звичайні діти, просто наука зробила крок упередВ'ячеслав Камінський
«З точки зору науки – це великий крок вперед. Чи затребуваною буде ця технологія – покаже час. Нині, на щастя, не дуже поширеними є такі патології, у разі яких необхідна репродуктивна технологія з перенесенням ядер яйцеклітини. Пригадаймо, коли тільки з’явилися допоміжні репродуктивні технології – до них теж ставилися з пересторогою: говорили, що це «штучне запліднення», «штучні діти». Ми маємо розуміти, що це звичайні діти, просто наука зробила крок уперед».
Водночас, за словами головного акушера-гінеколога, у багатьох країнах світу законодавство жорстко регламентує, а то й взагалі забороняє технології з оперативним втручанням у яйцеклітини. Однак навіть якщо українські законодавці надумають зарегулювати цей напрямок медицини, то станеться це нескоро, а до того часу варто максимально вивчати і вдосконалювати такі технології, наголошує Вячеслав Камінський.
У деяких країнах ЄС та у США заміна ядер у яйцеклітинах – заборонена законом. Між тим, група дослідників у Мексиці також працює з генетично змішаними ембріонами, але за дещо іншою технологією, яка не передбачає заміну ядер у заплідненій яйцеклітині. Яка з технологій, українська чи мексиканська, є кращою, покаже час. Але для цього потрібна практика, стверджують і працівники клініки «Надія», і посадовці, й експерти.