Білорусь отримає десятки гектарів «спірної» з Україною землі і один канал

Олена Литвинова

Демаркація білорусько-українського кордону відстає від попередніх планів, майже на два роки її припинили протести селян у Волинській області. Але зараз сторони знайшли компроміс, в результаті якого Білорусь отримає десятки гектарів на спірних прикордонних територіях.

28 квітня 2017 року президенти України і Білорусі Петро Порошенко і Олександр Лукашенко домовилися завершити демаркацію кордону двох країн.

«Це стане додатковим фактором посилення безпеки двох країн», – сказав тоді Петро Порошенко. Планувалося, що в 2020 році Білорусь та Україна зможуть вийти на підписання договору про режим державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу в прикордонних питаннях.

Олександр Лукашенко і Петро Порошенко, архівне фото

Але тільки цього року в червні сторони змогли затвердити перспективний план демаркації державного кордону на 2018–2026 роки. Згідно з ним, наступного року планується розпочати визначення меж у чорнобильській зоні відчуження. Фінансувати деякі демаркаційні роботи на кордоні Білорусі та України буде Євросоюз.

Жировський канал стане білоруським

На спірній ділянці українсько-білоруського кордону між Волинською і Брестською областями цього року вже поставили попереджувальні інформаційні знаки, і незабаром мають відновитися демаркаційні роботи, припинені два роки тому внаслідок протестів жителів прикордонних українських територій.

Мешканці села Ветли Любешівського району Волинської області у травні 2016 року намагалися відстояти Жировський канал, який, згідно з договором про державний кордон, належить Білорусі. Вони перекрили дорогу і заблокували демаркаційні роботи білоруської сторони, яка на той час встигла очистити просіку вздовж лінії державного кордону на території Гірківської сільської ради Любешівського району.

Місцева влада підтримала своїх громадян – із її ініціативи були запитані всі документи з обласного та київського архівів, що стосуються визначення кордонів між Білоруссю і Україною, щоб обласна влада сприяла переглядові лінії кордону на більш високому рівні. Але відповідна комісія підтвердила: всі дії білоруської сторони законні.

«Уже поставили демаркаційні знаки. Комісія відповіла, що все відбувається в рамках законодавства і ніякого захоплення території немає», – сказав Радіо Свобода секретар Ветлівської сільської ради Любешівського району Волинської області Володимир Дишко.

У той же час він не зміг уточнити площу території, яка відходить Білорусі: «Дані Держкадастру нам не передали, але фактичної можливості переглянути кордони більше немає». (Раніше місцеві мешканці говорили про передачу більш як 50 гектарів землі – ред.).

Селяни чекають компенсацій

У рамках демаркації державного кордону планується передача Білорусі значної кількості земельних ділянок, в тому числі лісових масивів, які зараз перебувають на території ще однієї прикордонної з Білоруссю області – Житомирської. Обласна влада визнає, що в цьому також виникають проблемні питання, і їх доводиться періодично обговорювати на рівні відповідної обласної робочої групи.

Перш за все, це стосується Олевського і Овруцького районів – вони межують із Лельчицьким і Єльським районами Гомельщини. Нинішні центри цих районів свого часу входили до складу Великого князівства Литовського.

Але керівники обох цих районів наголошують: мови про односторонню передачу Білорусі української території немає – все робиться на паритетних засадах.

Дмитро Лазаренко

«Є договір про державний кордон між Україною і Білоруссю, підписаний 1997 року. Саме на його підставі здійснюється весь процес. Були узгоджені між державами земельні ділянки – передача українських на користь Білорусі, і так само білоруських – Україні. Йдеться про рівнозначний обмін. І рішення про це ухвалено на рівні держави, на рівні Кабінету міністрів, погоджено з Верховною Радою, тому це досить давній процес, і питання ці вже вирішуються», – наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода голова Олевської районної державної адміністрації Дмитро Лазаренко.

За його словами, на кордоні в Олевському районі також усюди вже стоять відповідні знаки, які передують початкові демаркаційних робіт. Дмитро Лазаренко стверджує, що місцеві мешканці з розумінням поставилися до цього процесу.

«Інформація не вчорашня. Роз’яснювальна робота з місцевими мешканцями велася і проводиться донині. Проблем ніяких немає, принаймні, я не бачу критичних моментів. У першу чергу – це загальнодержавна справа, і тут є певні аргументи, які можна використати», – додав він.

У свою чергу, голова Овруцької районної державної адміністрації Юрій Дивинський назвав головну проблему – питання компенсації за передані землі.

Голова Овруцької адміністрації Юрій Дивинський вітає прикордонників із професійним святом

«Справді, в нас є лісові масиви, які відходять Білорусі. І ці ліси належать агропромисловому комплексові. Умовно кажучи, є, наприклад, 20 гектарів лісу, і треба робити прикордонну смугу. Що робити – власник має його вирубати, а інша сторона має компенсувати витрати? Але не тільки в цьому проблема. У нас є такі земельні ділянки, які розпайовані між людьми, але також мають бути передані Білорусі. Треба ухвалити рішення з цими громадянами – вони ж оформили пай, працювали на цій землі. Що з ними робити? Або треба виділяти їм іншу землю, якщо вони погодяться, або має бути якась компенсація. Є й такі випадки, коли після проведення демаркаційної лінії частина землі залишається в Україні, а інша переходить до Білорусі. Це дуже болісне питання, але його можна вирішити на двосторонньому рівні. Є комісія, яка цим займається, є відповідальні люди, які цим опікуються, – потрібно вирішити ці питання», – каже Юрій Дивинський.

Кордони на воді також узгоджені

Кілька років тому через істотну зміну русла Дніпра Україна ледь не втратила частину своєї території в Чернігівській області. Тоді місцева влада, стурбована тим, що територія може відійти Білорусі, змушена були терміново укріплювати берег річки і будувати дамбу.

Коментуючи ту ситуацію, прикордонники Білорусі та України заявили, що «невирішених питань, пов’язаних із проходженням українсько-білоруського державного кордону, в тому числі пов’язаних із природними змінами русел, зараз немає».

Державний кордон між Білоруссю і Україною становить 1084,2 км, з них 758,3 км – на сухопутній ділянці, 325,9 км – на водній ділянці (по річках Дніпро, Сож і Прип’ять) та близько 120 км по зоні відчуження біля Чорнобильської АЕС. Прилегла до державного кордону територія важко прохідна, великі площі вкриті густими лісами, болотами, невеликими озерами і розгалуженою мережею меліоративних каналів, значна частина яких давно не працює.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода