Протягом чотирьох місяців на північ від Лимана тривав український контрнаступ, який залишався поза офіційними зведеннями та мапами бойових дій. Поки російське командування повідомляло про нібито успіхи на цьому напрямку, зокрема, про захоплення Святогірська, підрозділи 3-го армійського корпусу відкинули противника і звільнили понад сотню квадратних кілометрів території.
Ця операція під назвою «Вівальді», за даними українського командування та аналітиків, зірвала плани російських військ на Лиманському напрямку та зняла загрозу блокування Слов’янська з півночі. Проте нинішні результати – лише перші два етапи операції, а попереду, як натякає командування, ще нові сезони.
Що стояло за успіхом українських сил, чому російський штаб не зміг вчасно відреагувати та чого чекати від продовження операції?
У цьому розбирались Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
До офіційного підтвердження про українські контратаки на північ від Лимана вже кілька місяців писали окремі OSINT-аналітики та військові оглядачі. Однак деталі операції залишалися в інформаційній тиші.
11 червня французький OSINT-аналітик Клеман Молен написав, що після механізованого штурму Нового (північніше від Лиману – ред.) 22 травня українські військові закріпилися на позиціях, а супутникові знімки та геолокації свідчать про подальші контратаки.
«Попри майже повну відсутність геолокацій, українським військовим вдалося зберегти високий рівень оперативної безпеки, а російські військові неохоче публікували відео з цих районів», – написав тоді Молен.
Згодом про ситуацію на напрямку заговорили й інші. Наприкінці літа американський військовий кореспондент Девід Акс опублікував матеріал про «таємний контрнаступ» на Лиманському напрямку.
«Група українських бригад під командуванням 3-го армійського корпусу не лише загальмувала просування російської групи військ «Центр», а й відкинула росіян», – писав Акс.
Мапа контратак 3-го армійського корпусу на Лиманському напрямку за версією французького OSINT-аналітика Клемана Молена
Пізніше 8 вересня Клеман Молен повідомив, що після чотирьох місяців контрнаступальних дій українські Сили оборони звільнили понад 200 квадратних кілометрів території.
Ще за тиждень першу офіційну інформацію про операцію оприлюднив командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький. 15 вересня він підтвердив проведення наступальної операції «Вівальді» на цій ділянці та розкрив деталі її першого етапу, а 20 вересня корпус – розповів про другий.
До цього моменту український Генштаб не коментував можливі успіхи України на півночі Донецької області, а проєкт DeepState не оновлював свою карту бойових дій на цьому напрямку.
15 вересня DeepState зафіксував звільнення Середнього та відкидання російських сил біля Шандриголового, а 20 вересня – звільнення Шандриголового й Дерилового.
Раніше за цю територію вже точилися бої у травні та вересні 2022 року, а також у травні 2025-го. Тоді армії РФ після двох років значних втрат вдалося захопити кілька важливих українських позицій.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Чому Генштаб і DeepState тримають у секреті успіхи ЗСУ – пояснює Роман ПогорілийЩо дала операція?
За словами Андрія Білецького, операція фактично розгромила північну «клешню» російських військ на Донбасі, яка мала охопити міста Поняття «пояс фортець» або ж «ланцюг фортець» (англійською fortress belt) увів американський Інститут вивчення війни (ISW). Як пояснюють аналітики, вони мають на увазі чотири великі міста (Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ) та кілька містечок і селищ, що лежать з півночі на південь вздовж траси Н-20 Костянтинівка – Слов'янськ.. За задумом російських військ, з півночі вони мали просуватися через виступ у напрямку Святогірська та Барвінкового, а з півдня – наступати через Добропілля.
Заплановане російське оточення «поясу фортець» за версією американського Інституту вивчення війни
Водночас ізраїльський військовий аналітик Давид Шарп вважає, що план просування російських військ із півночі та півдня є надто амбітним для характеру нинішньої війни.
Це не план охоплення агломерації, а план тиску на агломерацію з різних напрямківДавид Шарп
«Це не план охоплення агломерації, а план тиску на агломерацію з різних напрямків: зі сходу, з півночі, з південного заходу і, зокрема, з півночі – це Лиманський напрямок», – пояснив Шарп в ефірі Радіо Донбас Реалії.
Втім навіть без повного оточення агломерації російський виступ на північ від Лимана створював для Сил оборони окремі загрози. Зрізати цей виступ було одним із завдань українських військових на напрямку, пояснив в ефірі Радіо Донбас Реалії начальник штабу та заступник командира 3-го АК Петро Горбатенко.
«Він (виступ – ред.) дозволяв противнику повністю заблокувати Слов'янськ з півночі, провести маневр його охоплення і в подальшому оволодіти Донбасом в стратегічній битві за Донбас. Тепер [загрози для Слов'янська з півночі] немає і в подальшому [вона] ставатиме лише меншою», – додав він.
Кадри 3-го армійського корпусу в рамках операції «Вівальді»
За словами Горбатенка, операція також зняла загрозу для Лимана та дозволила зберегти важливі логістичні шляхи й сполучення. Він зазначив, що у разі просування російських сил на цій ділянці Україна могла б втратити сполучення між Харковом та Ізюмом, а також зі Слов’янськом – головну артерію постачання українських підрозділів у районі агломерації.
«Зрозуміло, що противник реагує, намагається контрадіяти, але поки що жодні дії не призвели ні до яких успіхів. І, найімовірніше, не призведуть, тому що вони самі не розуміють, де перебувають їхні війська, а де ми», – пояснив Горбатенко.
Кадри 3-го армійського корпусу в рамках операції «Вівальді»
Чому армія РФ не одразу відреагувала?
Розвиток української операції залежав не лише від дій Сил оборони, а й від того, наскільки швидко російське командування могло оцінити ситуацію та відреагувати на неї.
Оскільки противник постійно бреше власному командуванню про будь-які свої дії, то було гріх не скористатися їхньою помилкоюПетро Горбатенко
Проведення операції на рівні корпусу неможливо повністю приховати від противника, каже заступник командира 3-го армійського корпусу Петро Горбатенко. Тому українські військові, за його словами, намагалися не стільки залишатися непомітними, скільки вводити російське командування в оману.
«Оскільки противник постійно бреше власному командуванню про будь-які свої дії, то було гріх не скористатися їхньою помилкою, не використати всі недоліки в їхній системі управління та застосуванні військ», – каже Горбатенко.
На проблему так званих «красивих звітів» звертали увагу і аналітики американського Інституту вивчення війни. За їхніми спостереженнями, російські«воєнкори» самі описують випадки, коли командири доповідають про більші успіхи, ніж є насправді. Російське військове командування, ймовірно, ще не до кінця усвідомило втрату Лиманського виступу, йдеться у їхньому звіті.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Культура брехні»: як Кремль нібито «захоплював» Святогірськ«Військове командування РФ, ймовірно, також прагне досягти інформаційного ефекту, продовжуючи заявляти про нібито або фактичні успіхи в Донецькій області – що є заявленим пріоритетом Росії, – які Кремль може подавати як перемоги як всередині країни, так і на міжнародній арені», – додають аналітики.
Брехня там має системний характерКлеман Молен
Поєднання інформаційної тиші з проблемами російської системи управління, за оцінкою OSINT-аналітика Клемана Молена, допомогло українським військовим розвивати операцію. За його словами, російські підрозділи на тій ділянці були слабкими, а 20-та загальновійськова армія не мала резервів, які можна було б кинути в бій.
«Брехня там має системний характер, тому навіть якщо інформація надходить до штабу батальйону чи полку, немає жодної гарантії, що вона дійде до штабу 20-ї армії, а згодом – і до Герасимова», – написав Молен.
Кадри 3-го армійського корпусу в рамках операції «Вівальді»
Що далі?
Попри результати операції на Лиманському напрямку, на думку майора ЗСУ Андрія Ткачука, Росія не відмовиться від спроб просуватися вздовж усієї лінії зіткнення навколо агломерації.
Та чи інша історія для росіян буде затратною і важкоюАндрій Ткачук
За його словами, російські війська можуть спробувати відновити втрачені позиції на північ від агломерації або ж перейти до фронтальних атак на українські позиції замість флангових.
«Та чи інша історія для росіян буде затратною і важкою», – сказав Ткачук в ефірі Радіо Донбас Реалії.
Водночас ситуація на Лиманському напрямку не обов'язково вплине на дії російського угруповання під Добропіллям – так звана «південна клешня», вважає ізраїльський військовий аналітик Давид Шарп. За його словами, це залежатиме, зокрема, від того, чи перекидатиме Росія звідти резерви на Лиманський напрямок.
«Логіка каже, що якщо це робити, то з другорядних ділянок фронту: наприклад, із Харківської чи Сумської області – там, де російський пріоритет менший», – вважає Шарп.
Якщо перекидання відбуватимуться не з Донецької області, це не повинно суттєво вплинути на російські угруповання, які продовжать виконувати свої завдання, зокрема, під Добропіллям, додає аналітик.
Раніше командувач 1-м корпусом НГУ «Азов», бригадний генерал Денис Прокопенко заявляв, що російські війська перекидають на Добропільський напрямок бронетехніку та безпілотники для механізованих штурмів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Російську літню кампанію 2026-го можна вважати провальною»: як ЗСУ відкинули сили РФ на ДонеччиніЩе один фактор, який може вплинути на розвиток ситуації на Лиманському напрямку, – річка Чорний Жеребець. Російські військові блогери вже повідомляли про просування українських сил за річку, однак незалежно підтвердити ці дані наразі неможливо.
Шарп зазначає, що Жеребець є природною перешкодою і потенційним рубежем оборони, але не є неподоланною перешкодою, зокрема, у зимній період, коли річки міліють.
Мапа французького OSINT-аналітика Клемана Молена з відміченими річками навколо виступу на північ від Лиману: Оскіл, Нітріус, Чорний Жеребець, Красна (зліва направо)
За його словами, плацдарм на іншому березі річки на певному етапі може виявитися надто складним, щоб його утримувати та постачати. Тоді, на думку Шарпа, українським силам буде доцільніше відійти на вигідніший рубіж.
«Поки противник не організувався, поки не зовсім чітко розуміє, у чому проблема і як це виправити – просування більш ніж доречне», – переконаний Шарп.
Водночас, за словами командувача 3-го армійського корпусу Андрія Білецького, нинішній етап операції не обов’язково означає її завершення.
«У відкритих джерелах зараз багато інформації про те, що остаточна мета наших наступальних дій – вийти до берегів річки Чорний Жеребець. Але наша операція називається «Вівальді». А у Вівальді, як відомо, чотири сезони», – заявив Білецький.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, Whats App або Imo: +380635710657. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.