Як би не намагався очільник Верховної Ради Дмитро Разумков словами переконати журналістів і суспільство в тому, що у нього немає президентських амбіцій, його дії та рішення все одно продовжують наштовхувати багатьох на думки про його окрему політичну гру.
Олії у вогонь підливає і те, що все частіше прізвище спікера фігурує в різноманітних соціологічних рейтингах:
- одні свідчать, що рівень довіри українців до Разумкова вищий, ніж до Зеленського;
- інші показують, що на наступних виборах президента голова Верховної Ради міг би скласти конкуренцію нинішньому очільнику держави;
- ще одні називають Разумкова найбільш перспективним українським політиком.
Чи справді Разумков веде окрему гру? У чому вона полягає? І якими можуть бути її наслідки? Відповідь на ці запитання намагалося знайти Радіо Свобода.
«Чи маєте ви президентські амбіції?» – нині це одне з найулюбленіших запитань українських журналістів до спікера Дмитра Разумкова.
«Працювати в цьому напрямку у мене сьогодні мети немає», – як правило, відповідає він їм.
Тим не менш, останнім часом прізвище Разумкова все частіше фігурує в соціологічних рейтингах потенційних кандидатів у президенти, хоча відсоток, який він у них набирає, поки що незначний – від 2,1 до 3,2 (це серед тих, хто визначився з вибором і має намір взяти участь у голосуванні).
Чому так відбувається?
«Голова Верховної Ради – де-юре друга особа в державі, тому завжди в Україні усіх спікерів автоматично зараховували в коло потенційних кандидатів у президенти. Виняток (на моїй пам'яті) становили хіба що Литвин і Парубій. Тому тут Разумков не є чимось особливим, не є винятком», – пояснює колишній політичний оглядач, а нині депутат фракції «Голос» Сергій Рахманін.
За роки Незалежності жодному політику поки що так і не вдалося пересісти із крісла спікера у крісло президента. Та, можливо, це вдасться нинішньому голові парламенту?
Такий сценарій політична психолог Світлана Чуніхіна вважає малоймовірним.
«Президентські амбіції Дмитра Разумкова є очевидними, проте передчасними. Як політтехнолог у минулому він, напевно, розуміє, що позиція голови парламенту є малоперспективною з точки зору президентського майбутнього. Тим більше, за своїм психотипом Разумков нагадує швидше Володимира Литвина, який згодом став смішним, аніж більш яскравих та артикульованих політиків, на кшталт, Олександра Мороза чи Івана Плюща», – вважає експертка.
Доволі скептично до президентського політичного майбутнього Разумкова ставиться і політолог Євген Магда.
«У спікера є окремі, достатньо резонансні позиції, але говорити зараз про те, що він готовий з шашкою над головою бігти в атаку на Зеленського, готовий від'їдати його електорат, поки що зарано», – вважає він.
Однак, все частіше можна почути розмови про зростання напруги у стосунках між Банковою та Грушевського саме через окрему позицію Разумкова з цілої низки питань (відмінну від позиції команди Зеленського).
В Офісі президента це заперечують, називаючи подібну інформацію «чутками» і «вангуваннями». Запевняють: між ОП та Верховною Радою зберігається «робоча комунікація», яка, утім, не виключає «гострих дискусій».
«Це нормально для демократичної команди. У підсумку спільна позиція команди влади (а, отже, і держави загалом) все ж таки напрацьовується з більшості питань. Робота влади залишається у межах тих обіцянок, які давали усі в команді влади, коли йшли на вибори разом із Володимиром Зеленським. Не працювати разом з командою – це насправді протиставляти себе виборцям, які підтримали цю команду. Навряд чи хтось готовий до такого протиставлення себе виборцям», – зазначив у коментарі Радіо Свобода антикризовий радник голови ОП Михайло Подоляк.
Заперечує конфлікт із Банковою і сам Разумков, однак, на думку члена фракції «Голос» Сергія Рахманіна, така поведінка спікера – очікувана.
«Те, що в нього достатньо напружені стосунки з президентом, не є таємницею (про це говориться достатньо давно). Було би дивно, якби він цього не заперечував. Тому що пряме заперечення, по-перше, не відповідало б його стилістиці поведінки, а, по-друге, йому би шкодило», – говорить він.
Загалом сама посада спікера парламенту уже інституційно налаштована або на відкритий конфлікт із президентом та його офісом, або на повну сервільність та підпорядкованість президентській вертикалі. Про це зазначає політична психолог Світлана Чуніхіна.
«Дмитро Разумков обрав третій варіант – він уникає відкритого протистояння, не наважується вголос кинути виклик президенту, проте підспудно торпедує ключові президентські ініціативи і взагалі ніби грає за іншу команду», – відзначає експертка.
У чому ж саме розходяться позиції Разумкова і Зеленського?
Лише за останні пів року спікер, серед іншого:
- продемонстрував свою незгоду з пропозицією призначити міністрами Юрія Вітренка та Сергія Шкарлета;
- паралельно з президентом вніс окремий законопроєкт, спрямований на вирішення Конституційної кризи;
- не підтримав введення санкцій щодо телеканалів із орбіти Віктора Медведчука.
Утім, за словами заступника голови фракції «Батьківщина» Сергія Соболєва, в подібній поведінці спікера немає нічого особливого.
«Сказати що от раптом у ньому прокинулись амбіції самостійного політика не можна. Просто зараз виявились питання, які показали розбіжності в самій фракції. Загалом, я вважаю, що у випадку із санкціями тут була більше не його політична позиція, а позиція людини, якій потім треба буде працювати з усіма», – припустив Соболєв у коментарі Радіо Свобода.
Про те, що спікеру Разумкову політична суб'єктність була притаманна вже давно, говорить і член «Слуги народу», а в минулому політконсультант Микита Потураєв.
«У Дмитра неабияка політична суб'єктність була вже на момент Трускавця. Але це нормальний процес для людей, які прийшли в політику. Дмитро займає другу за вагомістю державну посаду в країні і, звичайно, набуває політичної суб'єктності абсолютно іншої якості й іншого масштабу», – вважає Потураєв.
А от на думку політтехнолога Сергія Гайдая, після всього вищезгаданого говорити про те, що Разумков – досі член команди Зеленського, більше не можна.
«По факту він на всю країну (так чи інакше) дав сигнал, що тепер він – самостійна політична фігура. Тим більше, це підтверджено інсайдерами з команди Зеленського і політконсультантами з оточення самого Разумкова, які говорять про те, що в нього справді визріли самостійні політичні амбіції», – зазначає Гайдай.
Одним із прикладів він називає нещодавнє відео спікера, присвячене відкриттю 5-ї сесії 9-го скликання Верховної Ради:
До слова, такий креативний хід голови парламенту не зрозуміли ні експерти, ні колеги Разумкова у Верховній Раді.
Серед головних зауважень – те, що в цьому відео він:
- схожий на комсомольського лідера, який приїхав на з'їзд партії КПСС;
- підкреслив свою усамітненість, хоча його посада передбачає перебування серед людей;
- займається непритаманним собі дефілюванням і позуванням, що виглядає награно.
«Я підозрюю, що біля нього створилася така атмосфера, коли кожен другий йому каже: «Дивись: рейтинг Зеленського падає, тому що він робить багато помилок, зростає недовіра, люди шукають альтернативу, тож, можливо, це ти? Багато хто каже, що саме ти. Бо ти таких помилок не робиш, до тебе претензій немає, ти виглядаєш більш фаховим». І його переконали, і він переконав себе, що це час для особистого політичного старту», – припускає політтехнолог Сергій Гайдай.
Та, за словами самого спікера, цей ролик не передбачав жодного підтексту і не є його попередньою підготовкою до наступних виборів президента.
«Працювати в цьому напрямку у мене сьогодні мети немає. Питань, які потрібно вирішувати в цьому кабінеті, вистачає. Президентські вибори за Конституцією найближчим часом теж не повинні проходити», – наголошує Разумков.
Чи розцінюють Разумкова як потенційного конкурента на наступних президентських виборах інші політики?
Із запитанням про це Радіо Свобода звернулось до Юрія Бойка, Петра Порошенка та Юлії Тимошенко, яким різні соціологічні служби, наразі віддають другу, третю та четверту позиції у рейтингах потенційних кандидатів у президенти.
Лідер «ЄС» та лідерка «Батьківщини» відповідати не захотіли, пояснивши це небажанням давати політичну оцінку своєму колезі. Натомість їхні соратники по партіям були більш багатослівними.
«В українських реаліях політики діляться на дві категорії: людина-посада і людина-харизма. На мій погляд, Дмитро Разумков, людина-посада (і не тому, що я в опозиції): і його стрімкий злет, і його вагомість в політиці обумовлена саме його високою посадою (бо все таки він, за ієрархією, друга людина в країні). – вважає представниця «Європейської солідарності» Ірина Геращенко і додає: – Очевидно, що архітектори президентства Зеленського шукають уже запасні варіанти і прощупують, хто може бути наступником. Один із варіантів, на який вони ставлять, – це Дмитро Разумков, тому що очевидно, що серед 254 слуг іншого прізвища, я думаю, що навіть самі виборці слуг не згадають».
На думку заступника голови фракції «Батьківщина» Сергія Соболєва, спікер Разумков має політичні перспективи, однак вони багато в чому залежатимуть від його готовності вступити у відкриту конфронтацію з президентом Володимиром Зеленським.
«Разумков від самого початку заявляв себе як достатньо виважений, розумний політик. Сам по собі він дуже цікавий. Я думаю, що в нього велика перспектива, і якби дійсно заява президента Зеленського, коли він чітко задекларував, що іде на один термін, була правдою, то, можливо, Разумков був би достойною кандидатурою, аби балотуватись від партії «Слуга народу» якраз на наступний термін», – вважає Соболєв.
Він також переконаний, що Разумков не зможе відтягнути до себе електорат Юлії Тимошенко чи Петра Порошенка, адже його політична ідеологія лежить в іншій площині – центристській, а це – сегмент Володимира Зеленського.
Про те, що в Разумкова є політичне майбутнє як цілковито окремого політика, говорить і один із лідерів ОПЗЖ Юрій Бойко.
«Думаю, що у нього великі політичні перспективи. Особливо, якщо він на певному етапі зможе дистанціюватись від сьогоднішньої влади, яка стрімко іде на дно», – зазначив Бойко у коментарі Радіо Свобода.
А що кажуть про Разумкова у Зеленського?
Радіо Свобода поцікавилось в Офісу президента, чи не бентежить Володимира Зеленського те, що член його команди та один із ідеологів «Слуги народу» нині фігурує поруч із ним у рейтингах потенційних претендентів в президенти.
В ОП запевнили: проблеми у цьому Зеленський не бачить.
«Рейтинги – це така річ, з якою дуже часто просто граються: додають одних, щоб підігріти дискусію, або прибирають інших, щоб спровокувати певне невдоволення. Президент ставиться до цього абсолютно спокійно – як до типової боротьби заради боротьби в рамках старої політики (це ж завжди у нас було протягом багатьох років). Хто там отримав у рейтингах відсоток чи два – не важливо (і не просто для президента не важливо, а для суспільства не важливо)», – зазначив у коментарі Радіо Свобода антикризовий радник голови Офісу президента Михайло Подоляк.
Та й загалом для думок про наступні президентські вибори у Володимира Зеленського, за словами Подоляка, нині немає часу (мовляв, президент зосереджений лише на своїй роботі і її результатах).
«Хто думає про вибори – той не може ухвалювати принципових рішень. Володимир Зеленський ухвалює принципові рішення (всі це бачать), – наголошує антикризовий радник голови ОП.
Щодо окремої позиції Разумкова з низки питань, то, за словами Подоляка, усі, хто прийшов до влади разом із Володимиром Зеленським, давали суспільству обіцянки, яких мають дотримуватись.
«Чи було серед таких обіцянок, наприклад, «Подобатися усім і одразу»? Або «Утримуватись від ухвалення рішення (коли є шлях виходу з кризової ситуації), щоб не зашкодити якимсь особистим інтересам»? Ні, таких обіцянок не було. Це стосується усіх в команді влади. Якщо обіцяли не давати корупціонерам жодного шансу, якщо обіцяли голосувати за реформи, які роками відкладалися, якщо обіцяли захищати державу від агресії Росії, то кожен, хто прийшов до влади разом із Володимиром Зеленським, дійсно має це робити. Тому що це просто чесно», – наголосив Подоляк в коментарі Радіо Свобода.
Хто він, спікер Дмитро Разумков?
Наразі у Дмитра Разумкова є своя (хоч і невеличка) група депутатів у «Слузі народу», які так чи інакше орієнтуються у своїй діяльності саме на нього.
За словами співрозмовників Радіо Свобода в монобільшості, нині ця група налічує, як мінімум, 8 депутатів, які займають високі позиції в низці комітетів. Зокрема, з питань правоохоронної діяльності, освіти, прав людини і реінтеграції окупованих територій, економічного розвитку, екологічної політики та молоді і спорту.
Загалом як спікер Разумков наразі влаштовує абсолютно усі фракції та депутатські групи. Усе завдяки його:
- бажанню дотримуватися регламенту;
- толерантності до опозиції;
- рівновіддаленості від усіх політичних сил (включно зі «Слугою народу»).
«Він перший голова Верховної Ради, у якого (принаймні формально) є монобільшість, з якою завжди легше працювати, однак, я віддаю належне, що навіть за цієї умови він як спікер все ж таки не намагається ламати парламент через коліно», – відзначає політолог Євген Магда.
Тим часом політична психолог Світлана Чуніхіна додає, що похід у політику зробив Разумкова заручником «гонитви за лідером».
«Він є сином видатного політичного діяча, який полишив по собі виключно добру пам’ять і, незважаючи на передчасно перерване життя, помітно вплинув на українську політику. Тому Дмитру так чи інакше треба доводити, що він не менш талановитий за свого батька. Хоча життя в тіні більш потужних і впливових постатей для нього наразі є більш звичним способом, ніж самостійна гра на перших ролях», – пояснює Чуніхіна.
На момент підготовки цього матеріалу Радіо Свобода звернулось за коментарем і безпосередньо до Дмитра Разумкова, та наразі відповіді ще не отримало.