Російська армія все більше потерпає від українських ударів в оперативному тилу – їхня глибина вже досягає 150 кілометрів і часом перевершує цю дистанцію. Під ударом – шляхи сполучення на окупованій території. Особливо на Донбасі та в районі Криму.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) отримали можливість побувати в одному з низки розгалужених центрів, звідки пілоти керують ударними БПЛА середньої дальності 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-2 ЗСУ.
Розрахунки ударних дронів цього підрозділу літають на Донеччині, Луганщині, а також нещодавно почали польоти в район Кримського перешийка. З якої саме частини України вони запускають БПЛА, підрозділ просить не розголошувати, але ці вильоти відбуваються постійно, щоб максимально ускладнити російську воєнну логістику.
Як минуло одне з чергувань пілотів – читайте нижче. Цей матеріал – частина відеопрограми «Донбас Реалії». Ви можете переглянути її на YouTube
Одна за одною на моніторах з’являються картинки. У приміщенні, місцезнаходження якого військові просять не розкривати, стає гамірно. Серед розмов військових раз-по-раз звучать однакові фрази:
– Даю арм, даю 90.
Це стандартні команди перед злетом ударних дронів середньої дальності, або як їх зараз називають – middle strike. Надвечір з десяток екіпажів або вже підняли борти у повітря, або узгоджують останні моменти, щоб зробити це.
Центр управління дронів середньої дальності нагадує комп'ютерний клуб – тут багато комп'ютерів, на яких одночасно відбуваються бойові вильоти
Приміщення дещо нагадує комп’ютерні клуби – туди у недалекому минулому приходили заради розваг – тут багато комп’ютерів, моніторів і людей, які у них зосереджено дивляться. З тією відмінністю, що це місце не про ігри чи доступ до інтернету – тут протягом багатьох годин працюють над тим, щоб максимально ускладнити російську воєнну логістику.
«Обитель зла – це для мене. Для пі***в. Я заходжу в обитель зла і ми робимо зло туди, на ту сторону », – каже офіцер 20-ї бригади БпС «К-2» із позивним «Кот» – він командир цього підрозділу.
(Редакція не вказує прізвища бійців з міркувань безпеки)
«Жага працювати»
Він розповідає, що польоти відбуваються тут щоденно. Сьогодні починають вдосвіта – потрібен час долетіти до цілей, які з березня – коли бригада «К-2» масово взяла під приціл російський тил – відтягнулися на десятки кілометрів вглиб.
В такій справі – це кількість вбитих, вибачте, пі***ів, за день«Кот», офіцер 20-ої ОБр БпС «К-2»
« 80 км і далі. Навіть «Дартсом» ми закрили 131-й км. І ураження було на 131-му кілометрі. Вони були як нелякані [спочатку]: 20 хвилин – є ураження, 20 хвилин – є ураження. Така тенденція зберігалася, напевно, тижні 3-4 . Тоді ми не розмовляли і не думали про відстань більше ніж 60 км – тобто від ЛБЗ це була відстань 15-20 км. Ну а потім все – скінчилась лавочка».
За кількадесят хвилин тиша, яка запанувала, поки пілоти летіли через лінію зіткнення, знову змінюється на короткі діалоги між пілотами і штурманами.
– Встали. Зараз будуть стріляти.
Це пілоти побачили, «буханку» із системою РЕБ, що зупинилася на узбіччі – її водій і пасажири втікають у найближчу лісосмугу. Тому екіпаж не поспішає і йде на ще одне коло, щоб уразити ціль – заходять збоку, уникаючи перешкоди.
«На тобі», – коротко і майже без емоцій реагує оператор. Він літає вже кілька років і це не те ураження, яке викликає у них емоції.
Паралельно за іншим монітором лунають радісні вигуки. На екрані – кадр із БПЛА, де видно російський позашляховик з кулеметом і теплову сигнатуру біля нього.
Ураження російської мобільної вогневої групи, яка полює на дрони
– МВГ (мобільна вогнева група, – ред.). Он сидить Василь.
– З кулеметом.
– Іван, вибачте.
– А задоволений який, ти диви на нього!
– Це останній кадр, літачок заходить.
– І для них це теж останній. У них «послєдній».
«Ми новенький екіпаж. Ми тільки вчимося – у нас, в принципі, непогана результативність. Але у нас, поки що, це ще викликає емоції. Для нас це, звісно, робота, але і емоції теж. В принципі, я людина емоційна – мені справді цікаво їх «гасити». Нехай не їздять – хай залишаються в себе «за порєбріком», – емоційно пояснює «Реде», оператор БПЛА, який щойно уразив цю ціль.
На одній зі стін висить біла дошка, на якій маркером накреслена табличка із числами уражень – її військові просять не показувати. Це внутрішнє змагання в колективі.
«Гонка – це нормально. Це здорова конкуренція. При чому в такій справі – це кількість вбитих, вибачте, пі***ів, за день. А потім за місяць. Це статистика. Є певні норми, які ми виставляємо хлопцям. Так щоб сказати, що ми їх сваримо, якщо не виконують – то ні. Але хлопці і так [стараються] – у них жага працювати», – пояснює мотивацію своїх підлеглих «Кот».
«Чим пілоту краще і зручніше працювати – тим більше він ефективності дасть»
Ніч – основний час для польотів дронарів. Часом час корегують – противник змінює маршрути, змінює час пересування. Намагається себе убезпечити. Але затемна ураження йдуть одне за одним. З іншої частини залу лунає:
– Дурак у причепі і троє поруч.
Екіпаж кілька разів прокручує запис ураження – дрон влучає біля авто, з якого якраз вивантажується російська піхота. Перераховують – їх там більше.
За кілька митей до влучання поблизу російських військових
«Ого, скільки їх там: раз, два, три, чотири, п’ять, шість. Ого. Півтора метра – там уламкове, по-любому ураження . Такі от моменти – це дуже радує, тому що для нас, для літака – зловити таку купу пі***ів разом – це велика удача. Вони розбігаються, здебільшого, коли чують борт. Тут явно вони просто не чекали », – пояснює оператор ударного дрона бригади «К-2» із позивним «Чаклун».
Звісно, не завжди все йде за планом. Один із ударників переслідує імовірно, «Газель» десь в околицях Донецька – трохи не розраховує швидкість і доводиться облітати перешкоду. Одразу після польоту над мостом картинка зависає.
– Збили . Мене збили, бл***.
– На мосту МВГ.
Біля екіпажів-новачків завжди є досвідчений оператор – спрямовує їх порадами на фінальному етапі уражень. «Фара» – один з тих, хто допомагає поки що недосвідченим пілотам. У нього вже понад тисячу вильотів за час його служби.
«Це нереально вже порахувати. Якщо перші місяці я рахував кількість вильотів і тоді це можна було підрахувати, то зараз… В цьому місяці за 15 днів – 25 уражених цілей і 15 знищених», – озирається він на таблицю уражень.
«Фара» ходив у відпустку і дещо відстав від побратимів по кількості уражень – тепер залишається після змін, щоб надолужити
«Сам себе завжди контролюєш, записуєш, скільки особового складу підтверджених «трьохсотих» (поранених – ред.). Скільки уразив цілей, щоб завжди тримати себе в тонусі, щоб, наприклад, в цьому місяці не було менше уражень, ніж в тому», – додає «Фара».
Він каже – зазвичай тримається у верхній частині списку, але цього місяця пішов у відпустку.
«А хлопці набили машин – треба доганяти. Буває, залишаєшся після зміни ще. Щоб наздовгати всіх решта, щоб не відставати», – розповідає пілот бригади «К-2».
«Оце ми назвали «траса 200»
Зараз ми спокійно ганяємо дураків на 80 км і нікуди подітися вони, особливо, не можуть«Марк», пілот БПЛА 20-ої ОБр БпС «К-2»
Екіпажі у цьому приміщенні – лише частинка великого підрозділу, але навіть тут лік цілей йде на сотні. Вони літають на Луганщині, на Донеччині та в районі Криму.
«Монотонно всім підрозділом ми йшли до цього. Починали один тип зв’язку – не пішло, другий тип зв’язку – не пішло. Третій – трішечки краще стало. Почали щось уражати і тому подібне. Прийшли до цього. Крім зв’язку ще є таке розуміння як «софт». Це одна з важливих речей – чим пілоту краще і зручніше працювати – тим більше він ефективності дасть», – каже «Кот».
Вже затемна Марк піднімає черговий борт. Каже, летить у напрямку Донецька. Там і любить працювати найбільше.
«Місцевий», – коротко відповідає він на запитання чому.
«Марк» колись жив у Донецьку, тому йому до вподоби виконувати завдання саме на Донбасі
Він, як і його побратими за сусідніми моніторами, літає на літачку Darts – це двомоторний планер. Його базова версія коштує близько 2 тисяч доларів. У підрозділі над ударним БПЛА додатково працювали – витратили на це півтора роки. Тепер вплив на російський тил значний.
«За Лисичанськом є траса – ми як тільки зарвались туди, почали товкти всі вантажівки, які там їхали. Оце називалося у нас «траса 200» . Ми ловимо перехоплення ворога – він повідомляє, що повністю заборонити рух туди – і для цивільних, і для військових. Вони об’їжджають, дуже великі втрати особового складу там . Оце ми назвали «траса 200». Зараз весь інтернет гуде про вирізання логістики ворога. Я сам розумію, що доклав до цього великих зусиль і доволі радий цьому», – зазначає «Фара».
Моє бачення – щоб вони зовсім не розслаблялися. Пора збирати речі«Кот», офіцер ОБр БпС «К-2»
Один із важливих елементів успіху українських ударів у глибині російської оборони – це супутниковий зв’язок. Його монтують на найрізноманітніші БПЛА – це видно на відео російських перехоплювачів. Це додаткові вкладення – десь 300-500 доларів на борт і час на переробку, але це суттєво збільшує шанси на успіх вильоту. Подавлення Starlink до останнього часу майже не було.
«На більшості всіх літаків, засобів дальнього ураження – це Starlink. Це було найголовнішим для того, щоб давати результат. Це стабільна картинка без «відсипань», без перешкод : хлопці розуміють де вони літають, на якій висоті, бачать, що коїться навколо них і тому подібне», – пояснює «Кот»
«Потужно, кучно, влучно. Якщо раніше ними можна було працювати на 35 км і все , то зараз ми спокійно ганяємо дураків на 80 км і нікуди подітися вони, особливо, не можуть», – ділиться своїми враженнями про поточну версію дрона оператор БПЛА із позивним «Марк».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
FPV-дрон з крилами за $1000: як у СБС працюють з літаками-камікадзе «Дартс»Дещо згодом він скеровує свій Darts поміж двох залишених російськими військовими квадроциклів.
«Дурачки трохи відбігли. Неприємно. Приємно, коли не втекли. Залетіти в якусь ББМ-ку (бойову броньовану машину, – ред.) – так, цікаво. У нас дике полювання за РСЗВ. Але дрібну логістику теж потрібно вирізати», – коментує оператор 20-ї бригади БпС.
Під час удару по квадроциклах, в районі Донецького аеропорту, сигнал з БПЛА почав «сипатися» і зависати. Це ознака роботи РЕБ – російська армія намагається подавлювати супутниковий зв’язок. Установки подавлення встановлені у контейнерах. Вже наступним дроном «Марк» уражає одну з установок, попри глушіння.
Оператор 20-ї окремої бригади БпС К-2 уражає російський РЕБ, який має боротися із супутниковою мережею Starlink
«Це у них зараз зона найсильнішого їхнього придушення. Складнішого у них немає. Але, тим не менш, ось результат. Саме там зосереджена їхня найлютіша протидія. І з цим, все одно, можна працювати . Так, важко, але можна», – коментує пілот.
«Ми можемо виграти війну завдяки цьому»
«Є файна річ, яка працює на сьогоднішній день, але треба думати і наперед. Тому що протидія, як ми казали, вона буде. Рано чи пізно. Десь можемо впертися. А щоб не впертися – треба працювати і думати. Не скажу, можете не питати, в яку сторону. Але вже думаємо. Є вирішені вже питання, щоб літак і самостійно міг літати, щоб пілот підхоплював його в районі інтересу. Є такі можливості. Наразі вистачає того, що ми зараз робимо. Напрацювання постійні є», – розповідає командир підрозділу «Кот».
Цей пункт управління ударними БПЛА – один із багатьох елементів української кампанії. Тут усі впевнені – в них досить ресурсу – і людського, і безпілотного, щоб не лише зберігати тиск на тили противника, а й посилювати його.
«Моє бачення – щоб вони зовсім не розслаблялися. Пора «збирати речі», – переконаний «Кот».
«Без логістики їм буде важко. До чого це призводить. боєкомплектунемає, палива немає. Підтримки від командування немає. [...] Якихось активних дій їм там нічим вжити. Нашим хлопцям на порядок легше дихати. Бо їх теж менше «кошмарять». Бо просто нічим, – ділиться думкою «Марк».
«Я думаю, що ми можемо виграти війну завдяки цьому. Ну от справді ворогу тяжко. В нього сиплеться повністю логістика. Підвіз БК, підвіз пального, підвіз особового складу, підвіз дронів. У них все сиплеться через те, що вони не можуть загнати вантажівку», – певен «Фара».