Нинішній «Картонковий майдан» увінчався успіхом – одна з двох його ключових вимог – відставка генерала Олександра Сирського з посади головкома ЗСУ таки стала реальністю. Але є й критики акцій протесту в час важкої війни, коли питання військового керівництва вирішуються на площах – нехай навіть і молоддю, яка становила левову частку протестувальників. Як Україні зберегти дух демократизму і свободи, водночас не переступивши межу і не розхитуючи підвалини державності, щоб її не втратити? Що тут говорить історія України?
На майдані коло церкви
революція іде.
– Хай чабан! – усі гукнули, –
за отамана буде.
Ці рядки з вірша українського поета Павла Тичини, написані у 1919 році і вперше надруковані в газеті «Боротьба», яку видавали українські есери (соціал-революціонери) 100 років тому.
Власне, він писав про часи Української Народної Республіки (УНР), коли фактично за кілька років змінилося докорінно три влади, але все одно державність втримати не вдалося, більшовики змели все і всіх і Україна потрапила в радянську імперію.
Власне, дехто зараз також бачить небезпеку «майданної демократії», коли нині «Картонковий майдан» вийшов проти відставки міністра оборони Михайла Федорова і за зміну головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
Пʼятий день протестів в Україні через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони. Київ, 20 липня 2026 року
Нинішній «Картонковий майдан» був, в принципі успішним – генерала Сирського президент Володимир Зеленський таки відправив у відставку пізно увечері 21 липня, а новим головком призначений генерал Михайло Драпатий. Вимога протестувальників щодо повернення на посаду колишнього міністра оборони Федорова залишається невиконаною.
Оці всі штуки лівацькі треба припинити і цей конфлікт, не коштує таких пристрастей, щоб спалити рідну хатуЛариса Івшина
Але цікаво, що дехто бачить в таких протестах проблему – адже вони вирішують кадрові питання на найвищих щабелях у надважких умовах війни. Чи можна змушувати владу реагувати на вимоги протестувальників і йти назустріч їхнім вимогам? Чи не несе це загрози державності, чи не розхитує човна?
«Я думаю, що це той момент коли нам всім потрібно мати дуже тверезі оцінки і такий раціональний холодний глузд, але все ж таки ситуація дуже гостра і вона мені нагадує події столітньої давнини і тому я хочу застерегти всіх, бо вже поразка Української Народної республіки коштувала Україні подій: які наступили потім: Голодомор 1933-го, еміграція, уряд УНР в екзилі, втрата територій, ну, і втрата незалежності на довгі роки, на довгі десятиліття. І все це тому, що хороші люди з різних сторін доказували свою правоту», – заявила в ефірі «Радіо НВ» головна редакторка газети «День» Лариса Івшина.
Під час проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі в Києві. 22 січня 1919 року. Фото зроблено із дзвіниці Софійського собору
Вона каже, що не сумнівається, що люди які стояли за Симоном Петлюрою і його Директорією УНР, хотіли добра Україні, але через їх невеликий горизонт мислення вони не бачили весь комплекс загроз, які стоять перед Україною. А повстання проти гетьмана Павла Скоропадського в листопаді-грудні 1918 року сильно послабило українську державність понад 100 років тому, додає вона.
«Оці всі штуки лівацькі треба припинити і цей конфлікт, який виник, – ну, так військовий робочий конфлікт – і президенту не вдалося його владнати, але він не коштує таких пристрастей, щоб спалити рідну хату і тим більше він не коштує того, щоб люди на вулиці ображали генералів, ображали Сирського, ображали Зеленського», – додає відома журналістка.
Олександр Сирський та Володимир Зеленський
А генерал Сергій Кривонос побачив у нинішньому «Картонковому майдані» відлуння Лютневої революції у Петрограді 1917 року, коли після неї потім був більшовицький жовтневий переворот.
«За гроші друзів колишнього міністра вивели на протест тих, хто в армії не був і не хоче бути. Повтор подій лютого 1917 року в Петрограді», – написав Кривонос у фейсбуці.
На тому, що «майданна демократія» може бути небезпечною в час війни, наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода і чільний депутат парламенту від правлячої партії «Слуга народу» Федір Веніславський.
«Я вважаю, що будь-які вимоги народних депутатів до президента щодо зміни військового керівництва, так само, як і вимоги майдану в умовах війни, – це абсурд, це сюрреалізм і це абсолютно неприпустимі речі», – каже він.
Традиція віча, традиція протесту
Але також можна відзначити, що в українській історії вкорінена традиція віча, традиція майдану.
Так, в Києві (коли древній Київ був центром Русі) часто обирали князів – чи проганяли їх – саме на віче. Цим, до речі, Київ та інші міста його руської орбіти відрізнялись від пізнішої Московії, де «цар царював», а кожен навіть боярин фактично був холопом – що вже там про простий народ говорити.
На Запорізькій Січі так само була традиція обрання кошового голосуванням під час віча. А потім новому кошовому посипали голову багном. Символізм був простим: не відривайся від народу, від простих січовиків, ми тебе поставили – ми тебе і скинемо.
Сцена обрання кошового на Запорізькій Січі з опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка під час урочистих заходів з нагоди 150-річчя Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка. Київ, 8 листопада 2017 року
«Я нагадую, що є українські воєнні традиції. Ми обирали гетьмана і знімали гетьмана», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Петро Кузик, командир батальйону «Свобода» бригади наступу «Рубіж».
Він нагадує, що були прецеденти, коли навіть виносили смертні вироки гетьману, але додає, що це було на початку воєнних кампаній і в кінці воєнних кампаній.
«Під час воєнної кампанії була залізна дисципліна серед військових», – пояснює Кузик.
Тут можна згадати, наприклад, що у серпні 1621 року під час Хотинської війни між Річчю Посполитою та Османською імперією відбулася заміна українського гетьмана Якова Бородавки на Петра Конашевича-Сагайдачного.
8 вересня 1621 року, через невдале керівництво у попередніх походах, Бородавку усунули радою та стратили прямо під стінами Хотинської фортеці, а Сагайдачний очолив 40-тисячне козацьке військо, яке стало головною ударною силою, що зупинила наступ турків на Європу. Але технічно це відбулося перед битвою, а не під час неї, ясна річ.
Новітня історія
Ті, хто попереджає про небезпеку з’ясування стосунків у верхівці влади в новітній історії, якраз вказують саме на добу УНР, падіння якої стало катастрофою для України і надовго позбавило її справжньої, а не декоративної радянської псевдодержавності.
Але мітингова традиція відродилась під час боротьби за Незалежність, яку Україна здобула в 1991 році.
Тоді мітинги і демонстрації відбувались регулярно – особливо в Києві, Львові та інших великих містах.
Власне, навіть в день проголошення Верховною Радою Акту про Державну Незалежність 24 серпня 1991 – після того відбувся мітинг на нинішньому Майдані Незалежності, де В’ячеслав Чорновіл сказав, що «це лише початок важкого шляху», застерігши від надмірної ейфорії.
Революція Гідності. Київ, майдан Незалежності, 1 грудня 2013 року
Україна мала також досвід Помаранчевої революції (2004 рік), Євромайдану, який переріс в Революцію Гідності (2013–2014 роки).
Навіть це українське ноу-хау як картонові протести, коли спонтанно збирається молодь на заклик активістів і на простих картонках написані дотепні гасла з матюкливими словами – вони також досягли мети.
Я ставлюсь абсолютно позитивно до того, що виходять на вулиці, проявляють свою позицію, не дивлячись на цю страшну війнуПетро Кузик
Так, наприклад, антикорупційний «Картонковий майдан» липня 2025 року захистив незалежність НАБУ і САП, і влада відіграла назад, спершу позбавивши ці антикорупційні органи самостійності.
Та й нині, визнає Петро Кузик, що багато його «колег військових негативно ставляться до такого явища (протестів) по різних причинах».
Але водночас додає: «Я ставлюсь абсолютно позитивно до того, що виходять на вулиці, проявляють свою позицію, не дивлячись на цю страшну війну, не дивлячись на ці страшні події. Якраз оці люди з картонками нагадують, що ми – громадянське українське суспільство, яке не терпить узурпацію, не терпить перекосів у владі і не дивлячись на те, що ми доволі багато з чим мирились у цей воєнний час. Суспільство зріле тоді, коли воно висловлює думку – і це прекрасно насправді».
«Це продовження українського духу, причому для української демократії ми новотвір робимо, мені здається у всьому світі з цими картонками», – додає військовослужбовець.
Під чапс протестів в Україні через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони і за відставку Олександра Сирського. Київ, 20 липня 2026 року
Цікава також і соціологія: щойно оприлюднені результати опитування соціологічної групи «Рейтинг». Хоч соціологи і зазначили, що свіже опитування було завершене ще до появи в медіа інформації про відставку Сирського з посади головкома ЗСУ, але саму цю відставку підтримала понад половина опитаних (55%), проти звільнення виступили 15%.
При цьому 72% українців не підтримали звільнення Федорова з посади міністра оборони, 5% – підтримали. Решта відповіли, що їм або байдуже, або обрали варіант «важко відповісти».
Навіть у цьому аспекті цей «Картонковий майдан» колихався в унісон із суспільними настроями.
Назагал же в українській історії завжди були два моменти: з одного боку – свободолюбність, вічевість, демократизм без «запопадництва» перед владою. З іншого боку, також була небезпека і анархізму, брак дисципліни і нерозуміння небезпеки втрати стратегічного історичного шансу тощо. І Україна якраз вигравала тоді, коли знаходила в історії правильний баланс між цими своїми характерними рисами.