(Матеріал вперше був опублікований 28 вересня 2020 року)
Сьогодні, 27 січня, – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Боячись, що окупаційні нацистські сили у Празі можуть конфіскувати твори мистецтва, єврейська художниця Гертруд Каудерс вирішила у 1939 році сховати величезну кількість своїх картин і малюнків.
Майже через 80 років по тому, влітку 2018 року, Міхал Ульвр очолював групу робітників, які зносили старий будинок на півдні Праги. «Близько 30 картин вивалилися і впали мені на голову», – розповідає він Радіо Свобода.
Після цього були виявлені нові схованки із творами мистецтва. Коли робітники розбирали будинок, одні картини були сховані під мостинами, інші – за стінами. До кінця дня близько 700 картин і ескізів були знайдені і викладені на подвір’ї будинку, а над Прагою почали збиратися літні дощові хмари.
ФОТОГАЛЕРЕЯ: Мистецтво Гертруд Каудерс (25 світлин)
Мистецтво Гертруд Каудерс, яку вбили у таборі смерті
Коли Якубові Седлачеку, власнику будинку, повідомили про знахідку, він відразу зрозумів, що саме було виявлено. Седлачек виріс на історіях про твори мистецтва, заховані в сімейному будинку, який він нещодавно успадкував. Уважний огляд полотен підтвердив, що сімейна легенда була реальною – багато картин були підписані «Гертруд Каудерс».
Каудерс народилася в 1883 році у Празі, була однією з двох дітей у заможній єврейській родині. Після того, як нацисти прийшли до влади в сусідній Німеччині і почали поступове захоплення Чехословаччини, більша частина родини Гертруд Каудерс утекла з країни і закликала її зробити те ж саме. Але Каудерс, рідною мовою якої була німецька, відмовилася вірити, що нацисти можуть заподіяти шкоду невинним, вона вирішила залишитися.
Нацистські військові маршем йдуть до Празького Граду, їх вітає натовп, березень 1939 року
Але з часом, коли весь жах німецьких планів щодо європейських євреїв поступово розкривався, Каудерс звернулася до своєї близької подруги Наталії Ягудкової із «проханням життя та смерті».
Ягудкова була представницею російської інтелігенції, народилася в 1895 році в невеликому містечку на північ від Москви. Вона емігрувала до Чехословаччини у 1920 році після того, як закохалася в одного з чехословацьких легіонерів – солдатів-добровольців, які воювали за свою батьківщину під час Першої світової війни. Легіон також прославився боями в Сибіру після того, як був залучений у громадянську війну в Росії.
Ягудкова була однією з приблизно тисячі російських жінок, які одружилися з відважними європейськими бійцями і відпливли разом із ними із Владивостока до недавно проголошеної Чехословаччини, країни, за існування якої боролися їхні чоловіки.
Гертруд Каудерс і Наталія Ягудкова познайомилися під час навчання у Празькій академії мистецтв. Вони зблизилися під час тижневих творчих поїздок із професором, відомим художником Отакаром Неєдлим, до мальовничих міст Франції й Італії.
Урбаністичний пейзаж, можливо, написаний під час однієї з подорожей Каудерс і Ягудкової Європою
У 1939 році ті безтурботні дні літніх поїздок за кордон разом із знаменитим професором залишилися в далекому минулому – нацистські чиновники й їхні заскнілі поліцейські робили усе, щоб зробити життя чехословацьких євреїв неможливим. Через деякий час Каудерс витягла полотна своїх робіт із рам і потайки перенесла їх у будинок Ягудкової у південному передмісті Праги – Збраславі.
Край полотна, з якого були витягнуті кнопки, щоб відокремити картини від рам, транспортувати і сховати їх
Із величезним ризиком для себе, Ягудкова – ймовірно, за допомогою Каудерс – сховала близько 700 творів мистецтва у будинку. Він був тоді новим і ще перебував на стадії будівництва, тому стукіт молотків та інші зусилля подруг не привертали особливої уваги.
Незабаром після того, як твори мистецтва були надійно сховані, Каудерс опинилася у пастці жахливої машини нацистської держави. Після того, як її ідентифікували як єврейку, за свідченнями документів, у травні 1942 року її заарештували і відправили у концтабір «Терезієнштадт». Гертруд Каудерс недовго утримували серед решти голодних і хворих в’язнів табору на північ від Праги. Згодом її перевезли приблизно на 600 кілометрів на схід у «Майданек», концентраційний табір на території Польщі, біля Любліна.
Дим піднімається над табором смерті «Майданек», жовтень 1943 року
Через деякий час після 17 травня 1942 року Каудерс убили, а її тіло спалили в одній із печей, побудованих для вбивств, так би мовити», в «промислових» масштабах, які згодом стали відомі як Голокост.
Будинок у Збраславі, де були знайдені роботи Гертруд Каудерс
Кілька чеських новинних агентств писали про випадково знайдені твори мистецтва у 2018 році, але в той час повідомлялося, що було виявлено лише 30 картин та ескізів. Ульвр вважає, що чеський журналіст, можливо, неправильно зрозумів його опис події і припустив, що 30 картин, які впали йому на голову, були усією знахідкою.
На фотографіях, опублікованих в той час у чеських ЗМІ, було лише кілька нарисів і акварелей, які були одними із найменш привабливих творів Гертруд Каудерс.
Як було розкрито масштаб відкриття
Могила Наталії Ягудкової на Збраславському цвинтарі. Залишається загадкою, чому російська емігрантка забрала секрет схованого мистецтва Гертруд Каудерс у могилу. Ягудкова померла у 1977 році
І Каудерс, і Ягудкова дітей не мали, але у брата Каудерс був син Корнеліус, який утік із Чехословаччини до Нової Зеландії у 1939 році. У нього було п’ятеро дітей, враховуючи Міріам Каудерс.
Міріам Каудерс із олівцевим начерком свого батька Корнеліуса, намальованого Гертруд Каудерс
Коли Міріам Каудерс дізналася про відкриття 2018 року, вона неодноразово наводила довідки зі свого будинку в Новій Зеландії про те, що, на її думку, було 30 картинами і ескізами її двоюрідної бабусі.
Хоча перші повідомлення про знахідку вказували, що картини будуть передані в дар Єврейському музеєві в Празі, згодом Міріам Каудерс дізналася, що музей не отримав ці твори мистецтва.
Якуб Седлачек у серпні 2020 року. Зв’язок Седлачека з Наталією Ягудковою складний – він є всиновленим онуком російської емігрантки
Після того, як Радіо Свобода попросило від імені Міріам Каудерс зустрічі, Седлачек зрештою запросив журналістів до свого будинку в тихому передмісті Праги.
25 вересня Якуб Седлачек дозволив Радіо Свобода сфотографувати усю колекцію Каудерс, що складається приблизно з 700 картин та ескізів, складених як велетенські колоди гральних карт на складі в Празі.
Седлачек зізнався, що, перш ніж він дізнався, що у Гертруд Каудерс є живі нащадки, він думав про те, щоб заробити на тому, що, як він знав, було історичним відкриттям у галузі мистецтва – можливо, за допомогою виставок.
Але після того, як Радіо Свобода представило документи, що доводять, що у Гертруд Каудерс є живі спадкоємці, він сказав, що «не зможе спокійно жити із цим», знаючи, що є нащадки Гертруд Каудерс, незадоволені тим, що він би міг зробити з її творчим доробком.
Якуб Седлачек гортає деякі роботи Гертруд Каудерс. Він сказав, що історії про те, що трапилося з Каудерс, були його першим знайомством зі злом у дитинстві
Седлачек запевнив, що готовий подарувати картини чеському музеєві, якщо нащадки Гертруд Каудерс дадуть йому довіреність на це. Міріам Каудерс також сказала, що вона готова подарувати картини, але хоче залишити за собою право зберегти за собою, братами і сестрами деякі портрети своїх давно померлих родичів, включаючи їхнього батька.
Нарис із підписом «Ти злякався, малятку?» зображає Гертруд Каудерс із Корнеліусом (1916–2002), батьком Міріам Каудерс
Міріам Каудерс розповідає, що її батько був хлопчиком із гумором, якого у шкільні роки жартома називали «паяцом». Але після війни він втратив радість і «так і не оговтався» від Голокосту, переважно через те, що нацисти зробили з його улюбленою тіткою. Він запам’ятав Гертруд Каудерс як добру, ніжну жінку, яка жила тихим життям і «не цікавилася чоловіками».
Автопортрет Гертруд Каудерс
Коли фотографії картин Гертруд Каудерс були показані Мікаелі Сіденбург, головній кураторці Єврейського музею в Празі, вона назвала знахідку «унікальною в контексті історії мистецтва на чеських землях» за рахунок кількості картин і того факту, що вони можуть бути сенсом життя художниці, яка вирішила не ділитися ні з ким своєю творчістю.
Сіденбург привітала рішення Седлачека оприлюднити знахідку.
«Я можу уявити собі всілякі жахливі сценарії, коли твори мистецтва знищують або таємно продають, тому пан Седлачек абсолютно заслуговує на похвалу за те, що вирішив оприлюднити їх», – сказала вона.