Єврокомісія підготувала документ із трьома сценаріями застосування статті 42.7 Договору про ЄС – європейського аналога статті 5 НАТО про колективну оборону. Про це розповіла очільниця європейської дипломатії Кая Каллас перед початком засідання Ради ЄС у Брюсселі 12 травня, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.
За її словами, перший сценарій передбачає одночасний напад на країну НАТО, коли активуються обидві статті – і натовська, і євросоюзівська. Другий стосується атаки на державу ЄС, яка не є членом НАТО, – тоді діє лише стаття 42.7. Третій сценарій охоплює гібридні атаки, які не досягають порогу для застосування статті 5.
«Ми не говоримо публічно про ці навчання, тому що вони демонструють наші прогалини. Саме в цьому й була мета навчань – зрозуміти, де нам потрібно бути більш конкретними: хто що робить, хто і що може запитувати у Комісії, що може робити Європейська служба зовнішніх дій і що можуть робити держави-члени», – пояснила Каллас, додавши, що стаття є «дуже широкою та доволі нечіткою» і потребує деталізації.
Федеральна міністерка оборони Австрії Клаудія Таннер підтримала такий підхід, зазначивши, що в різних сценаріях може йтися про залучення, зокрема, SATCEN або Frontex.
Єдиним реальним прецедентом застосування статті 42.7 досі залишається теракт у паризькому «Батаклані» 2015 року: тоді Австрія направила своїх солдатів у Малі, вивільнивши французьких військових для дій усередині країни, нагадала міністр оборони Австрії, спілкуючись зі ЗМІ перед початком засідання.
Міністр оборони Швеції Пол Йонсон підтримав дискусію навколо статті 42.7 і зазначив, що цього ж ранку обговорював із єврокомісаром з оборони Кубілюсом ідею своєрідного «посібника» – документа, який визначав би, як ЄС має готуватися до серйозних безпекових ситуацій.
«Йдеться про необхідність підготувати ЄС до ситуації, коли одна з держав-членів зазнає збройного нападу. Чи існують плани цивільної готовності? Як ЄС може підтримувати НАТО у сфері стримування та оборони? Наприклад, яку роль має Frontex? Яку роль мають цивільні ресурси ЄС? Як забезпечити вищий рівень стійкості в усьому Європейському Союзі?», – пояснив своє бачення міністр оборони Швеції.
Швецький міністр також чітко відповів на побоювання, що активізація статті 42.7 може спонукати США дистанціюватися від Європи. «Це доповнення, а не заміна НАТО», – наголосив він, додавши, що не бачить тут «жодної гри з нульовою сумою».
На його думку, стаття 42.7 може посилити цивільну готовність і стійкість Європи, тоді як саме НАТО залишається структурою з необхідними командними структурами та оборонними планами.
Щодо ідеї створення окремої армії ЄС, яку просувають деякі великі країни, Йонсон був скептичним: «Такі заяви лунають роками, але нічого реалістичного, що відображало б реальний намір створити спільну армію ЄС, немає».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Не викинути НАТО з вікна «на радість Путіну». Чи потрібна Європі своя армія?Дискусія навколо статті 42.7 відбувається на тлі ширшої розмови про оборонну самодостатність Європи. Міністр оборони Естонії Ханно Певкур чітко розмежував роль НАТО та ЄС у системі колективної безпеки: військове планування та реалізація планів – це відповідальність Альянсу, тоді як ЄС має підсилювати зусилля держав-членів, допомагаючи їм ставати сильнішими у військовому плані.
При цьому Певкур закликав європейців до більшої впевненості у власних силах.
«Маючи 500 мільйонів населення та ВВП близько 25 трильйонів євро – це значно більше, ніж у Росії. Якщо буде потрібно, ми готові захищати Європу самостійно», – наголосив він, додавши, що оборонні витрати країн ЄС вже наближаються до пів трильйона євро.
Першу симуляцію з плану дій у разі нападу на одну з країн-членів посли країн ЄС провели 4 травня в рампах засідання політично-безпекового комітету. Під час тренувань були відпрацьовані кризові сценарії на базі статті 42.7 Договору про ЄС.