Понад 15 тисяч поправок та місяці консультацій із журналістами, правозахисниками, представниками ЛГБТ-спільноти, релігійних організацій, лікарями, аграріями та адвокатами. Після хвилі критики автори нового Цивільного кодексу України почали працювати над змінами положень, які ще навесні викликали чи не найбільший суспільний резонанс.
Верховна Рада України ухвалила документ у першому читанні 28 квітня. Він має стати найбільшою реформою приватного права за останні десятиліття. Законопроєкт одразу став предметом гострих дискусій. Правозахисники говорили про ризики дискримінації ЛГБТ-спільноти та жінок, журналісти – можливі обмеження свободи слова, а юристи та бізнес – про небезпеку окремих норм щодо права власності.
Тепер розробники документа визнають: значну частину критичних зауважень планують врахувати до другого читання.
Радіо Свобода поспілкувалося з радником голови Верховної Ради України, секретарем робочої групи з розробки нового Цивільного кодексу – Михайлом Хоменком, щоб з’ясувати, що зараз відбувається з документом та коли парламент може повернутися до його розгляду.
Після голосування у першому читанні розпочався процес прийому поправок.
Громадські організації, які розкритикували документ, можливості вносити пропозиції не мали, відтак зверталися до депутатів, аби ті подали їхні поправки від себе.
За словами Михайла Хоменка, до завершення цього етапу – 19 травня, парламент отримав понад п’ятнадцять тисяч таких пропозицій.
«Було подано більше п’ятнадцяти тисяч поправок. Переважна більшість із них була подана чотирма народними депутатками. Не хочу називати прізвищ. Але переважна частина цих поправок має характер відвертого спаму і бажання затягнути процес. Якщо говорити про конструктивні поправки, які спрямовані на покращення тексту нового Цивільного кодексу, то вони фактично відтворюють зміст тієї дискусії, яка тривала ще до першого читанні», – розповідає Хоменко.
У центрі уваги опинилися чотири великі тематичні напрямки:
- права ЛГБТК+ спільноти;
- питання гендерної рівності та захисту прав жінок;
- баланс між свободою слова і правами особи;
- регулювання права власності та ризики «недобросовісного набуття майна».
Що відбувається із законопроєктом зараз
Після завершення формального етапу подання поправок робота над кодексом перейшла у режим постійних консультацій.
Як пояснює Михайло Хоменко, мова йде про щоденні обговорення з різними комітетами – від аграрного до правового блоку, а також про зустрічі з професійними і соціальними групами.
Серед них – релігійні організації, ЛГБТ-спільнота, правники, медики, репродуктологи, аграрії та інші групи, яких стосується майбутній кодекс. Цей етап – менш публічний, але саме він визначає, за що депутати голосуватимуть у другому читанні.
Перегляд визначення сім’ї
Саме визначення сім’ї стало одним із найбільш дискусійних положень законопроєкту після його ухвалення у першому читанні.
Як уже писало Радіо Свобода, запропонована редакція фактично звужувала поняття сім’ї до союзу чоловіка і жінки або осіб, пов’язаних шлюбом чи кровним спорідненням.
Правозахисники застерігали, що така норма може у майбутньому ускладнити запровадження цивільних партнерств для одностатевих пар, адже фактично закріплює більш вузьке визначення сім’ї, ніж те, яке сьогодні міститься у чинному законодавстві.
Учасники десятого Маршу КиївПрайду. Київ, червень 2026 року.
Тепер автори документа пропонують від цієї редакції відмовитися.
«Низка поправок стосується відповіді на питання можливої дискримінації ЛГБТ-спільноти. голова Верховної Ради України своїми поправками відреагував на ці питання. Зокрема, запропоновано повернутися до визначення сім’ї, яке наразі передбачене статтею 3 чинного Сімейного кодексу. Фактично ми залишаємо люфт для визнання існування одностатевих партнерств, які вже сьогодні існують де-факто», – пояснює Хоменко.
Водночас це не означає автоматичного запровадження цивільних партнерств. Законопроєкт №15150 не регулює це питання безпосередньо. Однак у разі підтримки цієї поправки новий Цивільний кодекс принаймні не створюватиме додаткових юридичних перепон для їхнього можливого законодавчого врегулювання у майбутньому.
Самі представники спільнот наголошують, що проблема не обмежується лише формулюваннями в кодексі. У публічному дискурсі неодноразово звучать застереження щодо відсутності чітких механізмів захисту від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.
У цьому контексті один зі співрозмовників Радіо Свобода – військовослужбовець гей, який побажав залишитися анонімним через питання безпеки, описує власний досвід так:
«Якщо людей переслідують, б’ють чи погрожують їм саме тому, що вони ЛГБТ, це не повинно розглядатися просто як хуліганство. Має бути прямо визначено, що це злочин, вчинений через ненависть. Хочеться, щоб у законі було прописано: за нетерпимість і дискримінацію має наставати відповідальність. Бо тільки тоді можна говорити про справді рівні права».
Ця позиція відображає одну з ключових претензій правозахисного середовища: нинішні механізми кваліфікації таких злочинів часто не враховують мотив ненависті як окрему обставину.
Права жинок: від примирення до дівочого прізвища
Ще один великий блок поправок стосується прав жінок.
Під час обговорення проєкту критику зокрема викликали і норми, які передбачали обов’язкове примирення подружжя через суд у разі, якщо сім’я має малолітню дитину або дитину з інвалідністю. Правозахисні організації наголошували, що така вимога може змушувати жінок довше залишатися у токсичних або навіть небезпечних стосунках.
Плакат з Маршу за права жінок, головною вимогою якого стало звернення до парламентарів «не приймати новий Цивільний кодекс у тому вигляді, в якому він є». Київ, 8 березня 2026 року.
Крім того, дискусію викликала пропозиція щодо можливості втрати прізвища, набутого після укладення шлюбу. За словами Михайла Хоменка, більшість цих норм до другого читання пропонують або повністю виключити, або суттєво змінити.
«Наразі ці норми запропоновано виключити. Натомість ми плануємо прямо прописати, що за жодних обставин людину не можна позбавляти права на прізвище. Наразі можу чітко сказати, що на даний момент саме питання захисту прав жінок стало одним із тих напрямків, де після першого читання законопроєкт зазнав найбільш відчутних змін», – говорить він.
Свобода слова і «легалізація вкраденого»
Ці два блоки, за словами Хоменка, є одними із найскладніших, оскільки тут автори не можуть повністю погодитися із правками.
Так, наприклад медіаюристи пропонували положення про «право на забуття», яке в окремих інтерпретаціях могло створювати ризики для журналістських розслідувань.
Другий напрям дискусії стосується речового права і так званого інституту набувальної давності та добросовісного набуття майна. У публічній площині цей блок іноді отримував емоційну назву – «легалізація вкраденого».
Йдеться про ризики, коли особа може набути права власності на майно, походження якого є сумнівним. Розробники наполягають: мета змін – не легалізувати незаконне, а навпаки – ускладнити зловживання і посилити запобіжники для недобросовісних набувачів.
Проблема цих двох здавалося б не пов’язаних питань, вважає Хоменко, полягає в тому, аби знайти баланс між різними соціальними групами.
«Це, до прикладу, не кодекс, який покликаний захистити виключно державу як власника майна. Він повинен запропонувати відповідний баланс між дотриманням прав конкретної фізичної або юридичної особи і держави. Не може держава через сорок років заявити свої претензії на відповідне майно, тому що у держави є колосальний апарат органів правопорядку, які зобов’язані моніторити стан дотримання законодавства, а не заявляти негативні позови через там сплив якогось нерозумного строку. Те саме стосується і захисту прав журналістів. Ми не можемо захищати журналістів і при цьому непропорційно обмежувати в правах тих осіб, щодо яких виходять відповідні розслідування. Тому тут у нас і з’являються ці інструменти на кшталт права на відповідь, незалежно від того, поширена інформація достовірна чи недостовірна», – зазначив Хоменко.
Коли законопроєкт дійде до фіналу
Через масштаби доопрацювань, точних дат фінального голосування поки немає.
Наразі парламентарі проводять зустрічі з громадськими організаціями.
Як розповіла правозахисниця та нормопроєктувальниця Марія Клюс, депутати запропонували різним організаціям делегувати своїх представників до робочої групи. Коли має зібратися ця група, каже Клюс, невідомо.
Своєю чергою Хоменко зазначив, це може статися в липні або на початку серпня, коли законопроєкт 15150 перейде до фінального опрацювання в профільному комітеті.
Винесення доопрацьованого законопроєкту нової редакції Цивільного кодексу на розгляд у другому читанні прогнозують не раніше жовтня – листопада.
І лише тоді стане зрозуміло, якою буде фінальна політична конфігурація навколо одного з найбільш комплексних кодексів сучасної української правової системи – документа, який одночасно намагається врегулювати приватне життя, власність, свободу слова і межі державного втручання.