Українці в Польщі дедалі частіше стають мішенню агресії, але водночас тисячі поляків виходять на вулиці, щоб сказати: «Не будь байдужим».
- Що насправді відбувається в польському суспільстві?
- Наскільки серйозною є хвиля антиукраїнських настроїв?
- І наскільки активно Росія намагається використати українсько-польські суперечки?
Василь Боднар, який завершує роботу посла України в Польщі, розповів Радіо Свобода про виклики для української дипломатії, захист українців, історичні суперечки та те, що сьогодні найбільше ризикує зіпсувати відносини двох держав.
Василь Боднар став послом України в Польщі у жовтні 2024 року, до того був послом України в Туреччині
– Президент України Володимир Зеленський поставив перед кожним послом завдання окремо відзвітувати про те, які можливості є в країні його перебування щодо передачі Україні ракет ППО і що конкретно робить дипломат для того, щоб Україна їх отримала. Наскільки це посильне завдання?
– Польща вже передавала Україні ракети й продовжує надавати військову допомогу. Зараз готується вже 50-й пакет військової допомоги. Паралельно ми працюємо й за іншими напрямами.
Я не можу розкривати деталей, оскільки це конфіденційна інформація. Про результати можна буде говорити лише тоді, коли ті чи інші завдання, поставлені президентом, будуть успішно реалізовані.
– Яким має бути новий посол України в Польщі, зважаючи на непрості українсько-польські відносини й необхідність продовжувати отримувати підтримку від Польщі?
Рівень емпатії польського суспільства до України нікуди не зник
– Я не можу коментувати кадрові питання, оскільки рішення про призначення послів ухвалює президент України за поданням міністра закордонних справ. Тому зараз порушувати це питання, на мою думку, передчасно. Можливо, певні рішення вже готуються, але мені про це невідомо.
Що стосується завдань, то вони для всіх дипломатів однакові. Це забезпечення фронту, допомога Україні під час наступної зими, забезпечення енергетики.
Нагадаю, що минулого року Польща стала лідером у забезпеченні енергетичного обладнання та генераторів. І це була заслуга не лише держави. Надзвичайно активно долучилися польське суспільство, католицька церква та благодійні організації. Була справді масштабна мобілізація.
Рівень емпатії польського суспільства до України нікуди не зник. Інша річ, що суспільні настрої іноді використовуються політиками для досягнення власних політичних цілей.
Акція «Не будь байдужим» проти нападів на українців у Варшаві, Польща, 9 серпня 2026 року
Багато що залежить і від нас: наскільки ефективно ми розвиваємо політичний діалог, наскільки здатні вирішувати проблемні питання, адже вони часто відображаються і на суспільних настроях, і навіть на випадках агресії щодо українців.
Тому одним із наших ключових завдань залишається конструктивний діалог, вирішення складних історичних питань, зокрема ексгумацій, пошукових робіт, діалогу між істориками, тобто поступове «розмінування» історичної міни між нашими країнами.
І, безумовно, ми маємо зберігати дружні відносини з Польщею. Як би ми не шукали альтернативи, сьогодні Україна значною мірою залежить від Польщі – і в питаннях транзиту, і в постачанні обладнання, і через численну українську громаду, яка там проживає, і через переміщення громадян України територією Польщі до інших країн.
Тому головне завдання залишається незмінним – підтримувати дружні відносини з Польщею та забезпечувати потреби українського фронту.
Польський прапор майорить на тлі блокади протестувальників поблизу польсько-українського кордону на пункті пропуску Гребенне- Рава-Руська в Гребенному, Польща, 8 січня 2024 року
– Перед майбутнім послом України в Польщі стоятиме багато складних завдань. Як допомогти українцям, які дедалі частіше стають У головному управлінні поліції Польщі в коментарі виданню Rzeczpospolita повідомили про зростання кількості нападів на українців. Лише за перше півріччя 2026 року українці офіційно подали 180 заяв. Йдеться про фізичні напади, погрози, образи та інші прояви ненависті. За даними поліції, це більше ніж на 30%, ніж торік, і майже 35% у порівнянні з 2024 роком. Якщо така тенденція збережеться, до кінця року кількість випадків може досягти рекордну кількість інцидентів, зазначили правоохоронці. боку радикально налаштованих поляків? Як у такій ситуації одночасно захищати своїх громадян і зберігати добрі відносини між державами?
– Давайте розставимо все по своїх місцях. Насправді такі випадки траплялися і в 2022 році, і в 2023-му, і раніше. Просто більшість із них не ставала публічною.
Люди зверталися до поліції, правоохоронці проводили розслідування, найчастіше кваліфікували такі випадки як хуліганство, після чого винні отримували штрафи або інші передбачені законом покарання.
Зараз польське законодавство змінилося. Впроваджується відповідальність за ненависть на національному ґрунті. У структурі польської прокуратури створені відповідні підрозділи, які з особливою активністю займаються саме такими справами.
Крім того, на початку року ми видали спеціальний порадник для громадян України (порадник називається «Обов’язки та права громадян України в Польщі. Як діяти в кризових ситуаціях» - ред.), де пояснили, як діяти у випадках агресії чи інших надзвичайних ситуацій. Зокрема, як поводитися під час спілкування з поліцією, на які правові норми посилатися. Польща – це правова держава, де діє законодавство Європейського Союзу, а кожна людина, незалежно від національності, має право на судовий захист.
Саме тому сьогодні відео, які українці публікують у соцмережах, є також способом фіксації правопорушень. Надалі ці матеріали можуть використовуватися як докази під час звернення до суду.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Розбита голова, порізана шия та розірване вухо. Що відомо про напад на українську пару у Вроцлаві?Коли ми готували цей порадник, нас критикували, зокрема представники правих політичних сил. Лунали навіть звинувачення, що посол Боднар нібито вчить українців «доносити на поляків». Насправді ми не вигадали нічого нового – лише зібрали в одному документі практичні рекомендації, як діяти відповідно до польського законодавства.
Те, що зараз ми бачимо десятки таких відео щотижня, може свідчити про певне напруження в польському суспільстві. Воно існувало й раніше, просто не так гостро проявлялося. Зокрема, загострення ми спостерігали ще у 2023 році.
Можу навести особистий приклад. Моя донька навчалася в Польщі й певний час навіть боялася розмовляти українською мовою в трамваї, адже існували побоювання отримати щонайменше словесне зауваження, а інколи й зіткнутися з проявами агресії.
Саме тому на кожен випадок агресії потрібно реагувати відповідально. На кожний акт агресії реагувати. Ми звертаємося до поліції, робимо публічні заяви. За потреби долучаються Міністерство закордонних справ, Департамент консульської служби, а в резонансних випадках – навіть особисто міністр. До роботи також підключаються неурядові організації та адвокати, які дуже оперативно беруться за такі справи.
Більше того, польська держава досить швидко й адекватно реагує, адже існує значний суспільний запит на покарання винних. Наприклад, коли стало відомо про побиття громадян у Вроцлаві чи про спробу агресії щодо дитини в автобусі, польська поліція одразу розпочала розслідування. Залежно від кваліфікації правопорушення або злочину оперативно застосовувалися необхідні процесуальні дії: затримання, швидкий судовий розгляд, подальше слідство та винесення відповідного вироку.
Ми постійно закликаємо громадян України дотримуватися польського законодавства
Водночас варто говорити й про інший бік цієї ситуації. Є частина громадян України, які також порушують польське законодавство. Будь-який злочин, навіть якщо він не має національного підґрунтя, у Польщі набуває значного суспільного резонансу.
Ми були свідками випадку, коли громадянин України на дорогому автомобілі заїхав у заборонену зону. Здавалося б, це дрібне адміністративне правопорушення, штраф за яке становить близько 100 злотих. Проте ця історія набула такого розголосу, що її коментували навіть на рівні прем'єр-міністра.
Саме тому ми постійно закликаємо громадян України дотримуватися польського законодавства: не керувати автомобілем без документів, у стані алкогольного сп'яніння тощо. Найбільшу кількість правопорушень становлять саме такі, побутові. У нас їхній відсоток теж досить високий, однак вони зазвичай не привертають такої уваги.
Є ще один важливий аспект – використання громадян України російськими спецслужбами. Були випадки, коли українцям платили гроші за дії, які порушували громадський порядок або створювали загрозу безпеці польської держави. Йдеться про спроби пошкодження залізничної інфраструктури, підпали, а також використання символіки, яка є прийнятною в Україні, але викликає дуже негативну реакцію в Польщі. Зокрема, це червоно-чорний прапор і символіка ОУН. Саме через це сьогодні в Польщі навіть обговорюється законопроєкт щодо можливої заборони такої символіки.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Навроцький закликав парламент заборонити у Польщі червоно-чорний прапорЗ іншого боку, ми також повинні звертати увагу наших громадян на те, що, перебуваючи в іншій країні, потрібно поважати її закони та традиції, а не намагатися нав'язувати власні правила. Так це не працює, і відповідна реакція є закономірною.
Додайте до цього російську пропаганду, наявні двосторонні проблеми, наближення виборів, коли для багатьох політичних сил українська тематика стає інструментом підвищення власних рейтингів, а також соціально-економічний контекст – і ви отримаєте повну картину причин нинішньої ситуації.
Щодо ваших слів про складність роботи, то я кожному рекомендую хоча б певний час попрацювати в Польщі. Це зараз найбільше посольство України за кордоном, і на ньому лежить один із найбільших обсягів завдань, зокрема щодо захисту прав та інтересів громадян України.
Саме тому ми посилюємо консульську присутність. З 23 липня почало працювати нове консульство в Познані. Також розширюється мережа почесних консулів.
Станом на сьогодні Україна має в Польщі 7 штатних консульських установ і 4 почесні консульства. Ми сподіваємося й надалі розширювати нашу присутність, щоб громадяни могли швидше й ефективніше отримувати допомогу та вирішувати питання, пов'язані із захистом своїх прав та інтересів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Від «Пам’ять нас єднає» до кризи. Чи знайде Україна і Польща вихід із політичного конфлікту через минуле– Чи це шлях пошуку точок дотиків, пояснення полякам, чому українці підтримують своїх героїв?
– Дивіться, ви одразу робите ментальну помилку, коли намагаєтеся українську бульбашку накласти на Польщу. Там своя бульбашка, і наша туди не входить.
Тобто якщо ми будемо в Польщі пояснювати, що Бандера для нас є тим чи іншим діячем, це одразу зустрічатиме негативне сприйняття. Ні. Не треба це пояснювати в Польщі – давайте спочатку в Україні розберемося.
Ми маємо визначену характеристику того, ким був національно-визвольний рух України під час Другої світової війни. Ми відкрили всі сторінки його діяльності. Ми дали собі чесну відповідь, як ми до цього ставимося?
От ви поїдете зараз в Одесу чи Харків і запитаєте, яке ставлення до Степана Бандери. Ви ж розумієте, що внутрішньополітичний діалог у нас ще не відбувся. А ми вже намагаємося комусь щось доводити.
Суть у тому, що ми маємо право це робити. Це наше право, і ніхто не має права диктувати нам свої оцінки чи думки. Але якщо ми хочемо отримувати від тієї чи іншої країни допомогу, підтримку, наприклад, на шляху до Європейського Союзу, то ми повинні враховувати чутливість певних питань. Так само й вони мають враховувати нашу чутливість.
Наприклад, я пам’ятаю ситуацію з Туреччиною, коли ми бачили, як турецький лідер У серпні 2016 року президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган зустрівся з Володимиром Путіним у Санкт-Петербурзі. Це була перша зустріч після кризи у відносинах, спричиненої збиттям Туреччиною російського Су-24 у листопаді 2015 року. Рукостискання лідерів стало символом примирення та відновлення російсько-турецьких відносин.президенту Путіну. Усі голосно кричали, що це зрада. Але це не так, тому що тоді також вирішувалися питання, пов’язані з нашими інтересами: питання зернового коридору, повернення військовополонених та інші важливі питання, пов’язані з функціонуванням України, де український інтерес був представлений.
Тому не завжди потрібно оцінювати все лише за картинкою. Треба критично аналізувати ситуацію і дуже делікатно підходити до питань, які нас розділяють.
Тому що на історії ми ніколи не знайдемо точки дотику, якщо не працюватимуть фахівці. Якщо працюватимуть лише політики, ми завжди будемо розходитися в різні боки, а це лише створюватиме ворожнечу між нашими країнами, що вигідно тільки Росії.
Ресурс, який витрачає польська держава, значно більший
– Україна зараз іде назустріч Польщі, оскільки дозволяє проводити ексгумації тіл у нових місцях, і саме з таким запитом вони зверталися. Чи йде Польща назустріч Україні у тих питаннях, які важливі для неї?
– Так, абсолютно. Просто ресурси неспівмірні.
Минулого року на території Польщі відбулися пошукові роботи в районі села Юречково. Зараз ми дооформлюємо документи щодо села Ласків. У нас є запит щодо села Сагринь і пошукових робіт у Перемишлі.
Українська експедиція у складі дослідників меморіально-пошукового центру «Доля» проводила пошуково-ексгумаційні роботи на території Польщі, 30 вересня 2025 рокy
Просто ресурс, який витрачає польський бюджет і польська держава, значно більший. У них набагато вищі і фізичні, і матеріальні можливості, ніж у нас. Вони не перебувають у стані війни, у них немає інших інституційних пріоритетів.
Якщо порівняти, наприклад, Інститут національної пам’яті Польщі, який має понад 2,5 тисячі працівників і великий бюджет, а також прокурорські функції, де вони можуть проводити розслідування і доводити провину тих чи інших осіб заочно.
Ми багато чого ще не розуміємо у системі польської влади та функціонуванні їхніх інституцій і намагаємося накладати власні стандарти на те, що роблять поляки.
Your browser doesn’t support HTML5
«У нас внутрішньополітичний діалог ще не відбувся»: як говорити з Польщею про Бандеру? Думка посла Василя Боднара (відео)
Для нас це також важливо. Є зворотна реакція, і вона позитивна. Відбулося засідання робочої групи, яку очолював наш перший заступник міністра культури Вербицький, а з польського боку – голова комітету у закордонних справах Павел Коваль. Там обговорили подальший графік, кількість робіт і те, коли вони проводитимуться на території України та Польщі.
У нас є взаємне розуміння, що ми йдемо один одному назустріч. Просто можливості різні, і інтереси в нас теж різні.
Нам треба виграти війну, а не зараз займатися тим, що, можливо, не має суперпріоритетного значення. Хоча історична пам’ять завжди буде важливою, і ми маємо про неї дбати.
У нас є велика українська меншина в Польщі, яка також просить про допомогу, щоб вшанувати пам’ять своїх родичів, які там перебувають і постраждали. У нас є десятки сіл, які постраждали під час того протистояння. У нас уже створений відповідний каталог жертв.
Є польський історик українського походження Ігор Галагіда, який відновив інформацію про понад 28 тисяч осіб, які загинули під час двостороннього конфлікту саме з українського боку.
У нас дуже багато роботи попереду, але пріоритет один – оборона України.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Доведеться пояснювати, чому вони тут». У ЄС запрацювали нові правила тимчасового захисту для українських чоловіків– Суперечки між Україною і Польщею також підігріває Росія. Як цього не допустити? Чи можна на це впливати і не дозволити Росії розіграти карту ще одного фронту для України?
– Це складне питання зі складними рішеннями. Немає однієї чарівної палички, яка вирішить це сама по собі.
Перше питання – це добросусідські відносини, які ми маємо однаково розуміти з обох сторін, а не кожен по-своєму.
Друге – це, звичайно, те, щоб ми дбали про інтереси наших громадян і забезпечували їхні права на території Польщі.
Тому що давайте повернемося до суті. Це люди, які виїхали примусово, під тиском війни. Значна частина з них хоче повернутися, але зараз немає безпекових умов, які дозволили б їм це зробити. Вони потребують особливого ставлення, зважаючи на те, що пережили під час евакуації, а також через те, що частина їхніх родичів залишається в Україні.
Це вразлива категорія громадян – переважно жінки та діти. Є, звичайно, чоловіки, здебільшого ті, хто працює. І це також напрямок, яким нам потрібно опікуватися.
Не завжди є розуміння
І, звичайно, це спільні інтереси. Без розуміння спільних інтересів один одного, без готовності відкривати двері для задоволення потреб кожної сторони ми завжди будемо залишатися осторонь рішень.
Тому що, якщо ми не розуміємо один одного і не розуміємо інтереси, які кожна сторона представляє, ми не зможемо знайти фінальні рішення, вигідні для обох сторін.
Візьмемо тему відбудови, тему регіональної співпраці, питання кордону – там дуже багато роботи. І не завжди є розуміння.
Наприклад, у нас були нарікання на медичне забезпечення, на те, що неправильно функціонують певні процеси, що у Перемишлі не такий вокзал, що в Хелмі не такий вокзал. Почалися ремонти – тепер нарікають, що з’явилися черги, що немає де стояти, і так далі.
Але не всі мають можливість одразу реалізувати все так, як ми цього хочемо. Це територія Польщі, це їхня інфраструктура, і вони діють у межах тих ресурсів, які мають.
З нашого боку є запит, ми з цим працюємо, і також бачимо розуміння з боку центральних та регіональних органів влади, які готові йти назустріч.