Путін може вдертися в Україну під приводом нестачі води в Криму ‒ Барієв

Президент Росії Володимир Путін

На тлі різкого скорочення прибутків росіян та падіння рейтингу російського президента Володимира Путіна Кремль може наважитися на новий напад на Україну для забезпечення контролю над Північно-Кримським каналом. Таку думку в інтерв'ю Крим.Реалії, проєкту Радіо Свобода, висловив голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв.

При цьому кримськотатарський активіст наголошує: питної води на півострові, незважаючи на посушливий клімат, могло б вистачити для задоволення потреб місцевого населення. Однак підконтрольна Росії влада Криму вважає за краще витрачати її на промислові та військові потреби, що спричиняє серйозну кризу, вважає Барієв.

Проблема в тому, що на практиці ця вода витрачається на військово-промисловий комплекс, теплостанції, обслуговування сільського господарства
Ескендер Барієв

«Звичайно, посуха, тепла зима, під час якої випало мало опадів, і настання літа спричиняють скорочення обсягів прісної води. Однак це питання не можна розглядати в гуманітарному контексті, оскільки навіть такого обсягу води достатньо для потреб місцевого населення. Зрозуміло, що ця подача може здійснюватися за графіком, втім, її кількість здатна покрити основні побутові потреби людей. Однак проблема в тому, що на практиці ця вода витрачається на військово-промисловий комплекс, теплостанції, обслуговування сільського господарства. Звичайно, на такі потреби води в Криму не вистачає», ‒ пояснює він.

Ескендер Барієв додає: Росія активно займається заселенням Криму, що також збільшує обсяги споживання води.

«Зводять нові багатоквартирні будинки. І навіть, за офіційними відомостями, в Севастополі зараз живе на 300 тисяч осіб більше, ніж на момент анексії. Переважно це пенсіонери з-поміж військових, силовиків і державних службовців. Не варто забувати і про робітників з країн Середньої Азії, які зайняті будуванням житла та інфраструктури для них. Наступна категорія ‒ це переселенці з Кавказу, які намагаються почати свій бізнес у Криму та провести кримінальний переділ контролю над територією. Через це в Криму відбувається різке зростання кількості населення і, відповідно, витрат питної води», ‒ пояснює член Меджлісу.

Ескендер Барієв

За його словами, від самого початку анексії Москва різними способами намагається домогтися від материкової України відновлення подачі води на півострів Північно-Кримським каналом.

«Перший спосіб був особливо актуальний у 2014 році, коли російські військові намагалися захопити сухопутний коридор до Криму, зокрема й доступ до Каховського водосховища. Тоді вдалося зупинити їх просування на рівні Маріуполя. Інший шлях ‒ це лобіювання ідеї про те, що Україна має відновити подачу води на окуповану територію. Воно здійснюється через певних українських політиків, чиновників та ЗМІ. Можна сказати, що в останній рік ця тактика посилилася, і висловлювань на тему «гуманітарної катастрофи» та необхідності відкрити канал, наприклад, в обмін на звільнення політв'язнів, стало набагато більше. Ці ж думки активно проводяться і російськими політиками. Третій шлях впливу Росії на українську владу в частині подачі води ‒ це судові позови», ‒ зазначає Ескендер Барієв.

Your browser doesn’t support HTML5

Водну проблему в Криму вже неможливо приховати

Одним з таких позивачів став кримський рибокомбінат, який оголосив про виникнення «значної шкоди» через перекриття українською стороною Північно-Кримського каналу. Позови спочатку подавалися в українські суди, пройшли три інстанції, проте так і не були розглянуті по суті. В результаті позивачі подали заяву до Європейського суду з прав людини.

«Згідно з українським законодавством, юридичні особи, створені на окупованій території, вважаються незаконними. При цьому комбінат не сплатив, а швидше за все, через свій незаконний статус не зміг сплатити судовий збір, без якого справа не може розглядатися по суті», ‒ повідомляє кримськотатарський активіст.

Як результат 3 червня ЄСПЛ відхилив скаргу кримського рибокомбінату, що для російської сторони стало приводом для звинувачень в упередженості та дискримінації кримчан, і навіть натяків на азербайджанське походження судді.

«Скаргу відхилили з суто формальних підстав: у відповіді чітко сказано, що справа не потребує подальшого розгляду. Це було абсолютно правомірним рішенням. Зі свого боку, Наталя Поклонська звернулася зі скаргою в ООН, в якій вона, зокрема, вказувала, що припинення подачі води шкодить екосистемі півострова. Однак Північно-Кримський канал був штучною спорудою і не входив в екосистему Криму. При цьому у своєму листі вона висловила занепокоєння долею автохтонних народів, хоча офіційно Росія не хоче визнати корінними навіть нечисленні корінні народи Криму», ‒ зазначив Ескендер Барієв.

На руїнах Північно-Кримського каналу (фотогалерея)

При цьому кримськотатарський активіст боїться, що на тлі провалу судової та інформаційної кампаній президент Росії Володимир Путін знову може повернутися до спроб силового вирішення проблеми.

Для піднесення свого авторитету та мобілізації населення Путін завжди використовував зовнішню агресію
Ескендер Барієв

«Тут може зіграти роль і падіння його рейтингу на тлі коронавірусу. Згадаймо, що для піднесення свого авторитету та мобілізації населення Путін завжди використовував зовнішню агресію. До того ж, ситуація з водою в Криму дійсно може стати критичною. Російська пропаганда може вміло використовувати це, перемкнувши увагу населення на «українську хунту», яка «прирікає наших громадян на смерть від спраги», ‒ припускає Ескендер Барієв.

Раніше й українські, і західні аналітики також зазначали ймовірність такого вторгнення. Однак голова правління Кримськотатарського ресурсного центру сподівається: оборонний потенціал України та її союзників зараз достатній для того, щоб стримати можливу агресію.

«Стан армії сьогодні вже не той, що у 2014 році. Однак Росія використовує ослаблення української влади та прагнення керівництва України до миру. Хоча політики чітко говорять, що вода в Крим подаватися не буде. Таку ж позицію займає українське громадянське суспільство, розуміючи, що відмова в подачі води є основним інструментом деокупації півострова. Проте на кордоні на півдні та сході України зараз розташований контингент Збройних сил Росії приблизно 87–90 тисяч осіб. У зв'язку з цим голова американського аналітичного центру Jamestown Foundation Глен Говард говорив про важливість проведення Україною навчань у Херсонській області, які відпрацьовують відбиття можливої атаки. Вони дійсно періодично проводяться», ‒ пояснює Барієв.

За його словами, російське вторгнення, здійснюване без використання авіації, приречене на поразку. Окрім цього, 12 червня Україна стала учасницею програми НАТО «Партнерство розширених можливостей». Таке приєднання дає Україні можливість забезпечити оперативне планування на ранніх стадіях кризи та розширити діалог в обміні розвідувальними даними.

«В першу чергу, це послання для Росії про те, що в разі нової агресії НАТО може надати Україні секторальну (оперативну) та логістичну допомогу, можливо, і летальною зброєю, а також допомогти їй захистити свій повітряний простір у разі, якщо Москва застосує авіацію», ‒ підсумував Ескендер Барієв.

Росія окупувала та анексувала український півострів Крим у березні 2014 року. Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року початком тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією. Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили низку економічних санкцій проти Москви. Росія заперечує окупацію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості».