Рік президентства Володимира Зеленського: що з Кримом?

Україна не відмовляється від своїх позицій у питаннях повернення політв'язнів і територій, зокрема анексованого Криму ‒ про це на великій пресконференції 20 травня сказав президент Володимир Зеленський. У цей день виповнився рік з моменту його вступу на посаду глави держави.

Володимир Зеленський висловив надію на те, що після спаду епідемії коронавірусу відбудеться нова зустріч у «нормандському форматі», яка призначена, перш за все, для врегулювання конфлікту на Донбасі. Президент додав, що «готовий до будь-якого формату, який би наблизив нас до припинення війни, повернення наших людей і наших територій». Раніше міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков повідомив, що влада України хоче створити міжнародний майданчик для переговорів щодо деокупації Криму. Про це йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

У День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу 18 травня Володимир Зеленський провів зустріч з представниками Меджлісу та за її підсумками оголосив про створення спеціальної робочої групи в Офісі президента.

Член Меджлісу, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв розповів Крим.Реалії, чому вважає такі рішення недостатніми.

Ескендер Барієв

‒ З одного боку, дуже добре, що хоча б 18 травня глава держави знаходить час зустрітися з членами представницького органу кримськотатарського народу ‒ згідно з постановою Верховної Ради, Меджліс має офіційний статус в Україні. Ми зустрілися, президент висловив співчуття, це правильно. З іншого боку, 18 травня ми маємо говорити про те, що ми зробили і що ми можемо конкретно зробити для подолання наслідків, пов'язаних і з депортацією, і з тривалими злочинами проти кримськотатарського народу. Треба показати конкретні шляхи та кроки. На зустрічі я нагадав, що ще з грудня 2015 року в прокуратурі триває розслідування у кримінальному провадженні за фактом геноциду кримськотатарського народу, але справу не передають до суду. Я попросив президента взяти це питання під особистий контроль, і він пообіцяв це зробити.

Ескендер Барієв зазначає, що повернення кримських політв'язнів у межах так званого «великого обміну» у вересні 2019 року можна вважати одним з позитивних підсумків року роботи Володимира Зеленського щодо Криму.

‒ Втім, ці процеси відбувалися і до вступу президента на посаду, тобто, тут не можна говорити, що тільки він цього домігся. Інший позитивний момент ‒ облаштування контрольно-пропускних пунктів на адміністративному кордоні в Херсонській області, щоб наші громадяни з Криму могли отримати елементарні послуги. З негативного ‒ конституційна комісія та робоча група для внесення змін до Конституції України для створення на півострові кримськотатарської національно-територіальної автономії були розпущені. На жаль, це питання так і зависло. Окрім того, раніше Володимир Зеленський доручив органам влади до грудня 2019 року розробити стратегію деокупації та реінтеграції окупованих територій, куди мали увійти і законопроєкти, пов'язані з кримськими татарами. Однак уже травень, і я не чув про якісь напрацювання.

На думку Ескендера Барієва, у президента Володимира Зеленського та його команди немає чіткого бачення державної політики з питань деокупації Криму та реалізації прав кримськотатарського народу як корінного. Однак народний депутат України від фракції «Слуга народу» Василь Мокан стверджує, що це не так.

Василь Мокан

‒ Проблема деокупації Криму не знята з порядку денного. На всіх міжнародних майданчиках представники нашої держави говорять про це, хоча Кремль робить усе можливе, щоб відвести кримське питання на другий план і сконцентруватися лише на Донецькій та Луганській областях. Тому завдання номер один ‒ щоб деокупація півострова не зникла з порядку денного. Завдання номер два ‒ відразу декілька напрямків. Ви знаєте, що президент ініціював створення робочої групи з проблем кримськотатарського народу ‒ політичних, економічних, соціальних. Було б добре паралельно заснувати посаду уповноваженого з питань кримськотатарського народу. Тим часом Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій також напрацьовує майданчик для створення єдиної затвердженої стратегії деокупації.

Василь Мокан підкреслює, що питання забезпечення прав кримськотатарського народу також не зняте з порядку денного у Верховній Раді.

‒ Я постійно спілкуюся з Ахтемом Чийгозом (Заступник глави Меджлісу кримських татар, народний депутат України – ред.) про внесення змін до Конституції України для створення кримськотатарської національно-територіальної автономії ‒ на мій погляд, вона також має всі підстави бути реалізованою в перспективі. Те, що за ці поправки не голосували ще в попередній каденції Верховної Ради, я вважаю недопрацюванням. Зараз у парламенті тривають дискусії з цього приводу, є великі й менші прихильники автономії ‒ але в будь-якому випадку у мене багато однодумців. Предметніше і глибше це питання депутати зможуть обговорити на рівні фракцій, як тільки відповідні зміни до Конституції будуть ініційовані. Я вважаю, що процес має запустити саме глава держави ‒ президент Володимир Зеленський.

На думку Василя Мокана, Україна також ініціюватиме створення нового переговорного майданчика з питання повернення анексованого Криму. Втім, провідний науковий співробітник Інституту суспільних наук Російської академії народного господарства і державної служби Сергій Беспалов переконаний, що Кремль такий майданчик не визнає.

‒ Цей проєкт не буде реалізований, тому що Росія не погодиться на переговори, а без її участі такого роду ініціативи позбавлені будь-якого сенсу. Я думаю, що зараз не може бути жодних аргументів, включаючи санкції, які могли б спонукати російське керівництво погодитися почати переговорний процес щодо Криму. Це означало б зізнатися в помилковості основних напрямків своєї зовнішньої політики, поставити під сумнів і міжнародні позиції країни, і внутрішню легітимність. Грубо кажучи, якщо зробити якісь поступки щодо Криму, то все посиплеться. Ця позиція не зміниться, якщо тільки в Росії, умовно кажучи, не станеться революція, що все-таки малоймовірно. Щодо російсько-українських відносин, при президенті Зеленському значних змін не відбулося, хоча їхнє загальне тло стало, можливо, трохи менш конфліктним.

За оцінкою Сергія Беспалова, російське керівництво спочатку бачило у Володимирі Зеленському слабкого президента.

‒ Я не хочу нікого образити, але після року я можу констатувати, що це так і виявилося. Нічого нового ні у внутрішній, ні в зовнішній політиці йому сформулювати не вдалося, і ніякого нового імпульсу країні він не надав. У політиці стосовно Росії Зеленський багато в чому змушений слідувати у фарватері свого попередника. Але в Кремлі чудово розуміють, що якщо Петро Порошенко (п'ятий президент Росії – ред.) був ідеологом цієї жорсткої конфронтаційної політики і робив на це ставку, то Зеленський не поділяє його позицію, але просто не має достатньої волі для змін. В усякому разі, від нього не виходить загроза подальшої ескалації в російсько-українських відносинах, але й сподіватися на проривні рішення з його боку теж немає підстав. Мені здається, Зеленський змарнував час, його популярність знижується, і по-справжньому сильною політичною фігурою він так і не став.

Новий переговорний майданчик щодо Криму і не має включати Росію на старті ‒ стверджує президент українського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

Михайло Гончар

‒ Було б наївним вважати, що хтось у Кремлі з доброї волі погодиться почати переговори про деокупацію Криму. Ніхто на це й не сподівається. Йдеться зовсім про інше ‒ про створення міжнародного механізму посилення тиску на Росію, внаслідок якого вона рано чи пізно буде змушена повернутися до статус-кво 2013 року. На першому етапі переговори і мають проходити без участі Росії. Тут важливий певний консенсус групи країн, які розроблять відповідну дорожню карту узгоджених кроків і почнуть їх реалізовувати, щоб врешті-решт примусити Росію до деокупації. Сьогодні це може виглядати гіпотетично й вельми умовно, але ситуація у світі дуже різко змінюється. Те, що було неможливим ще вчора, може стати можливим завтра.

Михайло Гончар зазначає, що нинішні санкції проти Росії за анексію Криму працюють: так, півострів за шість років не відкрився для міжнародних рейсів морського та авіатранспорту. Однак президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» нарікає на те, що чинних обмежень все ж недостатньо, і саме тому Україні необхідні нові рішення.