Від бюрократичних перепон у доступі до архівів радянських каральних органів ( ВЧК–ОДПУ–НКВС–МДБ-КДБ ) до законодавчого блокування, криміналізації досліджень і переслідування істориків – такі етапи пройшла Росія з приходом до влади вихідця з КДБ Володимира Путіна.
Після розпаду СРСР в усіх його колишніх республіках, і в Росії зокрема, почався бурхливий період «архівної революції», коли спочатку рідні, а потім і дослідники отримали доступ до справ репресованих. Однак, Володимир Путін за 26 років повернув Росію до «вигаданої історії» , а історики, які не стали пропагандистами, піддаються репресіям .
Проєкт Радіо Свобода Сибирь. Реалії розповідає про черговий факт переслідування краєзнавців і істориків у Росії.
Єкатеринбурзький історик і краєзнавець Олег Новосьолов, який вивчав політичні репресії на Уралі, заарештований і утримується у СІЗО. Про це написало місцеве видання 66.ru. Пресслужба Верх-Ісетського районного суду Єкатеринбурга повідомила, що Новосьолова звинувачують «у схилянні або вербуванні до сприяння терористичній діяльності». Йому загрожує до 15 років позбавлення волі.
Із 28 квітня історика включили до списку «терористів та екстремістів».
За що?!
37-річний Олег Новосьолов вивчав в архівах справи репресованих у сталінські часи і з 2021 року вів телеграм-канал «Репресії в Свердловську» (2763 підписники).
Останній свій допис у цьому каналі Новосьолов опублікував 20 квітня:
«Учора в моєму рідному Томську знесли Камінь Скорботи – пам’ятник жертвам політичних репресій. Це в місті, де через одного – нащадки репресованих. У тому числі й російських німців ».
Влада Томської області Росії в ніч на 19 квітня демонтувала пам’ятник «Камінь скорботи» у Сквері пам’яті Томська, присвячений жертвам сталінських репресій, а також розташовані поруч окремі пам’ятні знаки репресованим латишам, литовцям, естонцям, полякам і калмикам
У жовтні 2025 року саме Новосьолов розповів про те, що в кількох російських регіонах архіви більше не видають справи репресованих дослідникам.
Відмови обґрунтовувалися наказом Росархіву № 38 (від березня 2025 року), який відносив документи до «службової інформації обмеженого поширення у випадку, якщо вони можуть становити потенційну загрозу інтересам РФ».
«Тепер, якщо я замовлю справу, мені її просто не видадуть у жодному вигляді. Мені усно сказали, що вони посилатимуться на березневе розпорядження Росархіву. Я одразу ж поставив співробітникам архіву запитання: а як цей підзаконний акт може бути вищим за федеральний закон? Це ж нонсенс. Порушувати федеральний закон – це взагалі-то злочин», – говорив тоді Олег.
Мапа розташування концтаборів ГУЛАГу в СРСР
«Ходив до архівів, розкопував»
Член ради єкатеринбурзького«Меморіал» – одна з найстаріших, найавторитетніших і законодавчо ліквідованих у Росії правозахисних організацій (лауреат Нобелівської премії миру 2022 року), яка з 1989 року займалася збереженням пам’яті про жертв радянського державного терору, дослідженням історії ГУЛАГу та архівацією документів сталінських репресій. Організація складалася з двох ключових структур: Історико-просвітницького товариства, що відновлювало історичну правду й захищало архівну спадщину, та Правозахисного центру «Меморіал», який здійснював моніторинг сучасних порушень прав людини в РФ, вів списки політичних в’язнів та надавав юридичну допомогу репресованим. Попри офіційну заборону та примусову ліквідацію російською владою наприкінці 2021 року, учасники руху продовжують свою діяльність у підпіллі та за кордоном як Міжнародний «Меморіал», документуючи злочини режиму та борючись проти стирання історичної пам’яті.Анатолій Свєчников каже, що Новосьолов ніколи не був членом цієї організації, і називає його незалежним дослідником:
– Він особливо цікавився тими випадками, коли під каток репресій потрапляли самі чекісти, багато писав про НКВДистів, які потрапили у свою ж м’ясорубку. А взагалі, боротьба з істориками та з історією йде давно, арешт Новосьолова – один з актів цієї боротьби. Мені здається, все йде просто до повного закриття інформації про репресії як явище. Навіть для родичів репресованих . Ну, може, будуть людям перші дві-три сторінки справи показувати і останні. Думаю, для них важливо зараз повністю приховати імена слідчих, які катували заарештованих, та імена донощиків
У Єкатеринбурзі йде кримінальний процес проти заступника голови Уральського історико-родослівного товариства Юрія Коновалова. Його судять за те, що він нібито сфотографував документи і не заплатив за це, «завдавши збитків архіву Свердловської області». Причому спочатку збитки оцінювали в сотні тисяч рублів, а згодом – уже в десятки мільйонів.
Олег Новосьолов міг потрапити в поле зору силовиків не лише через свої дослідження епохи Великого терору. 8 грудня 2024 року на тлі переслідувань будь-яких, навіть поодиноких пікетів, Новосьолов вийшов до міського пам’ятника Леніну на площі 1905 року з плакатом-нагадуванням про те, що 38 років тому в Чистопольській в’язниці загинув правозахисник Анатолій Марченко.
Олег Новосьолов на пікеті в роковини загибелі Анатолія Марченка. Єкатеринбург, Росія. 8 грудня 2024 року
А ще карєзнавець проводив екскурсії рідним містом, причому обов’язково розповідав у них і про історію Великого терору в Свердловську (тепер Єкатеринбург ред.), розповідав як про жертв, так і про катів.
Розповідаючи у своєму телеграм-каналі про сталінську епоху, Новосьолов міг провести прямі паралелі з подіями нинішніми.
Ось, наприклад, у вересні 2025 року він пише:
«Сьогодні побачив обговорення теми повернення ветеранів воєнних дій до мирного життя, їхню можливу участь у політичному житті країни. У радянській історії є приклад, який забутий і не досліджений професійними істориками (можу помилятися, але не зустрічав таких праць). Це історія товариства «Червоних партизанів»».
Це товариство, розповідає далі Новосьолов, було створене на Уралі в 1920-ті роки і мало приблизно такий самий статус, як «Старі більшовики» та «Політкаторжани» з доступом до багатьох тогочасних пільг: отримання житла, постачання зі спецрозподільника, путівки до санаторіїв, медичні послуги тощо.
Але з часом, пише Новосьолов, серед «червоних партизанів» з’являлося все більше незадоволених сталінським курсом. У 1930-ті роки багато хто з них був репресований.
Олег Новосьолов, російський історик і краєзнавець, якого звинуватили у тероризмі і заарештували у травні 2026 року
Колишній єкатеринбурзький чиновник (ім’я ми не називаємо з міркувань безпеки співрозмовника) каже, що Новосьолов був не просто блогером, а серйозним дослідником.
– У нього ж готувалася велика книжка про політичні репресії на Уралі . Думаю, це теж одна з причин його арешту, – припускає співрозмовник – При цьому видання 66.ru, яке першим написало про арешт Олега, припустилося неточності: він не мав стосунку до уральського «Меморіалу», який визнаний екстремістським і припинив роботу. Він був абсолютно самостійним дослідником.
Єкатеринбурзький історик Микола (ім’я змінено з міркувань безпеки співрозмовника – С.Р.) також високо цінує цю дослідницьку роботу Новосьолова:
– Він методично ходив до архіву, замовляв справи репресованих, збирав інформацію, розкопував, розплутував. Викладав інформацію у своєму каналі. Іноді він приходив на акції «Меморіалу», скажімо, на «Повернення імен». А востаннє ми з ним бачилися тижні 2–3 тому на презентації нової книжки Ройзмана. Олег також стояв із книжкою в руках у черзі за автографом, ми трошки поспілкувалися. Це було буквально за кілька днів до його арешту, про який досить довго ніхто не знав.
Те, що його звинувачують у «вербуванні до сприяння терористичній діяльності», вражає навіть на нинішньому загальному тлі. Може, він взаємодіяв колись із якоюсь організацією, яку потім визнали небажаною, терористичною, все що завгодно зараз може бути – якщо вже «Меморіал» визнали екстремістським.
Сподіваюся, хоч зв’язок із «Меморіалом» йому не пришиють – він же завжди був вовком-одинаком, до жодної організації не примикав . Дуже хочеться його підтримати, уявляю, як йому зараз важко. І нічого ж про нього зараз не відомо. Мабуть, його захист обрав тактику тиші, хоча, як на мене, у таких справах якщо щось і допомагає бодай якось – це якраз гласність.
Журналіст Дмитро Колезєв, який до війни керував єкатеринбурзьким виданням It's My City, пише, що був знайомий з Олегом Новосьоловим «тільки віртуально», але стежив за його телеграм-каналом.
А в липні 2024 року видання опублікувало репортаж Новосьолова з уральського села Полднева (півтори тисячі жителів), де 12 років тому з’явився меморіал жертвам політичних репресій. Люди встановили його за власні кошти в пам’ять про події 9 лютого 1938 року. Тоді тут за один день заарештували 46 чоловіків, а менш ніж за місяць, 7 березня, їх розстріляли протягом однієї ночі. Новосьолов у цій статті детально розповів і про те, як склалася доля співробітників НКВС, причетних до репресій у селі Полднева.
«У моєму уявленні це була така людина – «Меморіал», яка наодинці на ентузіазмі робила величезну роботу з вивчення репресій та збереження пам’яті про них. Але ось і «Меморіал» заборонили, і Олега посадили», – пише Колезєв.
«Державна політика стирає пам’ять про репресії»
Член правління Міжнародної Асоціації «Меморіал» Сергій Кривенко вважає, що справа Новосьолова повністю вписується в загальну політику переслідувань усіх істориків, які намагаються чесно досліджувати епоху Великого терору.
– Він потрапив у цю хвилю – чавити все меморіальське і всіх, хто займається політичними репресіями. Державна політика спрямована зараз на повне стирання пам’яті про репресії. Ну і оскільки уральський «Меморіал» визнали екстремістським, місцеві силовики вирішили, мабуть, вислужитися – мовляв, ось ми під цю справу і знайдемо якусь екстремістську комірку
В одному з останніх дописів у своєму телеграм-каналі Новосьолов написав:
«Думки вголос)
Пам’ятаю, у дитинстві я дуже дивувався, коли бабусі розповідали, як у сім’ях палили листи, щоденники та фотографії родичів – «екстремістів». «Поклали б у скриню і закопали в землю до кращих часів, як скарб», – думав тоді маленький я. Минуло багато років – і тепер уже ми в заборонених месенджерах даємо один одному поради, які дописи, посилання та фотографії потрібно стерти і яке маркування поставити.
«Свобода чи безпека?» – запитує у фіналі інтерв’ю відома журналістка.
А я б запитав інакше: безпека чи самоповага?»
_________________________________
Правозахисники констатують, що в РФ відбувається «державна політика повного стирання пам’яті про репресії». Закриття самого «Меморіалу» в Росії наприкінці 2021 року та арешти незалежних істориків – це ланки одного процесу відбілювання сталінізму та каральних органів СРСР, розпочатого одразу після приходу до влади Володимира Путіна.
Міжнародний правозахисний «Меморіал» відстежує переслідування істориків в Росії і закликає визнавати політв'язнями конкретних дослідників, чия вина була повністю сфабрикована і які перебувають в ув'язненні за злочини, яких не скоювали. Найвідоміші з них:
- Юрій Дмитрієв, керівник карельського «Меморіалу», першовідкривач розстрільних урочищ Сандармох та Красний Бір, засуджений до 15 років колонії суворого режиму за нібито злочин сексуального характеру. «Меморіал» визнав його політв'язнем.
Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України
- Сергій Колтирін, директор Медвеж’єгірського музею (Карелія), колега Дмитрієва, оберігав пам'ять про розстріляних у Сандармосі, засуджений до 9 років по тій самій статті, що і Дмитрієв. Помер у тюремній лікарні у 2020 році від важкої хвороби.
- Олександр Черкасов та інші Члени правління «Меморіалу», історики – звинувачуються у «дискредитація армії», «порушенні правил діяльності іноагентів», «екстремізмі», більшість встигли виїхати з Росії, а проти тих, хто залишився (як Олег Орлов), розгорнуто кримінальне переслідування.
- Юрій Коновалов, заступник голови Уральського історико-родослівного товариства, звинувачений у «завдання майнової шкоди шляхом обману» (фотографував архівні документи без оплати), перебуває під судом, сума надуманих «збитків» архіву Свердловської області зросла до десятків мільйонів рублів.
У «Меморіалі» наголошують, що реальна кількість істориків і просто людей, які шукають правду про своїх репресованих родичів в архівах і потрапляють під пресинг, значно вища за офіційні списки