(Рубрика «Точка зору»)
Ідея відправляти недобросовісних працівників на військову підготовку не ґрунтується на жодному законодавчому акті, а лише на усному розпорядженні керівника Білорусі Олександра Лукашенка. Тут до логічного завершення доведено ідею ручного управління, «залізної дисципліни» та насильства як способу вирішення соціально-економічних проблем.
Порожня погроза чи реальне доручення?
Спочатку доручення Олександра Лукашенка відправляти недбалих працівників сільського господарства до війська сприймали як жарт або порожню погрозу. Під час селекторної наради 21 липня він заявив:
«Попросіть [міністра оборони] Хреніна, передайте йому моє доручення: усіх, хто не вміє працювати, – до війська і на південний кордон. У ліс. Там наші хлопці, сили спеціальних операцій, за моїм наказом розміщені вздовж українського кордону... Нелегко – комарики, мухи, мошкара й інше. Ось туди їх, до війська. Звичайними солдатами. Тиждень підготовки – гранатомет, кулемет – і туди, у розпорядження сил спеціальних операцій. Усіх туди, хто не виконає доручення. Це мій наказ. Будь-який посадовець – в уряді, облвиконкомі, райвиконкомі... Будь-яке невиконання – до війська. Нехай там служить. У лісі сидітиме. Там також потрібні кадри. Нехай під час жнив там послужить. І посадовець, і той, хто не хоче працювати».
За 32 роки правління Лукашенка всі звикли до його стилю: залякувати, погрожувати ув’язненням, кайданками, відправленням до колгоспу з вилами в руках тощо. Здавалося, що й цього разу він просто вигадав новий, свіжий засіб психологічного впливу на працівників аграрного сектору. Адже його доручення виглядало надто дивним навіть на тлі того абсурду, який нині панує в Білорусі.
Розбіжності у коментарях посадовців
Однак далі події почали розвиватися в напрямку практичного виконання наказу Лукашенка. Наступного дня він заслухав доповідь міністра оборони Віктора Хреніна, під час якої йшлося про «направлення до армії недисциплінованих і недобросовісних працівників збиральної кампанії».
Олександр Лукашенко і міністр оборони Білорусі Віктор Хренін (архівна світлина)
Міністр заявив, що до виконання поставленого завдання залучили військових комісарів у регіонах.
Про реальне виконання цього доручення говорив і керівник адміністрації Лукашенка Дмитро Крутой під час наради в Осиповичах 22 липня за участю представників Осиповицького, Глуського і Бобруйського районів.
Суперечливі пояснення посадовців не зробили механізм виконання доручення зрозумілішим. Якщо Лукашенко говорив про призов до війська, то з пояснень Хреніна випливає, що таких працівників не планують відправляти на строкову військову службу. За його словами, людей, які не бажають сумлінно працювати, призиватимуть на військові збори.
Крутой уточнив, що ці збори триватимуть до двох-трьох місяців. Направляти на них будуть усіх, незалежно від посади: якщо людина зірвала роботу, її відправлять на збори.
У лютому 2026 року в Білорусі вже проводили раптові масові збори військовозобов’язаних. Деяким чоловікам вручали повістки в день відправлення, а тривалість зборів могла становити до двох місяців. Тоді поспішний призов і відсутність зрозумілих пояснень також викликали хвилю занепокоєння серед білорусів.
До кінця так і не зрозуміло, у чому полягає сенс цієї феноменальної ідеї. Із заяви Лукашенка випливає, що йдеться про покарання недбалих працівників сільського господарства. Крутой наголосив, що такі заходи потрібні не тільки для покарання, а й для виховання. Міністр оборони трактує цей задум інакше. Хренін заявив, що метою зборів буде не «перевиховання» недисциплінованих працівників, а вдосконалення бойової підготовки військовозобов’язаних.
Ці розбіжності цілком зрозумілі, адже важко знайти сенс в ідеї, яка зовні виглядає безглуздою.
Колишній співробітник Служби безпеки України, військовий експерт Іван Ступак у червні 2026 року оцінював імовірність нападу білоруської армії на Україну як «близьку до нуля». Він також наголошував, що білоруські військові не мають досвіду участі в реальних бойових діях. На цьому тлі пояснення про «вдосконалення бойової підготовки» виглядає радше спробою надати військовий сенс каральній управлінській ініціативі.
У пошуках сенсу
Почнімо з того, що працівників сільського господарства планують масово забирати на військові збори в самий розпал збиральної кампанії. Водночас, згідно з республіканським банком вакансій, по всій Білорусі бракує 2909 трактористів, 1650 тваринників, 780 операторів машинного доїння, 391 агронома і 341 рільника.
Олександр Лукашенко з коровою в одному з господарств, 2016 рік
Про правові підстави цього доручення взагалі не йдеться. Немає жодного законодавчого акта – директиви, президентського указу чи хоча б постанови уряду. Є лише усний наказ Лукашенка, який ніяк не узгоджується з Конституцією, законами та нормами трудового права. Незрозумілими залишаються критерії, за якими військкомати визначатимуть недобросовісних працівників. Ідеться лише про чоловіків чи також про жінок? А якщо чоловік перебуває у передпенсійному віці, наприклад йому 62 роки, його також відправлять на збори?
І взагалі, відколи армія з інституту оборони держави перетворилася на орган перевиховання? Адже для перевиховання у країні існують інші структури. Невже людей зі злочинними схильностями в Білорусі стало настільки багато, що пенітенціарна система вже не справляється зі своїми завданнями і тепер потрібно залучати армію? І що станеться з територіальною обороною та народним ополченням, якщо вони перетворяться на один суцільний «штрафбат»? Хто тоді захищатиме білорусів у разі війни?
Директор Інституту світової політики Євген Магда, коментуючи військову політику Мінська у червні 2026 року, зазначав, що Лукашенко боїться повноцінної мобілізації через присутність у країні сотень тисяч людей, які брали участь у протестах 2020 року. За його словами, це змушує білоруського керівника до «постійної еквілібристики». Вибіркове відправлення працівників на збори дозволяє використовувати військовий примус, не оголошуючи масштабної мобілізації.
Якщо спробувати узагальнити, то це просто класика поліцейської держави. Ідеї ручного управління, «залізної дисципліни» та застосування насильства для розв’язання соціально-економічних проблем доведені до логічного завершення. За сталінських часів ув’язнених використовували для перевиховання, або «перековування», на «великих будівництвах соціалізму» – зокрема на спорудженні Біломорсько-Балтійського каналу. У сучасній Білорусі для цього хочуть використовувати військові збори. Прогрес, однак.
Варто зауважити, що останнім часом Лукашенко дедалі частіше генерує ідеї, які виглядають дивовижними й відірваними від реальності. Тут і будівництво профілакторіїв для телят, і створення агросервісів у кожному районному центрі, і запрошення на роботу до Білорусі 150 тисячам пакистанців або тисячам узбеків із зарплатами, вищими за звичайні білоруські. І ось тепер – призов поганих працівників на військові збори. Усе це – виразні ознаки пізнього авторитаризму.
Валерій Карбалевич – політичний оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода