Роман Попадюк – американський дипломат українського походження й перший посол США в незалежній Україні в 1992-1993 роках.
Американське посольство в Києві Попадюк очолив, коли відносини між новонародженою державою та наддержавою лише формувалися. Україна робила перші кроки до ринкової економіки й намагалася утвердитися у світі окремо від Росії.
З нагоди 250-річчя незалежності США Радіо Свобода публікує серію матеріалів про україно-американців, що ставали своєрідним «мостом» між двома країнами. Цикл відкриває інтерв’ю з першим послом США в Україні Романом Попадюком. Він розповів, чому здача Україною ядерної зброї не вплинула на хід історії так, як вважається після вторгнення Росії, й оцінив стан нинішніх відносин між Україною й США.
Роман Попадюк, перший посол США в незалежній Україні в 1992-1993 роках
«Допоміг Америці розуміти Україну – й навпаки»
«Я бачив це як можливість зміцнити зв’язки між Україною й Америкою. Тож для мене особисто це була велика честь, але й велика відповідальність», – розповідає Радіо Свобода українською мовою Роман Попадюк про своє призначення послом США у незалежній Україні.
Він народився в Австрії, у таборі для переміщених осіб, в українській родині, яка після Другої світової війни вирішила не повертатися до радянської України. Згодом сім’я емігрувала до США. Там Попадюк виріс, здобув освіту, став кар’єрним дипломатом і працював у Білому домі за президентів Рональда Рейгана та Джорджа Буша-старшого.
У 1992 році Буш призначив його першим послом США в незалежній Україні. Так Попадюк не лише відвідав землю своїх батьків, а й долучився до розбудови українсько-американських відносин у перші роки незалежності. Українське походження, каже Попадюк, стало його перевагою в роботі.
Зліва направо: Олег Білорус, перший посол України до США, Роман Попадюк, перший посол США до України і Богдан Футей, перший федеральний суддя США родом з України
«Я добре розумів свою відповідальність насамперед перед Америкою. Я також розумів важливість України: багато про неї знав, розумів і мав до неї почуття. З огляду на цей досвід, я не тільки міг допомогти Америці розуміти Україну, але й Україні – розуміти Америку», – зауважує Попадюк.
Чільний дипломат фактично працював на цілині: вибудовував відносини між наддержавою США та Україною, яка щойно здобула незалежність.
Попадюк переконує, що США від самого початку прагнули будувати з Україною партнерські та конструктивні відносини без зверхнього ставлення. Й нині, каже колишній дипломат, який очолює Diplomacy Center Foundation, значення України для Заходу лише зростає.
Зліва направо: президент США Дональд Трамп, президент Франції Емманюель Макрон та президент України Володимир Зеленський беруть участь у робочій зустрічі на саміті G7 в Ев'ян-ле-Бен, Франція, 16 червня 2026 року
«Україна межує із сімома країнами, є великою державою і може бути надзвичайно важливим торговельним партнером завдяки своїм природним ресурсам та висококваліфікованому й освіченому населенню… Також Україна має сильну демократичну традицію та послідовно рухалася шляхом демократії й свободи», – пояснює Попадюк.
Економічні реформи, пригадує, були серед найбільших викликів для новоствореної держави.
«Я пам’ятаю свої розмови з покійним президентом (Леонідом – ред.) Кравчуком. Ми говорили про економічні реформи та необхідність рухатися вперед. І одного разу він сказав мені: «Протягом багатьох десятиліть ми пояснювали українському народові, що капіталізм – це погано. Що він загрожує миру, шкодить людині, пригнічує людей і приносить страждання. А тепер ми маємо раптом сказати їм, що вільний ринок – це добре, що капітал – це добре. На це потрібен час», – згадує посол труднощі, з якими стикалася Україна, прагнучи до західної моделі державного функціонування.
Попадюк вважає, що на Заході тоді не до кінця розуміли масштаб економічних викликів перед Україною.
На той час президент США Білл Клінтон (зліва направо), президент Росії Борис Єльцин і президент України Леонід Кравчук потискають один одному руки в Москві, 14 січня 1994 року
«Можливо, якби ми мали більше ресурсів – і під «ми» я маю на увазі не лише Сполучені Штати, а і Європу та Захід загалом – для інвестицій в Україну, це було би корисно. Але це вже спроби оцінювати минуле заднім числом», – зауважує американський дипломат із українським корінням.
Посол Попадюк став свідком ядерного роззброєння України – процесу, в якому Сполучені Штати відігравали одну з ключових ролей.
Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій за розміром ядерний арсенал у світі. У 1994 році Київ приєднався до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без’ядерна держава, а до 1996 року ядерне роззброєння було завершене.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Ядерна зброя і Україна: що було і що може бутиЯдерне роззброєння не змінило нічого?
Озираючись назад із «дзвіниці» теперішнього, дипломат наполягає, що іншого шляху не було.
«Так, ми хотіли, щоб ця зброя була ліквідована – щоб уникнути ядерних аварій, можливого викрадення матеріалів чи інших небезпечних ситуацій… Зброя не перебувала під контролем України. Україна не могла її застосувати, тому що не мала кодів запуску – вони були в Москві. Тож, якщо говорити відверто, ці озброєння не могли використовуватися Україною як повноцінний засіб стримування», – розвінчує популярний міф про можливість України запобігти нападу Росії завдяки ядерній зброї в арсеналі провідний дипломат США, безпосередньо залучений до процесу.
Українські робітники розрізають протикорабельну ракету Х-22 біля села Озерне на Київщині, 6 листопада 2002 року
В України завжди існувало побоювання, що Росія претендуватиме на її території чи незалежність, пригадує посол.
У липні 1993 року Верховна Рада Росії ухвалила постанову, якою проголосила Севастополь російським містом федерального підпорядкування. Рішення викликало критику з боку США та інших західних держав. Посольство США в Києві заявило, що Крим і Севастополь є невід'ємною частиною України.
«Коли в російській думі лунали заклики претендувати на Севастополь і Крим, а націоналістично налаштовані депутати активно просували цю тему, посольство США оприлюднило заяву, в якій наголосило, що ці території є невід’ємною частиною України і належать Україні. Для Сполучених Штатів це була дуже важлива заява… Це значною мірою врівноважило наші відносини (з Україною – ред.)», – пригадує Попадюк.
На думку колишнього посла, Україна не отримала реальні гарантії безпеки, які відвернули би війну, бо ніхто не очікував сценарію, який «зрештою реалізувався у вигляді російської агресії». Чимало з тих, хто визначав тоді вектори зовнішньої політики, робили ставку на демократичне перетворення Росії, згадує Попадюк. Ставка не «зіграла», констатує дипломат.
Пошкоджена російським БпЛА будівля Успенського собору Києво-Печерської лаври, Київ, Україна, 15 червня 2026 року
На думку Попадюка, війна завершиться, коли Росія зрозуміє, що більше не може просуватися на полі бою.
«Якщо така тенденція (успіхи України і значні втрати Росії – ред.) збережеться протягом наступних місяців, мене не здивує поява нових дипломатичних ініціатив. Росія може знову спробувати досягти результатів за столом переговорів, якщо не зможе досягти їх на полі бою. У такій ситуації Україні потрібно зберігати твердість і не дозволяти змушувати себе до поступок», – застерігає Попадюк.
Колішній посол США в Україні Роман Попадюк у Києві, Україна, 2012 рік
Коментуючи нинішні відносини між Україною й США, Попадюк визнав, що хотів би бачити їх «значно кращими». Водночас, на його думку, світ, і Вашингтон зокрема, дедалі більше оцінює потенціал України.
«З’явилося усвідомлення: «Ці хлопці справді знають, що роблять». І це добре для України, бо демонструє її здатність до технологічних інновацій, а також її наполегливість і стійкість, про які я вже згадував, у продовженні боротьби. Мені здається, що решта світу починає дивитися на Україну зовсім інакше, ніж раніше», – резюмує колишній дипломат.