«Українці залишаються шляхетними». Перші реакції звільнених білоруських політв'язнів у Києві

Білорусь передала Україні 114 цивільних, які були засуджені з політичних мотивів, про що написав начальник ГУР Міноборони України Кирило Буданов. Раніше президент України Володимир Зеленський повідомив, що серед звільнених 5 українців. Серед звільнених білоруських політв’язнів – одна з лідерок білоруських протестів 2020 року Марія Колесникова. Загалом режимом Олександра Лукашенка було звільнено 123 політв’язні.

Як повідомив проєкт Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України «Хочу жити», в Україну вивезли 114 помилуваних Лукашенком ув’язнених. 104 з них – громадяни Білорусі. Після надання медичної допомоги їм допоможуть виїхати до Литви чи Польщі, якщо вони висловлять таке бажання.

Представники білоруської опозиції Володимир Лобкович, Віктор Бабарико, Марія Коленсникова та Олександр Федута дали пресконференцію після звільнення 14 грудня, передає кореспондент Радіо Свобода.

Перші реакції на свободі

Зокрема, Колесникова розповіла, що була здивована, опинившись в Україні, тому що отримувала інформацію про те, що їх можуть вивезти до іншої європейської країни. Вона сказала, що вже подякувала президенту України особисто, бо мала таку можливість.

УКРАЇНА – Політичні в'язні з Білорусі, помилувані Олександром Лукашенком. Марія Колесникова, Віктор Бабарико, Олександр Федута, Володимир Лабкович. Пресконференція. 14 грудня 2025 року

За словами Олександра Федути, ув’язнені бачили «лише одне трактування подій про те, що відбуваються в Україні»:

«Але коли йшлося про позицію європейських держав, про те, як Європа втомилася від нібито утриманських настроїв України…

Найкращий варіант спростування цих пропагандистських ходів, нічого нікому не доводячи і нічого нікому не пояснюючи, обрав пан Зеленський. Він показав, що в цій ситуації, дуже тяжкій для українського народу, українці залишаються шляхетними людьми, щирими, зі здатністю та бажанням допомагати іншим людям»

УКРАЇНА – Політичні в'язні з Білорусі, помилувані Олександром Лукашенком. Віктор Бабарико. Пресконференція. 14 грудня 2025 року

Радіо Свобода спитало в Колесникової та Віктора Бабарики, які брали участь у виборах президента Білорусі 2020 року (Бабарико балотувався, Колесникова була головою його передвиборчого штабу, згодом увійшла до об’єднаного штабу Світлани Тихановської), чи вони шкодують про це рішення.

За словами Бабарики, він дав собі відповідь на це питання ще в 2020-му:

«Я все життя зробив те, що я вважав за правильне й потрібне. І тому 2020 року ми зробили те, що ми могли зробити. Ти можеш собі докоряти, тільки якщо ти чогось не доробив»

Він висловив думку, що опозиція не програла на тих виборах – «ми не отримали приз, але виявилися сильнішими». Водночас він зазначив, що це питання йому часто ставили протягом п’яти років – від сусідів по камері до слідчих.

«Марш свободи» у Мінську. Білорусь.16 серпня 2020 року

«Навіть через п’ять років мені це питання не перестають ставити, і ви теж мені його ставите. Ні, я ні про що не шкодую», – додав він.

Колесникова долала, що попри все вважає, що в переломні моменти «якщо ти можеш, значить, ти повинен».

За словами Колесникової, хоча сама вона, ймовірно, виїде жити до Європи, серед звільнених білоруських політв’язнів є ті, хто хотів би лишитися жити в Україні, і вона сподівається, що вони матимуть таку можливість.

УКРАЇНА – Політичні в'язні з Білорусі, помилувані Олександром Лукашенком. Марія Колесникова. Пресконференція. 14 грудня 2025 року

Коментуючи російсько-українську війну, опозиціонерка висловила думку, що зараз настав момент, коли вона може припинитися:

«Це дуже важко про це чути, тут виправдань справді ніяких не може бути. Я співчуваю і глибоко поділяю біль від втрат в Україні, всіх, хто страждає тут. Це великий біль, і це має припинитися»

Хто ці люди і за що їх ув'язнив Лукашенко?

Інформацію про тих, кого звільнили зібрала телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее Время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.

Звільнена з в’язниці білоруска Марія Колесникова, яку привезли до України з іншими політв’язнями, – перед президентськими виборами 2020 року очолювала штаб Віктора Бабарика, а коли його заарештували, об’єдналася зі Світланою Тихановською та Веронікою Цепкало, щоб очолити білоруську опозицію.

Зліва направо: білоруські опозиціонерки Марія Колесникова, Світлана Тихановська та Вероніка Цепкало, липень 2020 року 16jul2020

У розпал масових протестівМасові протести у Білорусі відбулися у 2020 році і були викликані недовірою частини суспільства до оголошених результатів виборів президента. На той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною і його знову ЦВК оголосило переможцем на виборах 9 серпня 2020 року. Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих. 7 вересня 2020 року білоруські спецслужби затримали Колесникову та намагалися вивезти її в Україну, проте вона виїжджати відмовилася і порвала свій паспорт. Суд у Мінську засудив її до 11 років ув’язнення. Майже всі ці роки її тримали в «режимі інкоммунікадо», не даючи побачення з родичами та перешкоджаючи листуванню.

За інформацією білоруської газети «Наша Ніва», Колесникову не так давно перевели з колонії до слідчого ізолятора, щоб вона набрала вагу перед звільненням та «виглядала більш презентабельно».

Також на свободу вийшов Олесь Біляцький (його доставили до Литви) – голова правозахисного центру «Вясна» та лауреат Нобелівської премії миру 2022 року, яку він отримав спільно з українським «Центром громадянських свобод» та російським «Меморіалом».

Олесь Біляцький

Як пише «Вясна», він провів в ув’язненні 1613 днів. Із колонії випустили також правозахисників «Вясни» Валентина Стефановича та Володимира Лабковича, яких судили разом з Олесем Біляцьким.

Звільнили Віктора Бабарико, який збирався у 2020 році балотуватися на посаду президента Білорусі, та адвоката його передвиборчого штабу Максима Знака.

Син Віктора Бабарика, 35-річний Едуард Бабарико, залишається в ув’язненні. Про це повідомив сам Віктор Бабарико у першому короткому коментарі після звільнення.

На свободу вийшла і Марина Золотова, головна редакторка TUT.BY, вона перебувала в ув’язненні з травня 2021 року за звинуваченням у несплаті податків та причетності до «терористичної діяльності».

Колишня головна редакторка інтернет-видання Tut.by Марія Золотова після звільнення, 13 грудня 2025 року

TUT.BY був найбільш відвідуваним медіа Білорусі, у 2021 році редакція була розгромлена: сайт був заблокований і визнаний «екстремістським», розповсюдження його матеріалів криміналізувалося.

На свободі також політолог Олександр Федута, який був засуджений на 10 років колонії за статтею про змову з метою захоплення влади. Разом із ним судили Юрія Зенковича та Григорія Костусєва, вони були помилувані раніше.

Журналіст Радіо Свобода Ігор Лосік, який раніше також відбував ув’язнення, повідомив про звільнення опозиційного політика Павла Северинця.

Проєкт ГУР МО «Хочу жити» називає й інших звільнених: Марина Санкевич, засуджена за коментарі в соцмережах до семи років позбавлення волі; Софія Бачуринська – 70-річна гомельчанка, засуджена до двох років колонії за «образу Лукашенка»; Владислав Яценко – житель Гомеля, посаджений на п’ять років за те, що перевів 21 євро для батальйону Кастуся Калиновського, підрозділу білоруських добровольців, які воюють на боці України; Сергій Іванцов – психолог, затриманий у квітні 2023 року за коментарі в бот телеграм-каналу «Беларусь головного мозга» і засуджений до чотирьох років позбавлення волі; Наталія Малець – пенсіонерка, засуджена на три роки за підписку на фейсбук-групу «Листи Солідарності Білорусь 2020».

Дев’ять політв’язнів, у тому числі Олесь Біляцький, доставлені до Литви, повідомляє «Наша Ніва». Лідерка білоруської опозиції у вигнанні Світлана Тихановська заявила журналістам, які зібралися біля посольства США у Вільнюсі, що Лукашенко в останній момент змінив маршрут вивезення звільнених політв’язнів.

Як вдалося звільнити?

Звільнення відбулося після зустрічі Лукашенка зі спецпосланцем президента США Дональда Трампа Джоном Коулом. Агентство Reuters раніше писало, що адміністрація американського президента веде переговори з владою Білорусі про звільнення не менше від 100 політв’язнів. У суботу Коул оголосив, що Вашингтон знімає санкції з «Беларуськалію».

Після попереднього візиту Коула до Мінська у вересні 2025 року влада Білорусі звільнила 52 політв’язнів, у тому числі Сергія Тихановського та журналіста білоруської служби Радіо Свобода Ігоря Лосіка. Серед них були також 14 іноземців (з Литви, Латвії, Польщі та Німеччини, Франції та Великої Британії), засуджених за звинуваченням у шпигунстві.

Після цього Мінфін США виключив із санкційного списку білоруську державну авіакомпанію «Бєлавіа» та бізнес-джет Bombardier Challenger 850, яким користуються високопоставлені білоруські чиновники та члени родини Лукашенка. Санкції були введені у грудні 2021 року після того, як білоруська влада розгорнула масштабні репресії проти учасників протестів.

Усього, як повідомляє телеграм-канал «Пул Первого», який ведуть співробітники пресслужби Олександра Лукашенка, авторитарний лідер Білорусі помилував 123 ув’язнених. Точний список звільнених поки не відомий. Серед них п’ятеро громадян України, повідомив президент Володимир Зеленський. Звільнено також громадянина Польщі Романа Галузу, а також громадян Латвії, Литви, США, Австралії та Японії. Водночас влада Польщі повідомила, що серед помилуваних немає Анджея Почобута. Як пише «Зеркало» з посиланням на МЗС Польщі, він відмовився писати заяву про помилування.