Загроза санкцій спрацьовує. Навіщо Путін прагнув розмови з Байденом?

В адміністрації президента США спеціально наголосили, що телефонна розмова 30 грудня Володимира Путіна (на фото) із Джо Байденом відбулася за ініціативи російської сторони

(Рубрика «Точка зору»)

Передноворічні телефонні перемовини президентів Сполучених Штатів і Росії знову продемонстрували, наскільки напруженою є на сьогоднішній день міжнародна ситуація.

Громадяни України, звісно, не вперше стежать за таким збуренням світової політики. Але вперше вони є у центрі такого збурення. І це, звичайно ж, накладає особливий акцент на всю атмосферу в українському суспільстві у дні новорічних та різдвяних свят. До чого все ж таки дійдуть у своїх перемовинах Вашингтон і Москва?

Путін без захвату ставиться до перспективи запровадження нових санкцій

Чи є вірогідність того, що Захід погодиться із тим, що навіть часткове обмеження суверенітету колишніх радянських республік – чого вимагає Кремль – краще за роки, навіть десятиріччя конфронтації? Чи є вірогідність того, що російський президент, не задоволений тим, що у цивілізованому світі не готові йти назустріч його ультиматумам, зважиться на нову військову операцію проти Україні? І яких масштабів може бути ця операція?

Відповіді на ці запитання ми, очевидно, дізнаємося вже 2022 року. Однак з самого факту телефонної розмови Володимира Путіна і Джо Байдена можна зробити висновок, що російський президент, незважаючи на всю його браваду, бажає продовжувати діалог із американським колегою і без захвату ставиться до перспективи запровадження нових санкцій.

Президент США Джо Байден розмовляє телефоном з президентом Росії Володимиром Путіним зі свого дому у Вілмінгтоні, штат Делавер, 30 грудня 2021 року

У Білому домі спеціально наголосили, що розмова відбулася за ініціативи російської сторони. Як правило, американська дипломатія, не повідомляє, хто з ким бажав говорити, це швидше російська політична традиція, намагання виставити Путіна імператором, з яким усі хочуть розмовляти. Однак цього разу у Вашингтоні вирішили підкреслити, що саме російський президент бажав розмовляти з американським, а не навпаки. Бо всі попередні розмови якраз відбувалися за ініціативою Джозефа Байдена, який намагався випередити можливість ескалації біля кордонів Росії з Україною.

Загроза санкцій

Головна путінська теза – що проти його країни не можна запроваджувати нові серйозні санкції, бо це призведе до повного припинення взаємин між Москвою і цивілізованим світом. А це означає, що загроза санкцій спрацьовує, що Путін ними серйозно занепокоєний, що про наслідки таких санкцій розмірковують у найближчому оточенні російського президента, насамперед – в олігархічний частині цього оточення.

Так що є сподівання, що в Кремлі будуть більш обережно ставитися до самої ідеї нового військового вторгнення в Україну. Що, звичайно, не виключає політичної та енергетичної дестабілізації України. Такі спроби будуть й надалі здійснюватися, якими б не були домовленості між Москвою і Вашингтоном.

Однак якщо Байдену вдасться переконати Путіна відмовитися від нового вторгнення в Україну, йому в будь-якому разі доведеться докласти зусиль, щоб допомогти кремлівському правителю зберегти обличчя. Тобто якась домовленість між Москвою й Вашингтоном все ж таки має бути досягнута на тих консультаціях, які розпочнуться 10 січня у Женеві і результати яких будуть підтверджені президентами США і Росії.

Що гарантує сам Путін?

Під час телефонної розмови Байдена і Путіна вже окреслилися ескізи такої домовленості. Вона буде пов’язана насамперед із нерозміщенням американських озброєнь у безпосередньому наближені до кордонів Росії. Це, звісно, саме те, що російське керівництво називає новою «Карибською кризою». З цією тільки різницею, що під час справжньої «Карибської кризи» радянський режим дійсно встановив ракети у безпосередній близькості до території Сполучених Штатів, а зараз немає мови про розташування небезпечного для Росії озброєння на території України. Тим більше, американського озброєння. Однак, очевидно, Путін бажає отримати гарантії того, що така зброя не з’явиться. І я не виключаю, що такі гарантії він отримає.

Відмова від окупації Криму, Донбасу, Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я і є дорогою до стабільності в Європі

Але що гарантує сам Путін? Чи погодиться він із тим, щоб вся його політична активність останніх років не сприяла безпеці у Європі, підривала безпеку сусідів? Що для відновлення безпеки російські війська мають залишити території, окуповані в Україні, Грузії, Молдові? Що Росія має скасувати всі статті своєї конституції, в яких згадується українська територія – Крим і Севастополь?

Звісно, я не очікую від російського президента такого політичного прозріння. Хоча саме відмова від окупації Криму, Донбасу, Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я і є дорогою до стабільності в Європі. І рано чи пізно колективними зусиллями цю стабільність доведеться відновити.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Політична карикатура художника Олексія Кустовського

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Крим диктує правила. Чому Путін боїться посилення України та її вступу до НАТО?
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Секретар РНБО України про «завдання Путіна номер один» та вільну Ічкерію