Чи варто Україні йти під ядерну парасольку Франції?

В Україні з цікавістю в експертних колах обговорюють французьку ідею можливого розширення ядерної парасольки Франції на низку європейських країн. Президент Емманюель Макрон також сказав, що Франція збільшить свій ядерний потенціал – нині четвертий у світі.

Французький ядерний арсенал автономний від НАТО і тому теоретично може підійти Україні, для якої членство в ЄС є реальнішим, аніж на цей момент членство в НАТО.

Дехто бачить у можливому розгортанні французько-британського контингенту в Україні якийсь навіть крок до того, що Україна, яка раніше добровільно позбулася третього ядерного потенціалу в світі, може колись увійти під європейську ядерну парасольку, в разі її побудови як автономної від США.

…Коли в 1995-1996 роках Франція провела шість ядерних випробувань на атолах в Океанії, – а це були останні її тестування – в багатьох європейських країнах та США активісти-пацифісти виливали на знак протесту французьке вино з пляшок прямо на вулиці.

Через три десятиліття ситуація змінилася до зворотного – нині і Європа, і як не дивно – США, зацікавлені у збільшенні ядерного арсеналу Франції і розширенні його охоплення на більшу частину старого континенту.

Що пропонує Макрон?

На початку березня президент Франції Емманюель Макрон відвідав базу ядерних субмарин в Іль-Лонзі на атлантичному узбережжі Франції.

Там він зробив калька заяв, які не минули непоміченими.

По-перше, сказав, що Франція збільшить свій ядерний арсенал.

Зараз Париж витрачає приблизно 6 мільярдів доларів щороку на утримання ядерного арсеналу, який складається з 290 боєголовок, які розташовані на підводних човнах, а також мають повітряне базування в разі потреби. Тобто Франція має четвертий у світі ядерний арсенал. Британія має 225 ядерних боєголовок, а США та Росія – понад 5 000 кожен.

Але Макрон не сказав, на скільки боєголовок Франція збільшить свій арсенал – тобто залишається така от «стратегічна невизначеність» для тих, кого це може стосуватися – тієї ж Росії, наприклад.

Далі, Макрон заявив, що потенційно деякі європейські партнери Франції можуть розташувати на своїй території носії ядерних боєзарядів. Всі одразу заговорили про те, що Франція готова надати гарантії ядерного стримування і розширити свою ядерну парасольку на якусь кількість європейських країн.

Президент Емманюель Макрон сходить з подіуму після промови щодо ядерного арсеналу Франції. Військово-морська база Іль-Лонг на північному заході Франції. 2 березня 2026 року

Також Макрон сказав, що європейські партнери будуть запрошуватися на ядерні навчання Франції. Серед таких кран – насамперед Німеччина, а також Польща, Нідерланди, Бельгія, Данія, Швеція та Греція.

«Я думаю, що можу сказати, що наші партнери готові», – сказав французький лідер.

Вже були реакції з Берліна та Варшави. У спільній заяві Парижа та Берліна йшлося про те, що Франція та Німеччина погодилися «налагоджувати тіснішу співпрацю у галузі стримування».

Німеччині заборонено мати ядерну зброєю повоєнним договором після Другої світової. Але на німецькій території є американська ядерна зброя. Так само ядерні боєголовки США є в Нідерландах, Бельгії, Італії та Туреччині.

Інтерес до ідеї участі у французькій ядерній парасольці висловила Польща, прем’єр якої Дональд Туск, написав, що «ми озброюємось разом з нашими друзями, щоб вороги ніколи не наважились напасти на нас».

Данія теж проявила інтерес брати участь в ініціативі щодо розширення французького ядерного стримування.

Експерти припускають, що в разі розширення в Європі французької ядерної парасольки, в деяких країнах континенту могли б з’явитись ядерні боєголовки для потенційного використання їх повітряними носіями такими, як нові винищувачі F-35 Lightning (на фото)

Цей «французький поворот», як-то кажуть, «зачепив нерв», бо якраз відбувся на тлі дискусій про потребу стратегічної автономії Європи – зокрема в оборонній сфері.

Макрон також зауважив, що остаточне рішення цілком залишатиметься за президентом Франції щодо застосування ядерної зброї.

Але є невизначені моменти. У Франції в 2027 році – президентські вибори, і Макрон добуває нині останній, другий, термін.

«На мій погляд, Макрон заслуговує на похвалу за те, що просунув Францію уперед настільки, наскільки він це зробив. Але залишається лише сподіватися, що його наступник в Єлисейському палаці буде продовжувати рух цією стежиною», – сказав Центру Карнегі Франк Сауер, з Університету Бундесверу у Мюнхені.

«Незважаючи на стурбованості, ініціатива Макрона має значення. Глибша інтеграція з європейськими партнерами, особливо Німеччиною, в зв’язці з серйозними інвестиціями в європейські можливості щодо звичайних озброєнь, позначали б значний крок до стратегічної автономної європейської оборонної архітектури», – каже в тому ж експертному опитуванні Карнегі професор Оксфордського університету Лорен Сукін.

Французький і британський ядерні арсенали

Британія та Франція є постійними членами Ради безпеки ООН саме завдяки тому, що офіційно, легально володіють ядерною зброєю, створивши її як переможці-союзники у Другій світовій в другій половині 20-го століття.

Хоч британський ядерний арсенал трохи менший за французький – на 60 боєголовок, але це не має значення.

Спуск на воду британського підводного човна HMS Vanguard в графстві Камбрія. Цю субмарину, здатну нести ядерну зброю, спустили на воду у 1992 році

Проте між ними є різниця більш принципового характеру. Річ у тім, що ракети Trident, які розгорнуті на британських підводних човнах, виготовляються у США.

Відтак британська ядерна програма і потенціал стримування прив’язані до США і американці допомагають з тим же технічним обслуговування.

Французький ядерний арсенал у цьому плані автономний.

Також британський арсенал має незалежне командування і контроль над ним, як і у випадку з французьким ядерним арсеналом. Але на відміну від Франції, Британія бере участь у групі спільного ядерного планування НАТО, де провідну роль відіграють США.

Британський підводний човен відпливає в море з військово-морської бази в Шотландії на чергування у відкритому океані. З 1967 року принаймні одна субмарина з ядерною зброєю постійно чергує в морі, одна перебуває в на базі напоготові, а третя перебуває в ремотні

Франція ж з часів Шарля де Голя (з 1966 року) і до президенства Ніколя Саркозі (у 2009 році) була поза військовими структурами НАТО, беручи участь лише в політичній активності альянсу.

Тому між британським та французьким ядерними арсеналами є суттєві відмінності при більшій автономності саме арсеналу Франції.

Фактор «нової» Америки

До цього вся європейська система безпеки базувалася на американських ядерних гарантіях. Власне, це є основою НАТО в Європі – американський військовий ядерний щит.

Але не важко помітити, що нині оглядачі в своїх коментарях вказують на те, що похитнулась віра – і довіра – до США як гаранта європейської безпеки.

Як зазначила агенція Reuters:

«Ініціатива відображає спробу Європи зменшити ставку на ядерну парасольку США, яка довго була основою регіональної безпеки, після того, як вторгнення Росії в Україну викрило дірки в обороні Європи».

Комбіноване фото: американська міжконтинетальна стратегічна ракета LGM-30G Minuteman III у шахті в штаті Північна Дакота на чергуванні. І щорічний ритуал на Красній площі в Москві на День перемоги: міжконтинентальна балістична ракета RS-24 «Ярс»

«Адміністрація США, особливо (Дональда) Трампа, чітко артикулює необхідність створення нової моделі європейської безпеки з мінімальною участю США. Європейці, принаймні на рівні політичного керівництва, вже зрозуміли, що їм потрібна зовсім інша на сьогодні стратегія своєї безпеки, яка мінімально може розраховувати на те, чим раніше була Америка для Європи», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода Юрій Костенко, який в 1990-х роках у Верховній Раді очолював робочу групу з питань ядерного роззброєння.

«Тобто ті часи вже пішли в минуле і їх ніхто вже ніколи не поверне в силу різних обставин. В першу чергу в силу того, що Китай став для США проблемою номер один. Раніше це був СРСР, ну потім Росія трохи, але зараз Китай став. І тому всі свої сили щодо стримування китайських загроз для США, вони будуть кидати на Тихоокеанський регіон. Європа уже для США не є пріоритетом, тим більше пріоритетом номер один», – додає він.

Чи цікаво Україні?

В Україні за час розв'язаної Росією повномасштабної війни посилились дискусії про те, а чи не було стратегічною помилкою відмова від ядерного арсеналу, який Київ успадкував після розпаду СРСР в 1991 році. Логіка проста – мовляв, якби була ядерна зброя, Росія не напала б.

Хоча чимало експертів кажуть, що шансу зберегти третій за величиною ядерний арсенал у світі, який до того ж фактично керувався з Москви, в України тоді не було.

Будапештський меморандум: як Україна віддала свою ядерну зброю під гарантії безпеки (фотосвідчення)

Вона б потрапила в серйозну міжнародну ізоляцію і наштовхнулась би на санкції – тому варіанту не ратифікації Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в України насправді не існувало.

Але зараз ініціатива президента Макрона може мати несподівані наслідки на майбутнє – в тому числі і безпекове для України. Бо французький ядерний арсенал не інтегрований в НАТО, а автономний.

Тобто, якщо Україні наразі «не світить» членство НАТО, а реалістичним є лише членство в ЄС, то чи могла б захистити Україну французька ядерна парасолька? Якщо справі вона буде розширена на кілька країн Європи – чому і не на Україну?

Архівне фото: Французькй атомний підводний човен на базі в Іль-Лонзі на західному узбережжі Франції. На відміну від США, Росії та Китаю, в арсеналі Франції та Британії є лише ядерна зброя підводного і повітряного базування, а не шахти з ракетами далекого радіусу дії

Для України теоретично могла б підійти або більш пряма модель – тобто в перспективі базування «чужих» ядерних зарядів на її території (що є мало реальним), або так звана грецька модель – тобто без базування боєголовок, але при активній частці в ядерному плануванні з європейськими партнерами, якщо справді дійде до включення якоїсь кількості країн Європи до французької – чи британо-французької – ядерної парасольки.

«Наразі буде складно прогнозувати, чи буде у разі нашого просування до членства в ЄС французьке ядерне стримування поширюватися на нашу країну», – сказала Мар’яна Буджерин, дослідниця ядерної політики з Гарвардського університету у США.

Юрій Костенко наполягає на потребі для Франції та Британії все ж вийти на ядерний паритет з Росією – зокрема збудувавши ядерну тріаду – тобто до підводних та повітряних засобів додати ще й балістичні ракети шахтного базування далекого радіусу дії.

«Просто так збільшити кількість ядерних боєголовок, про що говорить і Макрон, ну, і частково британці, не дозволить збалансувати амбіції Росії щодо Європи як такої та її безпеки. Тому що вже не один раз чи (Дмитро) Медведєв, чи той же (Володимир) Путін акцентували увагу, зокрема Макрона і британців, що наша ядерна перевага є настільки великою, що ми не боїмося ваших ядерних спроможностей. Я думаю, що французька ядерна парасоля не здатна забезпечити паритет із Росією. Тому ні французька, ні навіть об'єднана британсько-французька, так звана ядерна парасоля, не накриє від ядерних загроз Росії ЄС, ну, і країни НАТО», – каже Костенко в інтерв’ю.

Ось так виглядає американська «ядерна валізка» для запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Військовий несе валізку з кодами під час візиту президента США Дональда Трампа до Великої Британії. 12 липня 2018 року

Сама Росія, до речі, відреагувала критично на заяви Макрона. Речниця МЗС Росії Марія Захарова сказала, що це «надзвичайно дестабілізуючий поворот подій».

«Це значне посилення та розширення ядерного потенціалу НАТО, який в разі прямого військового конфлікту з Росією, може бути використаний в скоординований спосіб проти нашої країни», – сказала Захарова.

А речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що ядерні озброєння Франції та Британії мають стати частиною майбутніх переговорів щодо світового балансу ядерної зброї, а не лише арсенали США, Росії та, можливо, Китаю.

«Коаліція рішучих» і ядерна зброя

Тут ще цікавий момент. Франція та Британія є лідерами «Коаліції рішучих», яка має намір розгорнути в Україні контингент в разі досягнення миру для гарантування безпеки України.

«Якщо справді буде припинення вогню та якесь перемир’я, і якщо країни «Коаліції рішучих» справді виконають свої обіцянки розгорнути військовий контингент на території України, і якщо там будуть присутні французи і британці – представники ядерних держав, то це буде додатковим фактором стримування. Навіть якщо офіційно буде оголошено, що французьке стримування не поширюватиметься на територію України, це буде певним чинником…, який буде змушувати Росію думати, чи не призведе наступна агресія проти України до втягнення у війну цих країн з ризиком ядерної ескалації», – вважає Буджерин.

Лідери України, Франції та Британії в Парижі після підписання декларації про наміри розмістити в Україні контингент після досягення перемир’я у російсько-українській війні. 6 січня 2026 року

Але переговори в рамках «Коаліції рішучих» тривають вже довго, результатів поки що немає – навіть певності в розгортанні франко-британського контингенту немає, проти чого, до речі, категорично виступає Росія, але цю ідею підтримують США.

«З однієї сторони, я не заперечую, що треба готуватися і що Європа має нарешті продемонструвати свою суб'єктність. Але хто заплатить за їхню нову ядерну доктрину? Хто? – питає в інтерв’ю експертка-міжнародниця Ганна Гопко. – Макрон багато говорить. Плюс було дуже багато обіцянок з боку Франції, але поки не було продемонстровано спроможностей».