Трудові мігранти розповіли єпископам не лише про свої проблеми, а й про роль Церкви в їхньому житті на чужині. Бо чимало людей саме поза межами батьківщини стали активними парафіянами.
Для багатьох мігрантів духовна підтримка є порятунком на чужині, зауважив у розмові єпископ УГКЦ Гліб Лончина, який опікується вірними в Англії. Лише за цей рік у Лондоні в катедрі охрестили 80 малят, чиї батьки приїхали на роботу. Це є свідченням того, що українські мігранти становлять досить численну громаду, переважно це нова хвиля міграції. А головною причиною того, що люди змушені покинути батьківщину, вони називають втрату роботи на батьківщині, відсутність можливостей себе реалізувати.
«Найважливіше для мене об’єднати цих людей, бо вони розкидані по різних місцях. У Лондоні їх найбільше, бо там можуть знайти роботу. Важливо творити структури, щоб ці люди могли приходити, помолитись, поспілкуватись. Важливо допомогти, щоб ці люди чулися гідно, бо важко працюють. Багато з них на нелегальному статусі, мають страх і це тяжіє над ними. Тому потрібна підтримка. Коли хтось не має документів на легальне перебування, то ми не маємо права давати їм шлюб. Це ускладнює нашу роботу, – говорить владика Гліб Лончина. – Не маємо можливостей на більшу катехізацію. Зараз будемо цю проблему вирішувати. Уже є багато змішаних родин. Більшість людей працюють на будовах, опікуються літніми британцями. Водночас є багато молодих людей, які стажувались, навчались в Англії і легально залишились, мають дуже добру роботу, високі посади. Це теж наші парафіяни. Біда в тім, що Україна стільки років втрачає найважливіше – мозок», – шкодує єпископ.
Церква має можливості допомагати
Українець Віталій Осмоловський мешкає в Італії і вивчає там філософію. Він зазначає, що священики мають великі можливості допомагати людям, але не всі їх використовують. Це залежить передусім від бажання працювати з людьми.
Серед інших проблем українських заробітчан в Італії виділив брак приязного ставлення один до одного.
«На початку є єдність, потім хтось менше заробляє, а хтось більше, трапляються конфлікти і неприязнь. Людям бракує злагоди поміж собою. Навіть в Італії поділені на такі анклави: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ», – розповів Осмоловський.
Синод єпископів зобов’язує священиків до активнішої праці з мігрантами
Синод єпископів УГКЦ зверне увагу на активнішу роботу священиків з мігрантами. Коли людина мігрувала, то вона має знаходити підтримку у Церкві, наголошує у розмові єпископ Петро Стасюк, який є духовним провідником українців в Австралії. Владика розповів, що представники нової хвилі міграції спершу зосереджують усю увагу на грошах, вони погоджуються працювати на найважчій роботі, в таких місцях, де немає українців. Ці люди не часто бувають у Церкві. Однак, проживши 5-8 років, вони тягнуться до храму і розуміють потребу в українській мові та культурі. Скажімо, духовенство Австралії допомагає зараз у створенні українських осередків в Новій Зеландії.
«Кожна людина потребує допомоги, опіки, поради. Переважно в Австралію приїжджають російськомовні мігранти з України. Тут мало вихідців із Західної України. Вони стараються якомога швидше вивчити мову, у них інші забави, інші пісні і музика. Українцям попередніх хвиль міграцій, які змушені були виїхати з політичних мотивів, не до вподоби те, що нова хвиля не шанує української мови, – каже владика Петро Стасюк. – Ми маємо більше розуміти цих нових мігрантів, запрошувати їх до нас на зустрічі, маємо дати їм нагоду і пошанувати їх, щоб вони могли самі реалізувати якісь свої проекти, вчити їх звичаїв та українських традицій. Нові мігранти не хочуть іти до Церкви, бо зайняті важкою працею, але з часом вони стають практикуючими вірними», – розповів єпископ Стасюк.
Синод єпископів звернув увагу і на роботу священиків в Україні із заробітчанами, які повернулись. Колишні трудові мігранти розповіли владикам, що їм важко адаптуватись у суспільстві, вони не можуть змиритись з українськими реаліями, а священики не розуміють їхній духовний і психологічний стан, навіть трапляються випадки, коли цих людей виганяють із храму, у селі до них вороже ставлення.
На Синоді єпископів прозвучала ідея про спорудження пам’ятника заробітчанам у Зарваниці, що на Тернопільщині. Бо це паломницьке місце притягує і тих, хто збирається на чужину, і хто повернувся додому.
Для багатьох мігрантів духовна підтримка є порятунком на чужині, зауважив у розмові єпископ УГКЦ Гліб Лончина, який опікується вірними в Англії. Лише за цей рік у Лондоні в катедрі охрестили 80 малят, чиї батьки приїхали на роботу. Це є свідченням того, що українські мігранти становлять досить численну громаду, переважно це нова хвиля міграції. А головною причиною того, що люди змушені покинути батьківщину, вони називають втрату роботи на батьківщині, відсутність можливостей себе реалізувати.
«Найважливіше для мене об’єднати цих людей, бо вони розкидані по різних місцях. У Лондоні їх найбільше, бо там можуть знайти роботу. Важливо творити структури, щоб ці люди могли приходити, помолитись, поспілкуватись. Важливо допомогти, щоб ці люди чулися гідно, бо важко працюють. Багато з них на нелегальному статусі, мають страх і це тяжіє над ними. Тому потрібна підтримка. Коли хтось не має документів на легальне перебування, то ми не маємо права давати їм шлюб. Це ускладнює нашу роботу, – говорить владика Гліб Лончина. – Не маємо можливостей на більшу катехізацію. Зараз будемо цю проблему вирішувати. Уже є багато змішаних родин. Більшість людей працюють на будовах, опікуються літніми британцями. Водночас є багато молодих людей, які стажувались, навчались в Англії і легально залишились, мають дуже добру роботу, високі посади. Це теж наші парафіяни. Біда в тім, що Україна стільки років втрачає найважливіше – мозок», – шкодує єпископ.
Церква має можливості допомагати
Українець Віталій Осмоловський мешкає в Італії і вивчає там філософію. Він зазначає, що священики мають великі можливості допомагати людям, але не всі їх використовують. Це залежить передусім від бажання працювати з людьми.
Серед інших проблем українських заробітчан в Італії виділив брак приязного ставлення один до одного.
«На початку є єдність, потім хтось менше заробляє, а хтось більше, трапляються конфлікти і неприязнь. Людям бракує злагоди поміж собою. Навіть в Італії поділені на такі анклави: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ», – розповів Осмоловський.
Синод єпископів зобов’язує священиків до активнішої праці з мігрантами
Синод єпископів УГКЦ зверне увагу на активнішу роботу священиків з мігрантами. Коли людина мігрувала, то вона має знаходити підтримку у Церкві, наголошує у розмові єпископ Петро Стасюк, який є духовним провідником українців в Австралії. Владика розповів, що представники нової хвилі міграції спершу зосереджують усю увагу на грошах, вони погоджуються працювати на найважчій роботі, в таких місцях, де немає українців. Ці люди не часто бувають у Церкві. Однак, проживши 5-8 років, вони тягнуться до храму і розуміють потребу в українській мові та культурі. Скажімо, духовенство Австралії допомагає зараз у створенні українських осередків в Новій Зеландії.
«Кожна людина потребує допомоги, опіки, поради. Переважно в Австралію приїжджають російськомовні мігранти з України. Тут мало вихідців із Західної України. Вони стараються якомога швидше вивчити мову, у них інші забави, інші пісні і музика. Українцям попередніх хвиль міграцій, які змушені були виїхати з політичних мотивів, не до вподоби те, що нова хвиля не шанує української мови, – каже владика Петро Стасюк. – Ми маємо більше розуміти цих нових мігрантів, запрошувати їх до нас на зустрічі, маємо дати їм нагоду і пошанувати їх, щоб вони могли самі реалізувати якісь свої проекти, вчити їх звичаїв та українських традицій. Нові мігранти не хочуть іти до Церкви, бо зайняті важкою працею, але з часом вони стають практикуючими вірними», – розповів єпископ Стасюк.
Синод єпископів звернув увагу і на роботу священиків в Україні із заробітчанами, які повернулись. Колишні трудові мігранти розповіли владикам, що їм важко адаптуватись у суспільстві, вони не можуть змиритись з українськими реаліями, а священики не розуміють їхній духовний і психологічний стан, навіть трапляються випадки, коли цих людей виганяють із храму, у селі до них вороже ставлення.
На Синоді єпископів прозвучала ідея про спорудження пам’ятника заробітчанам у Зарваниці, що на Тернопільщині. Бо це паломницьке місце притягує і тих, хто збирається на чужину, і хто повернувся додому.
