Рік тому у ці самі дні Кремль анонсував засідання Ради Федерації, виступ Путіна і засідання російської РНБО. Тоді політичні експерти, міжнародники та журналісти намагалися прогнозувати, які рішення буде ухвалювати російська влада на тлі побоювань розширення військового вторгнення в Україну. Свої припущення на базі всього зібраного масиву інформації робили і Донбас.Реалії – вони справдилися у найгіршому варіанті. На 21 лютого 2023 року в Москві анонсоване нове звернення Володимира Путіна до Федеральних зборів, а 22 лютого на позапланове засідання збереться Держдума та Рада Федерації. Та цього разу ці події, схоже, вже не викликають особливого інтересу не лише в Україні, але й за кордоном. Чому?
«Тема моего выступления – события на Украине и то, почему это так важно для нас, для России. Конечно, моё обращение адресовано и нашим соотечественникам на Украине. Говорить прийдется обстоятельно и подробно. Вопрос очень серьёзный…».
Так почав свій виступ російський президент 21 лютого 2022 року. До початку повномасштабного вторгнення залишалося менше трьох діб, багато хто намагався зрозуміти, які рішення вже ухвалили у Кремлі, й на що наважиться путінська Росія.
Промова довжиною у рік
Рік потому Путін знову готує свою промову, її активно афішують у російських ЗМІ, на наступний день після неї має зібратися Дума та Рада Федерації, можливо, ухвалити якісь рішення, а у московських Лужниках має відбутися концерт, на який майже відкрито збирають проплачену масовку.
Та в українському інформаційному полі особливих очікувань від цих подій вже немає. Обговорюють несподіваний візит Джозефа Байдена у Київ, бої під Бахмутом, приїзд французьких танків та перспективи надання Україні західної авіації.
Однак, загрози, що їх несе російське керівництво й особисто Путін, не зникли. Тривають спроби наступальних дій російських військ на кількох напрямках, час від часу російські владні функціонери використовують риторику ядерного шантажу, розвідки повідомляють про накопичення російської авіації близько до українських кордонів, прогнозують нову хвилю мобілізації у Росії, до кінця не вичерпала себе небезпека нового наступу з півночі – з Білорусі, з можливістю масованих ракетних ударів у річницю початку повномасштабного вторгнення, здається, всі змирилися і навіть вже створюють на цю тему меми.
Чому ж аналітики, воїни і цивільні українці більше не чекають чогось пророчого від Путіна у промові? Невже ніхто не хоче спрогнозувати подальші події на базі його слів та формулювань?
Але те, що може сказати Путін, вони, здається, завчасно знають, а промову для нього, певно, швидко міг би написати український гуморист-стендапер і потрапив би майже один в один з її реальним офіційним текстом.
Кремлівський мрійник
Тож ми зібрали основні теми, які протягом року повномасштабної війни аналізували українські та західні медіа, і склали з них два списки: про що говоритиме Путін 21 лютого 2023 року, а про що в ніякому разі не скаже.
- Певно, мова піде про історичну роль Росії, що протистоїть ворогам навколо і несе місію збереження певних цінностей, історичного спадку та досягнень у перемозі над нацизмом. Про осердя антиколоніалізму, яким тепер стала Росія.
- Не обійдеться без екскурсу в історію України, де зараз «режим» «почитає нацистських злочинців», «забороняє російську мову» «забороняє святкувати 9 травня» та «влаштовує геноцид».
- У цьому ключі обов’язково мова піде про успіхи СВО (спеціальної військової операції, так у Росії називають війну з Україною). Про те, що ця війна «йде за планом» та «всі поставлені завдання виконуються». Якщо якісь негаразди і є, то вони тимчасові та викликані лише тим, що «війну проти Росії веде весь колективний захід».
- Вірогідно, ми почуємо про героїзм та самовідданість російських військових, вміле командування та переваги російської зброї. При чому, зброї не тільки тієї, що вже використовується, але й тієї, що може бути використана за потреби.
- Вірогідно тут Путін натякатиме на використання ядерної зброї, міжконтинентальних ракет та інших «вундерваффе», яких має боятися весь світ.
- Звісно, мова зайде про економічні успіхи Росії напротивагу західним санкціям та обмеженням.
А от про що Путін вочевидь промовчить:
- Яким стало реальне ставлення до Росії за останній рік у цивілізованому світі, де все частіше проводять аналогію кремлівського режиму з тим-таки нацистським, перемогою над яким так пишаються у російській пропаганді.
- Про реальні суспільні настрої в Україні, щодо яких у Кремлі помилилися у лютому 2022 року та все частіше усвідомлюють у Росії тепер.
- Про втрати серед російських громадян на фронтах в Україні та тактику ведення бойових дій, яку у британському The Times оцінили у 2000 полеглих за кожні 100 ярдів захопленої території.
- Про воєнні злочини, від котрих гинули громадяни України й щодо яких західні партнери вже давно обговорюють створення спеціального трибуналу. Тисячі вбитих цивільних, поховання яких видно навіть з космосу. Про постійні обстріли цивільних об’єктів по всій Україні.
- Про те, яку кількість російської техніки вже знищено у війні. Що дійшло до того, що зі зберігання знімаються давно застарілі танки Т-62, використовуються ракети, які не призначені для ударів по наземних цілях, і те, що російські мобілізовані використовують прострочені джгути з автомобільних аптечок.
- Про трагікомічні історії допомоги пельменями чи козами сім’ям загиблих мобілізованих. Про шуби, які видали та потім забрали у жінок мобілізованих на окупованій частині Донбасу. Про те, що стан справ у російській провінції призвів до того, що виплати за загиблого військового вважаються чи не єдиним шансом економічного виживання для їхніх родин.
Небезпеки, до яких готуються Україна і світ
Москва, судячи з її риторики і дій, не збирається згортати агресію в Україні, проте і Київ, і західні столиці зазвичай знають (та вголос заявляють) про нові загрози від РФ ще до того, як вони втіляться в життя.
Про розширення Москвою мобілізації в українській розвідці кажуть вже давно, до ракетних ударів українська ППО готується весь час, а у режимі підготовки до розширення вторгнення та нового наступу перебувають Сили оборони України, більше того, в українському військово-політичному керівництві говорять про те, що наступ вже почався.
Навіть погрози застосування ядерної зброї не зупинили підтримки України, постачання їй західної зброї, а українські війська з початку використання такої риторики здійснили 2 вдалих контрнаступи – на Харківщині та у Херсонській області.
Але попри те, що зі старими-новими погрозами Путіна здебільшого Україна та Захід добре знайомі, є ті, хто промову лідера Росії таки чекає: російська державна пропаганда. На ТБ навіть запустили урочистий зворотній відлік.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
