Студенти з України в Німеччині – це вже давно не екзотика. Їх тут нараховується близько 8 тисяч. Таким чином у німецьких університетах українці посідають за кількістю сьоме місце серед усіх іноземних студентів.
Чимало молодих людей приїздить на навчання до Німеччини, отримавши стипендію від Німецької служби академічного обміну, дехто вирушає за знаннями, розраховуючи на власне фінансування. Сприяють студентському обміну також партнерства між українськими й німецькими вищими навчальним закладами.
Магдебург – Донецьк
Деякі університети, однак, вирішили піти далі звичайного обміну й заснували спільні факультети. Серед піонерів такої співпраці були альма-матер у східнонімецькому Магдебурзі та східноукраїнському Донецьку.
«Наші професори з електротехнічного факультету вирішили скористатися ще старими зв’язками й 1992 року при Донецькому технічному університеті заснували німецько-український факультет», – згадує Уве Ґенецке, керівник відділу міжнародних зв‘язків університету імені Отто фон Ґюрікке. Ідея полягала в тому, щоб українські студенти могли безпосередньо в Донецьку отримати диплом німецького зразка. Для цього, пояснив Ґенецке, експерти з двох університетів розробили спеціальні навчальні плани, а викладачі пройшли відповідну підготовку.
На таку співпрацю звернули увагу й німецькі фірми. Компанія Siemens, яка зараз активно працює на українському ринку, підтримала проект – звичайно, не без власної користі. «Випускники українсько-німецького факультету – ідеальні працівники для компанії, оскільки вони знають особливості як українського, так і німецького ринку»,– вважає Ґенецке. Адже студенти вчаться не тільки в Донецьку – частину навчання вони проводять у Німеччині, проходять практику на німецьких підприємствах.
Дипломи визнають в обох країнах
Дипломи, які отримують випускники українсько-німецького факультету, визнаються без обмежень в обох країнах. Молоді фахівці з українсько-німецьким свідоцтвом про вищу освіту в кишені можуть бути впевненими, щоб без роботи не залишаться. В Україні зараз працює понад тисячу німецьких фірм, і чимало з них скаржаться на ту саму проблему, що й у себе вдома: брак висококваліфікованих фахівців.
Тим часом університет імені Отто фон Ґюрікке не став обмежуватися співпрацею тільки з Донецьком. Подібні проекти почали реалізовувати також разом із Київським національним технічним університетом та університетом в Одесі. Нещодавно Магдебург домовився про розширення співпраці в галузі вищої освіти ще й із Запоріжжям.
(Берлін – Прага – Київ)
Чимало молодих людей приїздить на навчання до Німеччини, отримавши стипендію від Німецької служби академічного обміну, дехто вирушає за знаннями, розраховуючи на власне фінансування. Сприяють студентському обміну також партнерства між українськими й німецькими вищими навчальним закладами.
Магдебург – Донецьк
Деякі університети, однак, вирішили піти далі звичайного обміну й заснували спільні факультети. Серед піонерів такої співпраці були альма-матер у східнонімецькому Магдебурзі та східноукраїнському Донецьку.
«Наші професори з електротехнічного факультету вирішили скористатися ще старими зв’язками й 1992 року при Донецькому технічному університеті заснували німецько-український факультет», – згадує Уве Ґенецке, керівник відділу міжнародних зв‘язків університету імені Отто фон Ґюрікке. Ідея полягала в тому, щоб українські студенти могли безпосередньо в Донецьку отримати диплом німецького зразка. Для цього, пояснив Ґенецке, експерти з двох університетів розробили спеціальні навчальні плани, а викладачі пройшли відповідну підготовку.
На таку співпрацю звернули увагу й німецькі фірми. Компанія Siemens, яка зараз активно працює на українському ринку, підтримала проект – звичайно, не без власної користі. «Випускники українсько-німецького факультету – ідеальні працівники для компанії, оскільки вони знають особливості як українського, так і німецького ринку»,– вважає Ґенецке. Адже студенти вчаться не тільки в Донецьку – частину навчання вони проводять у Німеччині, проходять практику на німецьких підприємствах.
Дипломи визнають в обох країнах
Дипломи, які отримують випускники українсько-німецького факультету, визнаються без обмежень в обох країнах. Молоді фахівці з українсько-німецьким свідоцтвом про вищу освіту в кишені можуть бути впевненими, щоб без роботи не залишаться. В Україні зараз працює понад тисячу німецьких фірм, і чимало з них скаржаться на ту саму проблему, що й у себе вдома: брак висококваліфікованих фахівців.
Тим часом університет імені Отто фон Ґюрікке не став обмежуватися співпрацею тільки з Донецьком. Подібні проекти почали реалізовувати також разом із Київським національним технічним університетом та університетом в Одесі. Нещодавно Магдебург домовився про розширення співпраці в галузі вищої освіти ще й із Запоріжжям.
(Берлін – Прага – Київ)
