Доступність посилання

18 Жовтень 2017, Київ 16:22

Український парламент удає, що працює, але людям не смішно. Сьогодні сесія протривала рекордні 8 хвилин


Гості Свободи: Віталій Капранов – письменник, видавець та борець за культурне відродження; Володимир Цибулько – поет, перекладач, есеїст і політичний діяч; Сергій Поярков - художник

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Ірина Штогрин: Сергію, якщо дуже себе тримати в руках і вживати лише лексику, яка пишеться в хорошій, умовно кажучи, класичній літературі…
Сергій Поярков: Якщо ми кажемо про парламент, то вживати виключно пристойну лексику? Ви вимагаєте майже неможливого.
Сергій Поярков: Тут є протиріччя, тому що якщо ми кажемо про парламент, то вживати виключно пристойну лексику? Ви вимагаєте майже неможливого.
Тобто, ви зібрали людей саме тих…
Віталій Капранов: Слово «парламент» саме по собі вже нецензурне.
Віталій Капранов
Сергій Поярков: Так, саме слово «парламент» - це вже така лайка.
Ви знаєте, от Ви підійдіть на вулиці до людей і скажіть йому: «Ти депутат».
Сергій Поярков: Ви підійдіть на вулиці до людей і скажіть йому: «Ти – депутат»… Так можна по морді отримати.
Віталій Капранов:
І все. І по морді.
Сергій Поярков: Так можна по морді отримати.
Ірина Штогрин: Ви самі насправді собі суперечите. Ви щойно дуже гарно показали ставлення. Причому вжили ті слова, які вони самі про себе вживають.
Сергію, я Вас хочу запитати як художника. Ми всі знаємо Ваші картини, але більшість народу пам’ятає просто чудові Ваші картини. Вони відіграли роль у нашому майданному житті дуже велику.
Але все ж, якщо подивитися через призму цих кількох років, які пройшли, скажіть, будь ласка, може, ми щось неправильно робили, може, ми не ті слова вживали чи зараз?
Що, власне, відбувається? Чому, як каже Володимир Цибулько, це наше відображення у дзеркалі таке криве? Чи, може, саме дзеркало криве?
Сергій Поярков: Знаєте, тут теж насправді депутатом дуже важко працювати. У них у ВР немає жодного бутіка пристойного, немає солярію, немає суши-бару. Тобто, їм насправді там працювати дуже важко, тому що зона їхніх інтересів і зона…
Власне кажучи, ми з ними живемо на трошки інших планетах.
Сергій Поярков
Мені здається, що ми можемо скільки завгодно лаяти наш парламент, лаяти наших міністрів, депутатів, але давайте все-таки будемо відвертими і чесними.
Всі люди, які лають депутатів, міністрів і так далі, от уявимо собі, що ось усі ці наші співгромадяни, які дуже незадоволені парламентарями і так далі, опиняться на їхніх місцях. Що буде? Вони будуть пропускати повз себе потік гривень-доларів і не візьмуть жодного? Вони будуть жити на копійки і нічого не вкрадуть?
Сергій Поярков: Якщо такий середній, маленький українець опиниться на відповідальному місці, то він навчиться красти годин так за 3-4, ну, 5 – це максимум. Наші парламентарі – вони відображення нашого суспільства на 100%.
Мені здається, що в Україні зараз суспільство насправді вибачає нашим парламентарям і нашим можновладцям, воно не просто вибачає, якщо такий середній, маленький українець опиниться на відповідальному місці, то він навчиться красти годин так за 3-4, ну, 5 – це максимум.
Тому я думаю, що наші парламентарі – вони відображення нашого суспільства на 100%.
А що, ми не йдемо у ЖЕК і не робимо скандал? А що, ми не даємо хабарів на дорогах?
Ірина Штогрин: Я Вам скажу точно, чого ми не робимо. Ми не лежимо на канапі в той момент, коли над нами горить дах.
Віталію, Ви поділяєте цю думку?
Віталій Капранов: Я вважаю, що наслідки сьогоднішньої Ради – це те, до чого може призвести демократія у своєму максимумі, можна сказати.
Оскільки у нас сьогодні програма оголошена як іронічна, то я можу казати те, що думаю, а потім сказати, що це була іронія.
Віталій Капранов: Оскільки людей, які не мають відповідальності, тобто людей, які голосують за гречку, за красиві слова, більшість, то і до влади приходять відповідні люди. Це те, до чого призводить абсолютна демократія.
Так от, коли бомж, який сидить на вулиці і нічого не хоче робити, і Поярков, наприклад, чи я маємо однаковий вплив на владу, то це ідеал демократії. І оскільки людей, які не мають відповідальності, тобто людей, які голосують за гречку, за красиві слова, більшість, то і до влади приходять відповідні люди. Це те, до чого призводить абсолютна демократія.
І цей цирк, який демонстрував минулий президент США, пан Буш, який точно був несповна розуму, і за якого голосувала більшість американців, там не знаю, не більшість, там у них своя систему, а у нас от всі ці мапет-шоу, які сьогодні є, то це наслідок нашого голосування. Ми самі проявили цю волю. І тепер ми це їмо повною ложкою.
Шановні друзі, а хто їх обирав? А ви, коли слухали Януковича, то ви не знали, хто він? А ви, коли голосували за Тимошенко, то ви не розуміли, за кого ви голосуєте? Ви їх не слухаєте? Ви вірите тому, що вони говорять, а потім не роблять, і знову голосуєте?
Ірина Штогрин: Ми сподіваємося. Кажу я за весь український народ. Ми завжди сподіваємося, що буде краще.
Віталій Капранов: Так от і маємо те, на що сподіваємося.
Ірина Штогрин: Пане Цибулько, я Вас прошу, щоб Ви стали просто на захист українського народу. Зможете?
Володимир Цибулько: Народові підсовують таку виборчу систему, де він нічого іншого обрати не міг.
Володимир Цибулько:
Справа в тому, що народові підсовують таку виборчу систему, де він нічого іншого обрати не міг. Адже фактично ця виборча система порушує конституційні права українців. І чомусь політичні партії про це мовчали, не говорили. Жодна з політичних партій не подала до КСУ запит щодо цієї виборчої системи про порушення прав людини. Це перше.
Добре, люди це прожували…
Віталій Капранов: Ага. «Ведь вы не так сидите». Це називається у Крилова.
Володимир Цибулько
Володимир Цибулько:
Я, наприклад, коли була прийнята ця виборча система, більше не балотувався. Жодного разу ніде ні в яких списках мене не знайдете, тому що справжня політика робиться на довірі і на відповідальності за свої дії, за свої слова. Якщо ти обіцяєш на виборах, то тим маєш розбити чоло, але виконати свої обіцянки, інакше тобі ніхто ніколи нічого не довірить.
Насправді питання не в якості демократії, це не наслідок демократії. Демократія – це всього лишень інструмент для досягнення свого. А те, що суспільство наше незріле і з суспільством можна проводити експерименти, то це правда. Тільки хто понесе відповідальність за ці експерименти?
Віталій Капранов: Ви знаєте, це лікар був хороший, а хворий поганий, тому й помер. Розумієте? Хворий ще не дозрів до таких ліків, як демократія, до таких фізіопроцедур і його загнали в труну. Це все розмови старі, як світ.
Ірина Штогрин: Я, до речі, готуючись до програми, пошукала, що ви там, шановні гості, останнім і не останнім часом казали про цю ситуацію. Так от, Володимир Цибулько сказав так, що «час підбивати перші підсвинки». Підсумків немає, тому будемо підбивати підсвинки.
Я оце собі думаю, якщо подивитися на ситуацію з точки зору пересічного громадянина, ну, а ми, власне, ними є, то це абсурд.
Віталій Капранов: Ну, чому абсурд? Ми їх «рожі» бачимо щодня по телевізору, ми з них сміємося вже котрий рік… Чому ми вважаємо, що коли припинила світова економіка нас тягнути, як паротягом, тобто коли металургія зростає там на рік на 30%, то все рівно, хто «руліт»: Янукович, Тимошенко… Все рівно, хто сидить біля керма, нас тягнуть на буксирі.
От коли треба дійсно керувати, бо сьогодні дійсно треба керувати, а вони не можуть. А ви їхні «рожі» бачили до того, як вибирали? Ви чули, що вони говорять? Що ж ви дивуєтеся?
Ірина Штогрин: У нас обличчя у всіх справді. Коли дивишся, люди виглядають гарно.
Проте ми, може, пошукаємо якийсь альтернативний спосіб парламентаризму українському.
Ось, наприклад, пряма демократія через Інтернет.
Віталій Капранов: Те, що ми зараз їмо, це не демократія. Просвітлена монархія. Без варіантів.
Віталій Капранов:
Та яка демократія? Її не буває в природі. Те, що ми зараз їмо, це не демократія. Просвітлена монархія. Без варіантів.
Сергій Поярков: Демократія буває в природі.Але в природі інших країн вона насправді буває. У нас її немає, тому що у нашій природі існувати вона не може.
Ми живемо в суспільстві, яке скалічене радянським менталітетом ущент. Коли наше покоління, покоління, що до нас і після нас нарешті помре, і на Україні з’явиться покоління не скалічене цією системою.
Чому у нас в парламенті так сильно, вибачайте, тхне Вакарчуком? Люба людина, яка попадає у це лайно, вона починає тхнути лайном.
От хороша людина Вакарчук. Він же ж співав (фраза незрозуміла). Він зняв з себе депутатські повноваження, але якщо ви подивитеся на сайті ВР, його картка голосує регулярно.
Сергій Поярков: Люба людина, яка йде в українську політику, вона починає перетворюватися на те лайно, яким є українська політика…
Тобто, люба людина, яка йде в українську політику, вона починає перетворюватися на те лайно, яким є українська політика…

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».

XS
SM
MD
LG