Доступність посилання

ТОП новини
07 червня 2020, Київ 03:38

Україна: об’єднавча ідея ­– жити тут


На Софійській площі з нагоди Дня Соборності України розгорнули найбільший прапор України

Київ – 22 січня виповнилося 90 років від дня проголошення на Софійській площі у Києві Акту возз’єднання Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки. «День Соборності України — це символ здатності українців до консолідації», – заявив Президент Віктор Ющенко, виступаючи у колишній будівлі Центральної Ради (тепер столичний Будинок вчителя). Чому ж соборність досі є символом? Та що справді може об'єднувати людей, які живуть в Україні?

«Соборний» означає об’єднаний. Зараз Україна справді є об’єднаною, але тільки формально: кордонами, Конституцією, системою влади, і врешті-решт – переліком державних свят. Але реальне об’єднання – це процес, це шлях, яким хочуть іти ті, хто зараз живе в країні Україна і хоче жити тут надалі.

Микола Рябчук, культуролог, публіцист:

«Нації формуються на різних засадах, головне, щоб люди хотіли об’єднавчих змін. Але, насамперед, нації об’єднані спільними законами й спільними правами. І українці могли б таким чином бути об’єднані, але для цього треба мати функціональні ефективні інституції, яких у нас немає. У нас беззаконна країна, де нічого не працює – розпочинаючи від ЖЕКу і завершуючи Кабінетом Міністрів. Все працює погано. Тобто цього інституційного об’єднавчого чинника у нас немає. Тому об’єднати нас може майбутнє. І, може, віри у це спільне майбутнє зараз нам найбільше й не вистачає».

Любко Дереш, письменник:

«Очевидно, повинна бути спільна мотивація. Спільний мотив наповнити, якимось позитивним сенсом це слово «Україна». Тому, що зараз це щось аморфне. І коли говорять про Україну чи українську націю, то взагалі не можна дійти до спільної думки, про що взагалі йдеться. Ми повинні вирізнятися від інших спільним мотивом, який направляє вчинки і керує життям».

Вадим Скуратівський, культуролог:

«Має бути справді якась розумна загальна національна стратегія. Але ж де її візьмеш, якщо ми маємо такі стосунки між найвищими нашими можновладцями і маємо таку бездарну до них опозицію. Треба працювати у напрямі якогось об’єднання, але поки я цього не бачу».

Сергій Жадан, письменник:


«Яка мета у людини? Жити так, як хочеться, з тими, з ким тобі хочеться, і дбати про близьких тобі людей. Спільна мета у нас може бути одна – це залишитися у цій країні, спробувати вижити разом із співгромадянами і намагатися зробити цю країною кращою».

Ірен Роздобудько, письменниця:


«Нас може об’єднати дуже проста філософія – розуміння того, що життя у нас одне. Тому щоб жити нам було легше і краще, маємо допомагати один одному. Але було б добре, щоб співчуття та бажання допомогти виникало не тільки в екстремальних умовах повені, замерзання чи руйнування будинків. Чому лише біда нагадує, що ми живемо на одній спільній землі? Співчуття і розуміння треба покласти в основу усіх стосунків».

Ярослав Грицак, історик, філософ:

«Нас об’єднує відчуття сенсу буття на цій території. Те, що є щось більше, ніж те, що зараз пропонує політика та еліта. Просто немає таких людей, яким вірять. Таких людей, які б озвучили ідею, а їм повірили. Повинна статися радикальна зміна еліти, заміна людей старших людьми молодшими. Адже сучасна українська молодь, і на сході і на заході, є прагматичною, і водночас здатною сприймати цікаві ідеї. Молодь не прислухається до політиків, самостійно направляє своє життя і орієнтується на європейські стандарти.

Було б примітивно заперечувати культурну різність регіонів України, але ці різниці не є радикальними, вони, швидше, м’які. Адже якби розкол мав статися, то він би стався. Але Україна пройшла через такі кризи, які руйнували інші держави. Тобто є щось таке, на щастя, що тримає цю країну.

Цій державі, неефективній і бездушній, дуже повезло із населенням. Це населення може не те що терпіти цю недолугу державу, а й абсолютно обходитися без неї. Я думаю, що це населення чи народ і є тією Україною, у яку треба найбільше вкладати інтелектуальних зусиль в науці, в культурі, у спорті – в усьому, у чому тільки можна».

Тож об’єднання, або соборність, – це шлях і мета одночасно. А об’єднуючі фактори – це створення нормальних умов для життя та розвитку, дотримання прав людини і відповідальна влада. Спільну трагічну історію ми маємо, питання в тому, щоб мати спільне прогресивне майбутнє.

(Київ – Прага)
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

XS
SM
MD
LG