Козацтво – це історичний феномен, справа минулого. Чи можливо відродити його зараз, на сучасному рівні?
Взагалі наразі йде багато суперечок із приводу того, хто такий козак. Козак із погляду бойової традиції «Спас» – це передусім вільна людина, вільна від будь-якої зверхності над собою. Вона наділена такою великою любов’ю до землі-матері, до своєї культури, до рідного краю, що не потребує ніякої зверхності і в собі. Тому відродження козацтва надзвичайно корисне для суспільства: адже лише вільна людина має здатність щось творити.
Зараз багато хто представляє козацьку культуру в такому собі заїждженому шароварному вигляді…
У шароварному, у золотопогонному… Безумовно, погони чи інші відзнаки мають відрізняти ту чи іншу організацію. Козацьких організацій може бути дуже багато. Але за формою не можна забувати суть: що козацтво – одне, що козак – це носій та захисник духовності українського народу, нашої землі.
Увесь світ знає Україну як націю козаків. Але зараз козацькі традиції не приживаються, в Україні проблеми зі владою, економічні труднощі, а українці не поспішають виявити свій козацький характер. Чому нація козаків перетворюється на націю тюхтіїв?
Тут я з вами не зовсім згоден. Я в козацькому русі більше як 17 років, і за цей час він пережив кілька етапів. Перший етап – романтика, закоханість у традиції, в історію, в ті ж шаровари, люди намагалися щось робити, але не знали, що саме. Згодом вималювалися якісь напрямки діяльності. Зокрема, наша організація взяла на себе патріотичне виховання молоді, відродження традиційної фізичної культури українського народу.
Якщо людина любить Україну, прагне приносити їй користь, хоче стати козаком, що їй робити? Вступати у козацтво чи, можливо, розпочати зміни з себе?
Я б порадив і те, й інше. В Україні більшість родів мають козацьке коріння. На Кубані я чув таке прислів’я: «Козаком треба народитися, козаком треба стати, і козаком треба бути». Дійсно, козак – це передусім людина, чиї предки були запорозькими лицарями. Але цього не достатньо: хочеш бути козаком – змінюй себе: ставай людиною мужньою, вільною, незалежною. Але обов’язково – на фундаменті своєї сім’ї, народу, своєї землі рідної… А далі треба бути, лишатися козаком. Головне для цього — не спинятися, щось робити у цьому суспільстві, у цьому світі. Здавна казали, що козацький звичай – «звичай гордий непокори, правди й совісті». Оце і є глибинна суть козацького звичаю, який можна і треба відроджувати.
(Київ – Прага)
Взагалі наразі йде багато суперечок із приводу того, хто такий козак. Козак із погляду бойової традиції «Спас» – це передусім вільна людина, вільна від будь-якої зверхності над собою. Вона наділена такою великою любов’ю до землі-матері, до своєї культури, до рідного краю, що не потребує ніякої зверхності і в собі. Тому відродження козацтва надзвичайно корисне для суспільства: адже лише вільна людина має здатність щось творити.
Зараз багато хто представляє козацьку культуру в такому собі заїждженому шароварному вигляді…
У шароварному, у золотопогонному… Безумовно, погони чи інші відзнаки мають відрізняти ту чи іншу організацію. Козацьких організацій може бути дуже багато. Але за формою не можна забувати суть: що козацтво – одне, що козак – це носій та захисник духовності українського народу, нашої землі.
Увесь світ знає Україну як націю козаків. Але зараз козацькі традиції не приживаються, в Україні проблеми зі владою, економічні труднощі, а українці не поспішають виявити свій козацький характер. Чому нація козаків перетворюється на націю тюхтіїв?
Тут я з вами не зовсім згоден. Я в козацькому русі більше як 17 років, і за цей час він пережив кілька етапів. Перший етап – романтика, закоханість у традиції, в історію, в ті ж шаровари, люди намагалися щось робити, але не знали, що саме. Згодом вималювалися якісь напрямки діяльності. Зокрема, наша організація взяла на себе патріотичне виховання молоді, відродження традиційної фізичної культури українського народу.
Якщо людина любить Україну, прагне приносити їй користь, хоче стати козаком, що їй робити? Вступати у козацтво чи, можливо, розпочати зміни з себе?
Я б порадив і те, й інше. В Україні більшість родів мають козацьке коріння. На Кубані я чув таке прислів’я: «Козаком треба народитися, козаком треба стати, і козаком треба бути». Дійсно, козак – це передусім людина, чиї предки були запорозькими лицарями. Але цього не достатньо: хочеш бути козаком – змінюй себе: ставай людиною мужньою, вільною, незалежною. Але обов’язково – на фундаменті своєї сім’ї, народу, своєї землі рідної… А далі треба бути, лишатися козаком. Головне для цього — не спинятися, щось робити у цьому суспільстві, у цьому світі. Здавна казали, що козацький звичай – «звичай гордий непокори, правди й совісті». Оце і є глибинна суть козацького звичаю, який можна і треба відроджувати.
(Київ – Прага)
