Доступність посилання

ТОП новини
16 Жовтень 2018, Київ 09:50

Куди втекли інвестицїї з України?


Гості Свободи: Володимир Майстришин, Голова фонду «Енергоефективна Україна», екс голова підкомітету з питань інвестицій і державного боргу та Андрій Пархоменко, експерт компанії «Конкорд Капітал»

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Пане Майстришин, дійсно чи «тікають» інвестиції з України?
Володимир Майстришин: Найперше, що треба сказати, що інвестиції – це ті ж самі кошти, а кошти люблять спокій і взаєморозуміння. Це перше.
І друге. Тут можна привести такий образ певний. Якщо в каструлю налити води, поставити на плиту і не накрити кришкою, то всі поживні речовини випаровуються.
Такий образ дозволяє мені говорити про те, що якщо для інвестицій не створюють умови, то очікувати їх чи, скажемо так, певну затримку цих інвестицій на ті ж самій території просто неможливо.
Володимир Майстришин: Україна протягом 2008 року була єдиною країною в світі, яка мала податок на інвестиції. Будь-яке обладнання, яке ввозилося, навіть технологічне обладнання, яке не вробляється в Україні, обкладалося податком на додану вартість при перетині кордону.

Ми різали ту курку, яка збиралася нести золоті яйця. Нам конче необхідні були соціальні виплати в 2008 році і в цьому році в тому числі.
Я можу привести тільки один приклад, який я думаю, що в ході передачі ми ще про це будемо говорити, але яскравий приклад. Україна протягом 2008 року була єдиною, по-моєму, країною в світі, яка мала податок на інвестиції. Тобто, будь-яке обладнання, яке ввозилося, навіть технологічне обладнання, яке не вробляється в Україні, обкладалося податком на додану вартість при перетині кордону.
Тобто, я завожу виробництво, я інвестую в його будівництво, а держава зразу хоче отримати ПДВ, яке я, власне, й збираюся сплатити після того, як виробництво почне працювати.
На цьому прикладі можна говорити про те, що ми не просто не створювали певний клімат, а ми навіть різали ту курку, яка збиралася нести золоті яйця. Нам конче необхідні були соціальні виплати в 2008 році і в цьому році в тому числі.
- Пане Пархоменко, а яка Ваша позиція?
Андрій Пархоменко: З приводу того, чи «тікають» інвестиції, чи ні, то треба чітко розділяти портфельні інвестиції і прямі інвестиції.
Якщо ми кажемо про портфельні інвестиції, то дійсно різні чинники, такі як, наприклад, уникнення ризику, там скрутна ситуація на міжнародних фінансових ринках, падіння цін на українські активи. Всі ці причини змусили іноземних інвесторів виводити портфельні інвестиції з України.
Андрій Пархоменко
Що стосується прямих інвестицій, то вони, як правило, розраховані на більш довгий період. Це 5 років і більше.
По-друге, ця пряма інвестиція, наприклад, якийсь завод або ще щось, то їх неможливо зразу вивести з України. Тобто, тут не можна казати про «втечу» інвестицій.
Тут можна казати зараз про те, що нових інвестицій прямих буде менше заходити до Україні, ніж раніше.
Андрій Пархоменко: Не можна казати про «втечу» інвестицій. Тут можна казати зараз про те, що нових інвестицій прямих буде менше заходити до Україні, ніж раніше.
Але цей факт теж має деякі обмеження, тому що якщо ми, наприклад, кажемо про фінансовий сектор в цьому році, то банки зараз знаходяться в досить скрутному становищі і можна очікувати, що інвестицій до банківського сектору, можливо, будуть навіть збільшуватися, тому що банки зараз коштують мало, і іноземні якісь фінансові установи, які більш «здорові» на даний час, будуть намагатися розширитися за рахунок дешевих українських банків.
- Тут пан Майстришин згадував про те, що у нас є, нібито, податок на інвестиції у вигляді податку на додану вартість.
Але що таке інвестування? Це прагнення держави залучити кошти, тобто гроші вільні, та намагатися залишити їх на своїй території.
Пане Майстришин, в який спосіб можна було б це зробити в Україні, на Ваш погляд? Чи можна взагалі? Чи Україна зацікавлена? Тому що деякі держави створюють всі необхідні заходи, тобто сприяють залученню вільних коштів і сприяють тому, щоб ці кошти лишалися всередині держав.
Володимир Майстришин: треба казати про загальну картину, яка відбувається на території України.
Згідно даних журналу «Форбс», дуже багато наших співвітчизників потрапили в першу двадцятку цього журналу, тобто найбагатші люди Європи, то потрапили українці туди.
Якщо говорити про великі застереження нинішньої економіки України, скажемо так, тренд, який відбувається, то мені видається, що сьогодні йде зміна власності.
І те, що говорив мій колега по ефіру, те, що є певні сподівання на те, що інвестиції підуть в банківський сектор, то це не інвестиції, а це просто будуть скуповувати наші фінансові установи.
Але якщо чітко відповідати на Ваше запитання, що треба було б зробити те, що, на жаль, я, будучи народним депутатом 4-го скликання, не почали цю роботу, на жаль, на сьогоднішній день вона має певний деформований характер. Це перше.
Практика роботи технопарків, тобто певної, скажемо так, зони пріоритетного розвитку тієї чи іншої економічної діяльності має бути повернута.
Я розумію, що там були певні зловживання і, як то кажуть, одним розчерком пера викинули все, що було позитивного в тому числі. Але якщо в нас є депресивні регіони, то світова практика говорить про те, що депресивні регіоні розвиваються тільки у випадку тому, якщо держава дозволяє в тих регіонах мати певну зону, в яку залучаються інвестиції, де вони мають дещо більш комфортніші умови, ніж на іншій території.
Я розумію, що я зараз можу наразитися на певну критику, що зони мали певне зловживання, але, люди добрі, якщо ви є держава, то ви маєте створювати певні запобіжники, щоби тих зловживань не було. Але виконувати місію держави щодо рівномірного розвитку території – це вимога Конституції. Це перше.
Друге, що стосується податків. Я це питання тільки почав, але треба ще деякі речі сказати, які сьогодні, на жаль, за нашою політичною тріскотнею випадають. Тобто, сьогодні ніхто не хоче цим займатися і, власне, мабуть, не до цього.
Так от, в першу чергу треба повернутися до інвестицій лицем, а не закликами. Що мається на увазі? Податок на додану вартість при перетині кордону на технологічне обладнання, яке не виробляється в Україні, конче необхідно відмінити.
Ба більше! На сьогоднішній день ми маємо ганебну практику, що інвестиції у нас не входять до валових витрат підприємства. Тобто, якщо підприємство інвестує в розвиток, то у всьому світі це є валові витрати підприємства. У нас же це інвестується тільки з чистого прибутку.
Третє, що стосується сплати інших податків, мається на увазі податок на землю і таке інше, тобто так звані регіональні особливості.
Володимир Майстришин: Корупційні діяння наших чиновників призвели до того, що треба пройти 7 кіл пекла, щоб отримати дозвіл на початок роботи в тому чи іншому місці. Якщо ми говоримо про СТО, то сьогодні це треба мінімум 2 роки.
На сьогоднішній день корупційні діяння наших чиновників призвели до того, що треба пройти 7 кіл пекла, щоб отримати дозвіл на початок роботи в тому чи іншому місці. Я навіть не говорю про АЗС, навіть якщо ми говоримо про СТО, тобто те, що треба, то сьогодні це треба мінімум 2 роки.
Це означає, що ми нічого не зробили в цьому плані. А для цього треба просто політична воля. На жаль, її немає.
- Ну, політична воля…
Пане Майстришин, я запитував про зловживання. Ви самі згадали про таку діру в законодавстві, коли зловживають, нібито, під виглядом інвестицій заводять зовсім інші речі в Україну або відмивають кошти. А я про це не питав. Це окреме питання. Так воно в мене є.
Але що сьогодні може зробити держава, аби залучити кошти та залишити їх в Україні? Тобто, такі найперші, найелементарніші кроки, які мали б застосувати або в Кабміні, або у ВР, ухваливши відповідні законопроекти?
Володимир Майстришин: Ми сьогодні прийняли так званий антикризовий пакет, в якому ми зробили тільки перші запобіжники щодо роботи фінансової системи, власне, розкрили питання НБУ щодо надання рефінансування банкам. Але ж ми зробили половинчасту структуру, і ми маємо великі проблеми з цим.
В тому законі, коли він приймався ще, в тому числі і я був як радник Бюджетного комітету, долучався до цієї роботи, я в тому числі говорив, що, будь ласка, давайте ми включимо запобіжник щодо використання коштів по рефінансуванню. Якщо кошти, які рефінансуються в банки, обов’язково мають направлятися на виробничі потреби. Тобто, має бути чітка звітність цієї проблематики.
Я можу навести дві цифри.
Прямі інвестиції, які йдуть з бюджету, то це в межах десь 25-30 мільярдів гривень. Інвестиції, які йдуть за рахунок банківського сектору, то це тільки за 2008 рік 120 чи 125 мільярдів гривень. Тобто, зовсім інше плече впливу.
Тому НБУ міг би подивитися на те, що робить в усьому світі така установа. Вона зобов’язує в кризові моменти банки інвестувати в реальний сектор. Тільки реальний сектор тоді дасть можливість виходу з кризи, дасть надію виходу з кризи…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
XS
SM
MD
LG