Відчуття безпеки важко виміряти, але без нього неможливий розвиток – досвід Латвії у НАТО

– Що отримала Латвія від свого майже п’ятирічного членства в НАТО?

– Гадаю, що головне – це відчуття безпеки. Його важко точно виміряти, але воно має дуже широкий вплив на те, як ми дивимося на світ, на те, про що ми можемо мріяти і що з цього можемо втілити, і на те, як ми можемо розвиватися. Для латвійської держави впродовж століть було проблемою те, що ми не могли вибудувати безпечне середовище для розвитку. У результаті ми втрачали людські життя і можливості для економічного та культурного поступу. Почуття безпеки для країни, для кожної окремої людини має величезне значення, це одна з засадничих цінностей. По-друге, ми отримали можливість впливати на те, як формуються і розвиваються питання безпеки у світі. Для такої маленької країни, як Латвія, це має величезне значення, бо ми можемо не лише реагувати на те, що для нас вирішать великі країни, але і брати участь в ухваленні цих рішень. І третя річ, на яку я б хотів звернути увагу, – що членство в НАТО дало нам можливість створити армію 21-го століття. Ми можемо відповідати на виклики часу.

– Чи, на Вашу думку, ситуація країн Балтії чимось унікальна серед членів НАТО?

– Треба визнати, що ми живемо в регіоні, де не всі наші сусіди передбачувані і діють у рамках міжнародного законодавства. Це, звичайно, не може не відображатися на тому, як ми сприймаємо світ. І саме тому ми сприймаємо НАТО як фундаментальний елемент нашої безпеки. І тому ми вважаємо, що ми маємо бути дуже активними членами цього альянсу.

– Кожна річ має свою ціну, а медаль - зворотний бік. Яку ціну платить Латвія за членство в НАТО?

– Що є зворотним боком чи ціною за безпеку? Гадаю, що ціну за безпеку важко виміряти. Звичайно, як член оборонного союзу, ми маємо зобов’язання щодо інших, такі самі, які інші мають щодо нас. Це прописано в статті 5 статуту НАТО. Я не думаю, що це невигода. Але це накладає на нас додаткові завдання, наприклад, участь в операціях альянсу. А вони можуть бути дуже складними: Афганістан, Косово, Середземне море, Ірак. Але це справедливо – так функціонує ця організація, і ми беремо на себе свою частину відповідальності за її діяльність.

(Прага – Київ)