Доступність посилання

22 Листопад 2017, Київ 18:54

Розкол у Європі щодо Росії загрожує американській політиці «перезавантаження»


Прага – Президент США Барак Обама хоче змінити природу відносин Вашингтона і Москви. Але аналітики застерігають, що це неможливо без твердої підтримки європейських країн, які є головними торговельними партнерами Росії. Та досягти такої підтримки буде нелегко.

Європа боїться не російських танків, а контролю Москви над величезними покладами нафти і газу, які живлять новітні прагнення Росії домінувати у світі – так дедалі частіше говорять у європейських країнах, особливо ж після того, як Росія через суперечку з Україною перекрила свій газ не лише для Києва, а й для багатьох держав континенту.

Мільйони людей, що замерзали посеред зими, нагадали, наскільки Європа залежна від російських енергоносіїв. А Москва планує будувати все нові трубопроводи, щоб іще збільшити цю залежність.

І нині, коли власні поклади вугілля в європейських країнах вичерпуються, енергоносії перетворюються на значно дієвішу зовнішньополітичну зброю, ніж під час «холодної війни» були ядерні озброєння, каже відомий американський економіст і фахівець із російських питань Маршалл Ґолдман. «Вони були майже непридатні, бо якби Росія використала їх, США та й дехто з європейців завдали б удару у відповідь. А сьогодні, якщо Росія перекриє чи погрозить перекрити постачання енергоносіїв, то ніхто не має чим на це відповісти», – застерігає він.

Багато хто вважає, що перекриття газу Україні минулої зими – друге за три роки – було насправді покаранням Україні за її прагнення вступити до НАТО. І це була далеко не єдина агресивна дія Росії щодо сусідів – досить пригадати лише її минулорічну війну проти Грузії.

Ідея Обами потрібна

За таких умов якраз і потрібна пропозиція президента США Барака Обами змінити природу відносин із Росією, вважає міністр Чехії у справах Європи Штефан Фуле. «Я не маю жодних підстав сумніватися, що потрібні нові зусилля для взаємодії з Росією, і не тому, що ми раді, розуміємо чи й погоджуємося з тим, що росіяни роблять у себе і в найближчих сусідів – якраз тому, що ми не погоджуємося, ми й маємо взаємодіяти з ними», – каже він.

Але у січні, в час газової кризи, коли урядовці Чехії, що головувала в ЄС, кидалися між Москвою й Києвом, відчайдушно намагаючись залагодити ситуацію, сама Європа була розірвана ставленням до Росії окремих країн. Коли держави колишнього радянського блоку волали про небезпеку, що йде від Росії, країни Західної Європи не поспішали критикувати Москву – і мали для того свої підстави.

Росія намагається підірвати європейську єдність, заводячи двосторонні стосунки з окремими країнами й пропонуючи вигідні оборудки між російською державною газовою монополією «Газпром» та західноєвропейськими енергетичними компаніями. І, на думку аналітиків, «Газпром» досяг чималого успіху, переконуючи такі країни, як Німеччина чи Італія, ставити власні енергетичні інтереси вище від об’єднаної європейської стратегії, і енергокомпанії цих держав перетворилися на лобістів Росії.

А для ідеї Обами потрібна єдність Європи

Це не віщує нічого доброго новій російській політиці Вашингтона, вважає російський політолог Кирило Рогов. На його думку, вона може досягти успіху тільки за об’єднаної підтримки Європи. «В інакшому разі це дуже обмежить можливості для Америки, тому що Європа для Росії є центральним торговельним партнером, а от Америка – досить абстрактний зовнішньополітичний співрозмовник, і тут двох думок бути не може», – наголошує він.

У Кремлі ж і в прокремлівських колах у такій можливій європейській єдності бачать у першу чергу загрозу й вороже ставлення. Заступник директора Інституту США і Канади Російської академії наук Віктор Кременюк каже про це так: «Якщо вони хочуть бути єдиними, то й Бог із ними. Якщо вони хочуть розробити якусь єдину політику щодо Росії, то це їхня проблема, а не наша. Наша проблема буде побачити: а чи буде це для нас чимось дружнім?»

Та все ж дехто вбачає й ознаки ймовірних змін у ставленні європейських держав. Дедалі частіше лунають заклики диверсифікувати постачання енергоносіїв, потроху просувається альтернативний російським проект газогону «Набукко». Говорять і про сподівання, що вдасться досягти й трансатлантичного консенсусу щодо ставлення до Росії.

Але й скептиків не бракує. І вони кажуть: справжній консенсус у Європі виникне хіба тоді, коли Лондон і Париж відчують себе під такою ж загрозою й тиском із Росії, яку відчувають у східноєвропейських столицях…

(Прага – Київ)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG