«Ми справді надаємо великої ваги цим взаєминам, – зазначила держсекретар США Гілларі Клінтон. – Ми твердо віримо, що працюючи разом, крок за кроком, ми трансформуємо відносини, що у минулому визначалися тінню обопільно гарантованого знищення, у взаємини, базовані на обопільній повазі».
Як зазначають оглядачі, нинішнє «перезавантаження» складних американо-російських відносин свідчить, що там, де в недалекому минулому доходило до обопільних звинувачень у дусі «холодної війни» після нападу Росії на Грузію, нині бачимо конструктивні зусилля домовитися щодо нової угоди про скорочення стратегічних озброєнь. Термін дії старого договору від 1991 року закінчується за неповних два місяці і, за всіма ознаками, новий договір підпишуть.
Крім того, пані Клінтон наголосила, що Вашингтон бажає співпрацювати з Москвою в напрямку «зусиль з метою створення спільного центру обміну інформацією... щоб протиракетна оборона cтала спільним заходом проти... спільних загроз».
А керівник МЗС Росії Сергій Лавров, зі свого боку, привітав недавнє рішення Білого дому скасувати план розташування у Східній Європі елементів системи ПРО. Лавров наголосив на «важливій психологічній ролі» цього кроку Обами, але обережно зауважив, що Москва все ще вивчає нові плани щодо ракетного щита. Мовляв, ці нові пропозиції можуть становити більшу загрозу для Росії, ніж скасовані. Але назагал таке враження, що сторони зможуть домовитися у цій ділянці.
Йшлося і про іранську ядерну програму
На порядку денному переговорів Гілларі Клінтон у Москві одним із важливих було також питання санкцій проти Ірану.
Нещодавно Тегеран визнав існування таємного заводу для збагачення урану, а у звіті Міжнародної агенції з атомної енергії міститься висновок, що іранці вже володіють достатньою інформацією для виготовлення ядерної бомби. Отож, Вашингтон наполягає, щоб Рада Безпеки ООН ухвалила нові жорсткі санкції, щоб змусити Іран припинити ядерну програму. Тоді як Тегеран і далі запевняє, що ця програма має мирну мету, але західні держави певні, що іранцям йдеться саме про бомбу.
Москва, однак, виступає проти жорстких санкцій і переговори нічого нового не додали до цієї позиції. Пані Клінтон, не наголошуючи на розходженнях, зауважила: «Ми сьогодні не висували жодних прохань» і додала, що час для санкцій ще не настав. Але її контрпартнер був відвертішим. Міністр Лавров сказав, що «санкції... рідко коли дають результати, хоча бувають випадки, коли санкцій не можна уникнути.., коли всі політичні й дипломатичні методи вичерпано. Ситуація в Ірані ще далеко не така (сейозна)».
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
Як зазначають оглядачі, нинішнє «перезавантаження» складних американо-російських відносин свідчить, що там, де в недалекому минулому доходило до обопільних звинувачень у дусі «холодної війни» після нападу Росії на Грузію, нині бачимо конструктивні зусилля домовитися щодо нової угоди про скорочення стратегічних озброєнь. Термін дії старого договору від 1991 року закінчується за неповних два місяці і, за всіма ознаками, новий договір підпишуть.
Крім того, пані Клінтон наголосила, що Вашингтон бажає співпрацювати з Москвою в напрямку «зусиль з метою створення спільного центру обміну інформацією... щоб протиракетна оборона cтала спільним заходом проти... спільних загроз».
А керівник МЗС Росії Сергій Лавров, зі свого боку, привітав недавнє рішення Білого дому скасувати план розташування у Східній Європі елементів системи ПРО. Лавров наголосив на «важливій психологічній ролі» цього кроку Обами, але обережно зауважив, що Москва все ще вивчає нові плани щодо ракетного щита. Мовляв, ці нові пропозиції можуть становити більшу загрозу для Росії, ніж скасовані. Але назагал таке враження, що сторони зможуть домовитися у цій ділянці.
Йшлося і про іранську ядерну програму
На порядку денному переговорів Гілларі Клінтон у Москві одним із важливих було також питання санкцій проти Ірану.
Нещодавно Тегеран визнав існування таємного заводу для збагачення урану, а у звіті Міжнародної агенції з атомної енергії міститься висновок, що іранці вже володіють достатньою інформацією для виготовлення ядерної бомби. Отож, Вашингтон наполягає, щоб Рада Безпеки ООН ухвалила нові жорсткі санкції, щоб змусити Іран припинити ядерну програму. Тоді як Тегеран і далі запевняє, що ця програма має мирну мету, але західні держави певні, що іранцям йдеться саме про бомбу.
Москва, однак, виступає проти жорстких санкцій і переговори нічого нового не додали до цієї позиції. Пані Клінтон, не наголошуючи на розходженнях, зауважила: «Ми сьогодні не висували жодних прохань» і додала, що час для санкцій ще не настав. Але її контрпартнер був відвертішим. Міністр Лавров сказав, що «санкції... рідко коли дають результати, хоча бувають випадки, коли санкцій не можна уникнути.., коли всі політичні й дипломатичні методи вичерпано. Ситуація в Ірані ще далеко не така (сейозна)».
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
