Доступність посилання

19 Листопад 2017, Київ 07:59

Революції 89-го: оксамит і кров


Ламання Берлінської стіни неподалік Потсдамської площі, 11 листопада 1989 р.

Прага – Двадцять років тому зламали Берлінський мур. Ця подія стала символом краху комуністичного режиму в більшості країн Східної Європи й розпаду самого Радянського Союзу. Рік 1989-й увійшов в історію, як рік ненасильницької «оксамитової революції» в Чехословаччині, а за нею й переважно безкровного переходу до демократії інших країн колишнього, так званого, соціалістичного табору. Цей процес вплинув і на Україну.

У столиці Німеччини відзначають 20-річчя падіння Берлінської стіни. Свою участь в урочистостях запланували чи не усі керівники європейських країн, а також держсекретар США Гілларі Клінтон та президент Росії Дмитро Медведєв. Головними ж героями будуть політики, які зіграли ключову роль в процесі об’єднання Німеччини – колишній президент СРСР Михайло Горбачов, екс-президент США Джордж Буш і колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль.

Увечері 5 листопада, всесвітньо відомий ірландський гурт U2 зібрав біля Бранденбурзьких воріт тисячі слухачів на свій концерт, присвячений падінню Берлінської стіни.

Саме тут, на цьому місці, 12 червня 1987 року, президент США Рональд Рейган кинув виклик генеральному секретареві Комуністичної партії Радянського Союзу Михайлу Горбачову

«Генеральний секретаре Горбачов, якщо ви прагнете миру, якщо ви прагнете процвітання для Радянського Союзу та Східної Європи, якщо ви прагнете лібералізації – прийдіть сюди, до цих воріт! Пане Горбачов, відкрийте ці ворота! Зруйнуйте цю стіну!», – заявив Рейган.

Михайло Горбачов зробив цей крок і тепер, через 20 років, він сказав Радіо Свобода, що не шкодує про ті рішення, адже вони, на його думку, принесли безперечну користь Європі, Росії й усьому світові.

Михайло Горбачов під час інтерв’ю Радіо Свобода, 20 жовтня 2009 р.
«Мені кажуть, чому віддав?! А я кажу – що я віддав? Коли я так відповідаю – люди не знають, що казати далі. Що я віддав? Польщу – полякам, Чехословаччину – чехам і словакам. І так далі. А кому, кому вони належать?!!! «Ні!» – кажуть все одно. Та як ні! Я не думаю, що це взагалі має обговорюватися», – зазначає Горбачов.

«Перебудова» знищила страх

Михайло Горбачов розпочав процес реформування політичної та економічної системи Радянського Союзу, що отримав назву «перебудова». І лідери країн Східної Європи зрозуміли, що можна вже не боятися появи радянських танків на вулицях своїх міст.

Угорщина «пробила діру у залізній завісі», дозволивши у травні 1989 десяткам тисяч східних німців пройти на свою територію і знайти прихисток у західнонімецьких посольствах Будапешта, Праги та Варшави.

У самій НДР перелом настав тоді, коли поліція у жовтні відмовилася від планів силового розгону демонстрації у Лейпцигу.

Михайло Горбачов відвідав генерального секретаря Компартії Німеччини Еріха Хонеккера і переконував його розпочати демократичні реформи.

А між тим щодня все більше людей виходило на вулицю і демонстрації сягнули понад 1 мільйона осіб.

Хонеккер пішов у відставку 18 жовтня, ніби-то через поганий стан здоров’я. «В результаті моєї хвороби й операції, яку я переніс, моє здоров’я вже не дозволяє мені приділяти стільки сил та енергії, скільки потребує партія і народ», – так пояснив Хоннекер свій вчинок.

Протести ширилися і 9 листопада, східнонімецьке керівництво вирішило відкрити свій кордон із ФРН та Західним Берліном.

Спочатку влада ще намагалася контролювати процес, треба було брати візу й чекати бодай один день. Але черги на пунктах пропуску росли і разом з ними зростало напруження людей. Керівники прикордонної поліції вирішили дозволити вільне пересування через кордон.

Берлінська стіна упала. Протягом року Німеччина об’єдналася.

Принцип доміно

Падіння Берлінської стіни викликали потрясіння в інших країнах Східного блоку. Комуністичні режими падали один за одним, як доміно.

Тодор Живков, який керував комуністичною Болгарією протягом 35 років, пішов у відставку на наступний день після того, як відкрилися контрольно-пропускні пункти Берлінського муру.

У Чехословаччині опозиція голосно заявила про себе 17 листопада, коли служба державної безпеки жорстоко придушила студентську демонстрацію в Празі.

На наступний день до студентів приєдналася творча інтелігенція. Опозиція створила Громадянський Форум, який розпочав координувати акції протесту. Принципи діяльності Форуму базувалися на «Хартії-77», петиції вільнодумців правозахисників, які ще 1977 року кинули виклик комуністичного режиму.

На чолі Громадянського Форуму став драматург і дисидент Вацлав Гавел.

«Вже було ясно, що ця сніжка буде рости й перетворюватися на лавину. Ніхто не знав, коли це станеться напевне, але всі відчували, що це має статися рано чи пізно», – розповів 20 років по тому Вацлав Гавел Радіо Свобода.

Жорстоке придушення виступу студентів викликало лавину протестів. Громадянський Форум 27 листопада оголосив загальний страйк. Люди не покидали вулиць Праги й вимагали відставки уряду. 10 грудня Густав Гусак сформував перший з 1948 року некомуністичний уряд, а 29 грудня парламент обрав президентом Вацлава Гавела.

Таке, відносно мирне, повалення комуністичного режиму у Чехословаччині отримало назву «оксамитової революції».

Кров пролилася у Румунії

У Румунії все відбулося інакше. Понад 1000 осіб загинули під час сутичок із силами безпеки диктатора Ніколає Чаушеску.

Бухарест, 24 грудня 1989 р.
16 грудня люди вийшли на вулиці міста Тімішоара через те, що влада вирішила виселити пастора Ласло Текеша.

П'ять днів урядова поліція та спеціальні війська боролися з людьми, застосовуючи вогнепальну зброю, але демонстрантів ставало все більше й більше. Телебачення транслювало відеоряд із вулиць Тімішоарі, показуючи стрілянину та хаос.

Чаушеску вирішив провести 21 грудня мітинг у Бухаресті, щоб засудити повстання у Тімішоарі. Але він не врахував, що народ думав інакше. Під час його виступу обурення людей сягнуло межі. Телебачення перервало трансляцію мітингу. Акція переросла у повстання. Сили безпеки розганяли людей, які зібралися на площі перед столичним університетом. Десятки людей убили, сотні – заарештували й побили.

Наступного ранку повстання охопило вже всі великі міста Румунії. Тисячі людей рухалися до будинку ЦК у Бухаресті. Чаушеску разом зі своєю дружиною вимушений був тікати з Бухаресту – на гелікоптері. Але через несправність двигуна диктатор здійснив вимушену посадку. Подружжя Чаушеску зупинило автівку і попросило їх підвезти, але водій упізнав диктатора і передав свої пасажирів військовому підрозділу.

На той час армія вже перейшла на бік народу. Чаушеску та його дружину заарештували і судили показовим військовим судом. Диктаторові висунули багато звинувачень, розпочинаючи від незаконного особистого збагачення і до загибелі тисячі людей під час революції.

Ніколає та Елену Чаушеску розстріляли 25 грудня 1989 року.

Революції у Європі змінили світ

Крах комунізму у Східній Європі викликав кардинальні зміни не лише у Європі, а й в усьому світі. Він розбудив потяг до свободи та національної ідентичності, що в свою чергу призвело до розпаду федеральної Югославії та Радянського Союзу. Вплив цей відчувається й досі у тому, що відбувається на Кавказі, Балкан та у Центральної Азії.

Падіння Берлінської стіни та європейські революції 1989 року зробили можливим й здобуття Україною своєї незалежності, оскільки ці події змінили мислення української компартійної верхівки й думки простих людей, вважає колишній політв’язень, правозахисник Євген Сверстюк.

«Берлінський мур – це лише метафора, втілений образ межі між свободою й країною терору. Повалення муру практично означало, що у совєтського дракона випали зуби. «Без терору совєти не втримаються», – учив їх Ленін. Вони думали, що втримаються – інерцією страху й послуху. Але мур упав і для нас це означало, що упала цензура. По суті це означало падіння совєтського режиму. І на референдумі 1991 року люди, які раніше навіть у себе вдома боялися не те, що говорити, а думати про незалежну Україну – проголосували за незалежність.

Це показало, що у людських душах, у людській пам’яті все було по-іншому. Берлінська стіна впала і люди раптом згадали про 1933 рік, вони згадали все й проголосували за незалежність.

Європейські революції викликали у нас піднесення й радість, але ми були зайняті тим, що ламали власні мури. Ми не мали навичок, ми не вміли і не знали як треба братися до справи, як брати владу до своїх рук. Цим скористалася партійна номенклатура й відверті злочинці, вони фактично узурпували й гроші, й владу. Тому боротьба триває.

Основний висновок цього 20-ліття – свободу не можна завоювати за один день. Свободу треба розбудовувати щодня й наполегливо піднімати людський дух. Мене не лякає те, що українцям закидають відсутність самоповаги. Український дух нищили десятиліттями. Тих, хто демонстрував силу духу, ізолювали й знищували. Відновлення самоповаги до себе й до своєї країни потребує часу й наполегливої праці», – зазначає Євген Сверстюк.

Крах комуністичного тоталітарного режиму дозволив Україні здобути свою незалежність і більшості країнам Східної Європи розпочати новий демократичний шлях.

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG